Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Мачуський В. В., Постульга В. Є.. Господарське законодавство: Навч. посіб. - К.: КНЕУ,2004. - 275 с., 2004 - перейти до змісту підручника

§ 4. Державне сприяння інвестиційній діяльності. Правове становище концесій



Сучасна інвестиційна політика України базується на створенні спеціальних режимів інвестиційної діяльності. Такі режими можуть діяти в рамках певної галузі господарювання або в межах певної території, визначеної як вільна економічна зона або територія пріоритетного розвитку.
У першому випадку нині такі преференції існують у галузях літакобудування (Закон «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні» від 12 липня 2001 р.), сільського господарства (Закон «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 р.), суднобудування (Закон «Про державну підтримку суднобудівної промисловості України» від 23 грудня 1997 р.), бронетанковій (Закон «Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки» від 11 січня 2001 р.), автомобілебудування (Закон «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» 19 вересня 1997 р.), гірничо-металургійному комплексі (Закон «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу» від 17 січня 2002 р.).
В Україні певний час діяли Державний інвестиційно-кліринговий комітет (при Міністерстві промислової політики) та Агентство з питань спеціальних (вільних) економічних зон. Нині їхні функції виконує Міністерство економіки.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.
Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню мети викладення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій.
Гарантії - це підкріплена силою держави система юридичних засобів і умов, що посилюють права управнених суб'єктів і обов'язки зобов'язаних суб'єктів правовідносин, забезпечуючи їх реалізацію опосередковано особливою процедурою (деталізація регулювання, надання регулювання більшої юридичної сили і т. ін.) .
Насамперед інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути вжиті заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на підставі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності.
Одним із джерел інвестування вітчизняної економіки є приватизація державного та відчуження комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства можуть бути покупцями у процесі приватизації .
До речі, у законодавстві України навіть виокремлюється спеціалізована група так званих промислових інвесторів, під якими згідно з п. 10 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р. розуміється вітчизняний чи іноземний інвестор або їх об'єднання, які заінтересовані у збереженні частки підприємства на ринку відповідного продукту та не менше трьох років виробляють продукцію (виконують роботи, надають послуги), аналогічну основній продукції (роботам, послугам) підприємства, що приватизується, або споживають в основному виробництві продукцію (роботи, послуги) такого підприємства чи виробляють продукцію (роботи, послуги), яка використовується в основному виробництві підприємства, що приватизується, як основна сировина, чи здійснюють безпосередній контроль на таких підприємствах не менше від одного року. Промисловим інвестором не може бути компанія, зареєстрована в офшорній зоні. Для такої категорії інвесторів можуть установлюватись певні переваги в процесі приватизації .
Крім залучення інвестиційних коштів держава бере участь в інвестуванні через створення нових підприємств, а також передання майна в оренду.
Деякі інвестиції, насамперед, які фінансуються за державні кошти або кошти місцевих бюджетів, підлягають державній реєстрації, яка здійснюється після відповідної експертизи. Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р.
Надання інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються в концесію, відбувається на підставі Закону України «Про концесії» від 16 липня 1999 р. способом укладення концесійного договору та Закону України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» від 14.12.1999.
Концесія - це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань зі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
У концесію можуть надаватись об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення ді- яльності в таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами й об'єднаннями):
водопостачання, відведення та очищення стічних вод;
надання послуг міським громадським транспортом;
збирання та утилізація сміття;
надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла;
будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд;
будівництво та експлуатація шляхів сполучення;
будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів;
будівництво та експлуатація аеропортів;
надання послуг у сфері кабельного телебачення;
надання послуг зв'язку;
надання поштових послуг;
транспортування та розподіл природного газу;
виробництво та (або) транспортування електроенергії;
громадське харчування;
будівництво жилих будинків;
надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;
використання об'єктів соціально-культурного призначення;
створення комунальних служб паркування автомобілів;
надання ритуальних послуг;
будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об'єктів туристичної індустрії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 4. Державне сприяння інвестиційній діяльності. Правове становище концесій"
  1. Зміст
    державного регулювання господарської діяльності 26 § 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в організації і забезпеченні функціонування державного сектору економіки 26 § 2. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності 31 § 3. Державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності 35 § 4. Засоби державного регулювання господарської діяльно- сті. Державна
  2. § 2. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції. Правовий статус природних монополій
    державному регулюванню, а постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135 затверджене Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень. Але саме по собі монопольне становище не є порушенням, і навіть можна сказати, що досить багатьом товарним ринкам ще з часів
  3. Словник-довідник
    державна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,
  4. Екологічне законодавство України: сучасний етап
    державного і суспільного контролю за збереженням суспільних багатств, в українській аналогічно (як у державному, так і в приватному секторах) переважали експорт сировини, в кращому випадку після первинної обробки, насамперед лісу. Незважаючи на значне зменшення темпів виробництва (до 50-70%), високими залишалися показники використання електроенергії (зменшення лише на 10%). Простоювання значного
  5. Поняття і особливості принципів екологічного права
    державного співробітництва. Зазначені загальні положення повною мірою відображаються і в принципах екологічного права, які можуть офіційно закріплюватись у законодавстві або ж виводитись з його змісту. Однак у деяких визначеннях відсутній юридичний аспект. * Зокрема, В.Петров визначає екологічні принципи як основні положення, керівні засади, що знаходяться в основі взаємодії суспільства і
  6. Тема 21. Адміністративно-правове забезпечення управління зовнішньополітичною діяльністю
    державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Конституція України, Основні напрямки зовнішньої політики України, закони, Положення про Міністерство закордонних справ України, Положення про дипломатичне представництво України за кордоном, Консульський статут України та ін. Верховна Рада України визначає засади зовнішньої політики України, а саме: - держава здійснює
  7. Тема 23. Адміністративно-правове забезпечення антимонопольної діяльності та недопущення недобросовісної конкуренцією
    державний орган, призваний забезпечувати державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень. Уяснення статусу АКУ слід розпочати із вивчення основних завдань, які покладаються на цей орган, а саме: а) здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства; б) захист законних інтересів підприємців і
  8. II. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
    державного управління, ефективність роботи якого грунтується на підтримці Парламенту та Президента України. Він є відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85 і 87 Конституції України. Концептуальною основою реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямів його діяльності, як:
  9. 5. Принципи діяльності нотаріату в Україні
    державних адміністрацій. У межах його компетенції нотаріус вирішує питання, що випливають із норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних угод (ст. 7 Закону України "Про нотаріат"). Правовою гарантією дотримання нотаріусом чи іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, принципу законності є передбачена ст. 50 Закону України "Про нотаріат" можливість оскаржити дії до
  10. § 1. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування злочинів, вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій
    державного підприємства, організації, установи, філії чи структурних підрозділів, одержавши законний пільговий грошовий кредит, використовує його не за призначенням, а шляхом передачі під відсотки комерційній структурі з відповідними штрафними санкціями. Одержувач кредиту використовує його в комерційному обігу. Спосіб 4. Службові особи (див. спосіб 3) підприємства, отримавши звичайний або
© 2014-2022  ibib.ltd.ua