- застосування переважно, а то І винятково, імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин;
- функції обвинувачення, захисту і вирішення кримінальної справи зосереджено в одному державному органі;
- суд має право досліджувати кримінальну справу повно і всебічно, незважаючи на межі, визначені обвинувачем щодо осіб і вчинених ними діянь ("принцип неподільності обвинувачення, що випливає із завдання суду з'ясувати істину);
- суду належить право змінювати обвинувачення в значних межах;
- джерелом руху процесу є воля держави (веління закону);
- поняття обвинувачення замінюють приводи до порушення кримінальної справи;
- замість оскарження судових рішень існує ревізійний порядок їх перегляду;
- всі учасники процесу зобов'язуються прагнути встановити матеріальну істину;
- обвинувачений є не суб'єктом, а об'єктом дослідження;
- самостійних сторін немає, тож немає і потреби у змагальності процесу (процес не є судовим спором, перетворюється на безособове дослідження);
- обвинувачений має певні права, однак їх реалізація цілком залежить від державних органів, які ведуть процес;
- доказування перебуває в зародковому стані або діє система формальних доказів;
- визнання обвинуваченим своєї вини - "цариця доказів";
- до обвинуваченого застосовують тортури, підслідне затримання;
- таємність провадження;
- фіксується у письмовій формі.
|
- § 3. Криміналістична характеристика злочинів
ознаки суб'єкта злочину (особи злочинця), його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами. Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно виходити з того, що в ній відображаються особливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і
- § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
ознаки злочину, або на початковому етапі розслідування є досить доказової інформації, яка вказує на певну особу, причетну до вчинення злочину. У зв'язку з цим й виник термін «очевидні» злочини, який є умовним і відображає конкретну ситуацію, коли особа, яка проводить розслідування, приходить до ймовірного знання про конкретну особу, яка вчинила злочин. Така ситуація звичайно створюється при
- § 3. Початковий етап розслідування злочинів що вчиняються організованими злочинними групами
ознаки, що свідчать про вчинення злочину організованою злочинною групою. До числа таких ознак можуть належати: зухвалість діяння, його продуманість за місцем і часом; складний спосіб учинення злочину, можливість його безпечного вчинення; наявність матеріальних наслідків, що свідчать про високу технічну оснащеність і озброєність виконавців; невипадковий вибір об'єкта злочинного посягання;
- § 1. Виникнення і розвиток криміналістики
розшукової та експертної практики. Цікава історія виникнення розшукових органів. Так, у Франції першу розшукову бригаду «Сюрте» («Безпека») в паризькій поліцейській префектурі очолив колишній рецидивіст Франсуа Єжен Відок. Бригада була створена з колишніх кримінальних злочинців за принципом: «Лише злочинець може побороти злочин». В історії російського розшуку відоме прізвище Ваньки Каїна (Івана
- § 1. Поняття судової фотографії та її значення
ознаки; 2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності; 4) існує можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак. Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних
- § 2. Поняття і принципи планування розслідування. Техніка планування
ознаками, допомагає чітко уявити структуру і суть як справи в цілому, так і певних її обставин. Під час розслідування використовується також мережеве планування, яке передбачає схематичне зображення часу провадження окремих дій на підставі прогнозування діяльності з розслідування, однак таке планування становить певну складність через відсутність доказової
- § 3. Вчення про криміналістичну версію
ознак і причинних зв'язків подій, фактів, явищ. Так, від окремих доказів шляхом аналізу і розгляду їх у взаємозв'язку слідчий доходить до загального висновку про причетність суб'єкта до злочину. При використанні методу індукції у процесі побудови версій слідчий повинен передбачати помилки, які можуть виникнути у процесі індуктивного умовиводу. До них належать помилки невірного висновку як
- § 1. Поняття та ознаки обшуку
розшукові заходи не мають процесуального значення, відіграють допоміжну роль і до змісту обшуку не входять. Обшук необхідно відрізняти від близьких до нього адміністративно-процесуальних та інших дій. Так, у відповідності зі статтями 30, 32 Митного кодексу України (далі - МК) передбачено проведення митного огляду. Митниця має право провести огляд, а також переогляд речей громадян з розпакуванням
- § 2. Початковий етап розслідування
ознаки, притаманні даному виду злочину. До них можна віднести: а) наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючими; б) ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження; в) характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого
- § 2. Початковий етап розслідування
ознак злочину. Підставами для порушення кримінальної справи у таких випадках будуть факти заподіяння середньої тяжкості і тяжких тілесних ушкоджень або настання смерті потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної події. При одержанні повідомлення про дорожньо-транспортну подію, що спричинила людські жертви чи тяжкі поранення, слідчий зобов'язаний негайно виїхати на огляд місця події, за
|