поділяють на два види. Обвинувальний процес, для якого притаманними є: - наявність кримінально-правового спору; - наявність сторін із різними за змістом інтересами; - залежність вироку суду від змагання сторін. Змагання сторін є формальним, оскільки істину встановлюють не за допомогою доказів, а шляхом ордалій (випробування отрутою, вогнем тощо), судового поєдинку або поручительства. Обвинувальний процес був за часів раннього європейського Середньовіччя і класичного феодалізму.
|
- Позовний змагальний процес
має два підвиди. 1) приватно-позовний, в якому передбачено: - пред'явлення обвинувачення приватною особою; - формальну рівність сторін, що полягає в однакових можливостях; - розподіл тягаря доказування між сторонами; - збирання стороною обвинувачення тільки обвинувальних, а стороною захисту - тільки виправдувальних доказів; - пасивність суду в доказуванні; - закінчення процесу в разі визнання
- 4. Нотаріальний процес і його стадії. (Місце нотаріату в системі правоохоронних органів)
Законодавство про нотаріат регулює суспільні відносини, що виникають між нотаріальними органами та особами, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Отже, нотаріальне процесуальне право - це система правових норм, котрі регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення нотаріальних дій між нотаріальними органами та особами, які звертаються за вчиненням цих дій. Предметом
- 12. Принцип змагальності.
Змагальність (ч. 4 ст. 129 Конституції України) полягає у забезпеченні можливості сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права й інтереси, свою позицію у справі, свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Змагальністю визначається весь процес відбору (подання, витребування, за лучення) фактичного матеріалу, необхідного для
- 2) публічно-позовний процес
що має такі ознаки: - здійснення функції обвинувачення постійно діючим державним органом (прокуратурою, поліцією тощо), який керується невласним розсудом, а службовим обов'язком (ех оffiсіо); - активність публічного позивача - обвинувача; - диспозитивність у розпорядженні предметом позову, тобто обвинуваченням; - надання процесуальної допомоги потерпілому, а Іноді й заміна його в процесі
- 3. Змішаний (слідчо-судовий, континентальний) кримінальний процес.
У жодній із сучасних держав кримінальний процес у "чистій" історичний формі (інквізиційна, змагальна) не існує. Інквізиційні елементи "змішуються" в різних пропорціях зі змагальними, що дає підставу назвати його процесом змішаної форми. В юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримінального
- 1. Процес, в якому досудове (попереднє) розслідування побудованосуто на інквізиційних, а судові стадії - на змагальних засадах.
Основні риси: - в досудовому провадженні не допускається захисник; - обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінальної справи тільки по завершенні досудового розслідування; - заборонено судове оскарження учасниками досудового розслідування дій і рішень органів і посадових осіб, які ведуть
- 2.Процес, у досудовому провадженні якого є елементи змагальності, а саме:
- допускається захисник (із моменту ознайомлення з матеріалами закінченої розслідуванням кримінальної справи або пред'явлення обвинувачення, або затримання, або порушення кримінальної справи щодо особи); - заінтересованим учасникам досудового розслідування за їх клопотанням ще до закінчення розслідування може бути надано певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи
- Метод кримінально-процесуального права
- це категорія права, завдяки якій здійснюється юридичний вплив держави на суб'єктів правовідносин, що виникають, розвиваються і припиняються у кримінальній справі, а також їх взаємодія один з одним. Більшість кримінально-процесуальних відносин врегульовано із застосуванням імперативного методу правового регулювання (методу влади і підкорення), що має примусовий характер. Відносини сторін
- Тип правового регулювання у кримінальному процесі
- це загальний порядок регулювання відносин між суб'єктами, які беруть участь у кримінальній справі, що полягає у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон). У загальній теорії права розглядають два типи правового регулювання: загально дозвільний, що ґрунтується на загальному дозволянні, у межах якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій ("дозволено все, крім прямо
- 5. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН. ЙОГО ЧИННІСТЬ У ПРОСТОРІ, У ЧАСІ ТА ЩОДО ОСІБ
Кримінально-процесуальний закон - це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади - Верховної Ради України, - який регулює порядок порушення кримінальних справ і здійснення у них провадження. Дія закону у просторі може бути територіальною та екстериторіальною. Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами Кримінально-процесуального
|