Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

70. Класифікація міжнародних правопорушень держав

Доктрина й практика класичного міжнародного права не мали чіткого розподілу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної небезпеки або специфіки об'єкта, хоча деякі передумови диференціації міжнародних правопорушень уже заставлялися. Так, у Декларації глав союзних держав від 24 травня 1915 р., прийнятої з ініціативи Росії у зв'язку з геноцидом вірменів в Османській імперії, це діяння кваліфікувалося як «злочин проти людства й цивілізації».
У період між двома світовими війнами в західній міжнародно-правовій літературі активно обговорювалася проблема міжнародної кримінальної відповідальності держав. Однак супротивників у неї було значно більше, ніж прихильників
Трагічний досвід другої світової війни з усією очевидністю довів необхідність розрізняти в міжнародних правопорушеннях міжнародні злочини й міжнародні делікти
В Уставі Міжнародного Військового Трибуналу, що є невід'ємною частиною Угоди між СРСР, США, Великобританією й Францією про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі від 8 серпня 1945 р., утримується перелік міжнародних злочинів, що тягнуть за собою міжнародну кримінальну відповідальність фізичних осіб, які, діючи в інтересах європейських країн осі індивідуально або як члени організації, зробили ці злочину
Нормативне визначення поняття «міжнародний злочин» одержало розвиток у ст. I Конвенції про попередження злочину геноциду й покаранні за нього 1948 р.; ст. I Конвенції про незастосовність строку давнини до військових злочинів і злочинів проти людства 1968 р.; ст. I Конвенції про припинення злочину апартеїду й покаранні за нього 1973 р.; ст. 5 Визначення агресії, затвердженому резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 г.
Комісія міжнародного права ООН. займаючись проблемою кодифікації норм відповідальності держав, зовсім правильно підкреслила, що міжнародний злочин не може розглядатися й тлумачитися як порушення, подібне іншим; безсумнівно, воно є більше серйозним международно-протиправним діянням, порушенням, що повинне кваліфікуватися іншим способом і яке тому припускає застосування іншого режиму відповідальності
Розробляючи концепцію розподілу міжнародних правопорушень на міжнародні злочини й делікти, Комісія міжнародного права ООН відзначила заслуги радянської науки міжнародного права в теоретичному осмисленні цієї складної проблеми.
Дана концепція знайшла відбиття в роботах радянських юристів-международников Д.Б.Левина, Г.И.Тункина, А.Н. Трайнина, П.М. Куриса, Ю.М.Колосова, В.А. Василенко, Н.А. Ушакова, Л.А. Моджорян, Ю.В. Петровского, Л.В. Сперанской і ін. Важливу роль у формулюванні поняття й визначенні ознак міжнародного злочину зіграв італійський професор Р. Аго.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "70. Класифікація міжнародних правопорушень держав"
  1. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    класифікація окремих груп мережі центральних органів. Зокрема, треба нормативно визначити, що: - міністерства - це центральні органи виконавчої влади, по кликані виробляти та реалізовувати державну політику у відповід них сферах і галузях суспільного життя (секторах державного уп равління). Відповідно до цього міністерства займають провідне місце серед центральних органів, між ними мусить бути
  2. Поняття екологічного права України
    міжнародних конвенцій, зокрема, про охорону озонового шару та запобігання впливу на потепління клімату. Найбільшими спожива-чами кисню залишаються теплові електростанції. Одночасно енергетика, зокрема теп-лова, яка є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря, постачає більше 27% енергії України. В умовах загострення енергетичної проблеми в Україні потрібно вимагати про запровадження
  3. Тема 3. Суб'єкти адміністративного права
    класифікації є досить вдалим, однак сутності адміністративного права більше відповідає саме перша класифікація. До індивідуальних суб'єктів належать: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці; до колективних - органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; громадські організації, релігійні
  4. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    класифікацію автомобільних доріг загального користуван ня та перелік автомобільних доріг України загального користу вання державного значення: Постанова КМУ від 6 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - Ст. 538. 414. Про затвердження Статуту залізниць України: Постанова КМУ від 6 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - Ст. 548. 415. Про порядок
  5. II. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
    класифікацію підвідомчих Кабінету Міністрів органів виконавчої влади, визначивши такі групи органів, правове становище яких не однакове за суттєвими ознаками, а саме: І група - центральні органи виконавчої влади: а) міністерства (визначення див. на с. 196); б) державні комітети (визначення див. на с. 197); в) ЦОВВ із спеціальним статусом (визначення див. на с. 197). 194 Центральні органи
  6. 5. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
    міжнародного права - це носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів. Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини. Таким чином, це особи, учасники міжнародних відносин, що
  7. 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
    міжнародного права розуміється правило поводження, що признається державами й іншими суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкового. Тому що міжнародне право розвилося зі звичаю, що й у даний час не втратив свого значення, норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що виникли в результаті узгодження воль держав. Остання група норм
  8. 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
    класифікації норм міжнародного права. Найбільше часто можна зустріти наступну класифікацію міжнародно-правових норм: 1) по сфері дії - універсальні і локальні {регіональні); 2) по юридичній чинності - імперативні і диспозитивні; 3) по функціях у системі - матеріальні і процесуальні; 4) по способі створення й за формою існування - звичайної, договірні, норми рішень міжнародних організацій
  9. 33. Класифікація міжнародних договорів
    класифікації міжнародних договорів, однак найбільше часто міжнародні договори класифікуються по наведеним нижче критеріях Залежно від числа сторін договори підрозділяються на двосторонні і багатобічні. У міжнародних договорах число сторін не завжди збігається з кількістю учасників. Наприклад, в обопільній Умові про звичайні збройні сили в Європі між Організацією Варшавського договору (ОВД) і
  10. 33. Види міжнародних договорів
    класифікація, яка на практиці не має юридичного значення, застосовувалася ще МЗС СРСР у діючих Збірниках, що публікувалися ним, котрі укладаються СРСР з іноземними державами. У міжнародному праві існують вимоги, які пред'являються до міжнародних договорів, що укладаються: 1) наявність правоздатного суб'єкта; 2) наявність відповідного об'єкта угоди; 3) наявність вільного волевиявлення сторін.
© 2014-2022  ibib.ltd.ua