|
« Попередня
|
|
|
|
|
|
§ 2. Механізм утворення і види слідів знаряддя учинення злочину
|
Знаряддя учинення злочину - це знаряддя злому, інструменти та предмети, не пристосовані для знарядь праці. Всі вони мають сталу зовнішню форму і відносну незмінність як певні матеріальні утворення. Виконуючи функції слідоутворюючих об'єктів, вони рухаються щодо слідосприймаючого об'єкта механічно. Пригадаємо форми механічного руху: прямолінійний, прямолінійно-поступальний, зворотно-поступальний, обертально-поступальний, обертання-кочення (мал. 52). Ці форми механічного руху лежать в основі механізму утворення слідів знаряддя учинення злочинів, а саме: слідів давлення, ковзання, розпилу, тертя, свердління та кочення. Розглянемо їх докладно.
Механізм утворення слідів давлення. В криміналістичній літературі сліди давлення інколи називають слідами віджиму на відміну від слідів удару. Слід віджиму утворюється при поступовому прикладенні сили для утворення сліду (злочинець поступово давить на стамеску, ломик, молоток). Віджим відбувається безшумно. Але двері чи кватирку можна відчинити з шумом, стуком, якщо одномоментно вдарити по них молотком, ломиком, при цьому сліди будуть однакові. Важливі не час і характер прикладення сили, а напрямок руху слідоутворюючого об'єкта до слідосприймаючого. Як в першому, так і в другому випадку виникає об'ємний слід давлення, при цьому форма сліду не змінюється.
При прямолінійному русі кожна точка контактної поверхні слідоутворюючого об'єкта рухається перпендикулярно слідосприймаючому і заглиблюється в нього, внаслідок остаточної деформації відбувається копіювання (відображення): випуклість на слідоутворюючому створює заглиблення на слідосприймаючому, а заглиблення - випуклість. Утворюється негативна копія контактуючої поверхні, яка конформна слідосприймаючій. Такі об'єкти називають конформними, при накладенні їхні поверхні повністю збігаються.
Слід давлення завжди об'ємний, глибина його залежить від взаємодіючих об'єктів та їхніх властивостей. Слід виникає внаслідок формування, ущільнення і руйнування. Тому слід давлення може бути наскрізним і являти собою отвір у матеріалі або ж "сліпим", непроникаючим. В такому сліді на дні відображається рельєф контактної поверхні слідоутворюючої частини об'єкта. Це найбільш інформативна частина сліду. Зліпок сліду давлення є копією знаряддя, але не всього, а лише його контактуючої частини. Контур об'ємного сліду завжди відображає форму слідоутворюючого предмета.
У бійці злочинець пляшкою з пивом наніс удар потерпілому по голові. Слідоутворюючий об'єкт рухався перпендикулярно до слідосприймаючої поверхні, і форма металевої кришки чітко відбилась в наскрізному пошкодженні кісток черепу (мал. 49).
Механізм утворення слідів ковзання. В основі механізму утворення лежить прямолінійно-поступальний рух. Слідоутворюючий об'єкт переміщується по слідосприймаючому під дією двох сил, спрямованих по вертикалі і горизонталі. Оскільки горизонтальна сила більша за вертикальну (інакше б об'єкт рухався прямолінійно), то слідоутворюючий предмет (знаряддя) рухається по складовій під певним кутом до слідосприймаючої поверхні і залишає на ній слід ковзання.
Сліди ковзання виникають внаслідок остаточної деформації або руйнування об'єкта. За механізмом утворення сліди ковзання ділять на лінійні і площинні, об'ємні і поверхневі, причому сліди виникають за рахунок розділення цілого на частини, відділення частини від цілого. Розглянемо їх.
Лінійні сліди. Термін "лінійний слід" поняття умовне, він вказує насамперед на специфіку контакту слідоутворюючого, об'єкта у вигляді лінії, а також на характер сліду, який показує жмут паралельних ліній-боріздок і валиків (мал. 50).
При утворенні сліду ковзання контактна поверхня уявляється як "лінія", якою може бути лезо сокири, ножа, а також будь-яка лінія (ребро), утворена пересіченням двох поверхонь (граней) предмета. Під дією складових двох сил знаряддя заглиблюється у слідосприймаючий предмет і, рухаючись паралельно або ж під певним кутом до його поверхні, утворює слід за рахунок відділення (зрізання) частини предмета: а) зсування матеріалу в кінець сліду; б) формування (потовщення) матеріалу об'єкта, що має остаточну деформацію; в) контактна "лінія" знаряддя завжди являє систему макро- або мікрозаглиблень і виступів, які відбиваються в сліді лінійно у вигляді боріздок і валиків (мал. 51). Боріздки відповідають виступам, а валики - заглибленням. Профілограма лінійного сліду ковзання конформна профілю слідоутворюючої поверхні - лінії (лезу зубила, стамески, сокири).
|
| « Попередня |
|
|
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "§ 2. Механізм утворення і види слідів знаряддя учинення злочину" |
- § 2. Криміналістична ідентифікація - частковий метод науки криміналістики
Ідентифікацію як загальний метод, що використовується в різних галузях знання, треба відрізняти від криміналістичної ідентифікації як часткового методу науки криміналістики, який застосовується для розв'язання ідентифікаційних задач в кримінальному судочинстві. Кожна галузь знання має свій предмет пізнання, для дослідження якого наука розробляє методи більш низького рівня узагальненості, котрі
- § 2. Класифікація слідів у криміналістиці (історичний аспект)
Криміналістика як спеціальна галузь знання виникла з потреб практики - надавати спеціальними пізнаннями допомогу при розкритті злочинів, передусім у розшуку злочинця по його слідах. Тому сліди людини завжди є джерелами інформації. Історичні події свідчать, що розшук злочинця по слідах ніг ("гоніння по сліду"), використання слідів рук ймовірно були першими матеріальними слідами, що
- § 7. Сліди знарядь злому та інструментів
Сліди знарядь злому - це сліди, залишені різними засобами, які використовувалися злочинцем для відкриття сховищ і руйнування перепон. Сліди знарядь злому поділяють на такі види: сліди натискання, сліди ковзання (тертя), сліди різання, розпилу, розрубу і свердління (рис. 8). Залежно від умов слідоутворення вони можуть бути об'ємними та поверхневими, статичними і динамічними. Сліди знарядь злому та
- § 1. Криміналістична характеристика крадіжок
Крадіжки - найбільш поширені та небезпечні злочини, що посягають на державне, колективне та особисте майно громадян. Відповідно до ст. 185 КК, крадіжка - таємне викрадання чужого майна. Ступінь суспільної небезпеки цих злочинів значно підвищується, коли вони вчиняються у вигляді злочинного промислу злодіями-рецидивістами чи особами, які ухиляються від суспільно корисної праці, або неповнолітніми,
- § 2. Предмет науки криміналістики
В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин, державних структур законодавчої і виконавчої влади виникають задачі створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти правові основи державності і законності правозастосовчої діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і
- § 1. Відображення в основі механізму вчинення злочину
Відображення - фундаментальне філософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім об'єктам живої і неживої природи. Злочин - це специфічна діяльність суб'єкта в матеріальному середовищі. Тому її об'єкти, перебуваючи в орбіті подій злочину, відбивають злочин і його суб'єктів. Розкриваючи сутність відображення, його завжди пов'язують із взаємодією і повторенням, з
- § 2. Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична сутність
Взаємодія між двома об'єктами являє поодинокий акт відображення і утворення слідів відображення. Злочинна діяльність - це довгий ланцюг взаємодій: людей, тварин, організмів і неживих тіл. У свою чергу, під час взаємодії виявляється один або декілька видів рухів. Візьмемо, приміром, механічний рух, який створює уявлення про переміщення предметів на місці події; хімічний викликає утворення кіпті,
- § 4.Характеристика джерел криміналістичної інформації
Люди - джерела ідеальних відображень. Ідеально відображає реальність тільки людина, яка наділена розумом і свідомістю. В кримінальному процесі люди - джерела криміналістичної інформації - це обвинувачуваний, потерпілий, свідок, спеціаліст, громадський позивач і відповідач. Вони зберігають відображення (сліди злочину) у вигляді уявних образів - слідів пам'яті. Ідеальний слід - це суб'єктивний
- § 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів
Кожний злочин викликає зміни у навколишньому середовищі. За природою ці зміни матеріальні та ідеальні і є результатом відображення. У криміналістиці вони називаються слідами злочину. Останні по своїй суті являють собою матеріальні і ідеальні продукти механізму злочину, тобто результат взаємодії суб'єктів злочину між собою і матеріальним середовищем. Оскільки сліди злочину реально відображають
- § 3. Основи слідоутворення матеріальних слідів у слідознавстві і трасологі
Як зазначалося вище, криміналістика досліджує всі сліди злочину - матеріальні та ідеальні. Слідознавство розглядає лише матеріальні сліди, джерелами яких можуть бути об'єкти живої і неживої природи. Трасологія як частина слідознавства досліджує тільки сліди об'єктів, які мають стійку зовнішню форму. В слідознавстві слідоутворюючими об'єктами можуть бути як індивідуально визначені предмети, так і
|