Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія Україна / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Сергєєв А.П., Толстой Ю.К. . Цивільне право. У 3-х томах. Под ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: 2005, т1 - 765с., Т2 - 848с., Т3 - 784с., 2005 - перейти до змісту підручника

Право власності виробничих і споживчих кооперативів.


Ставлення до кооперації протягом радянського періоду вітчизняної історії не раз змінювалося. То вона розглядалася мало не як стовпова дорога до соціалізму, то її діяльність згорталася. В умовах адміністративно-командної системи багато в чому відбулося одержавлення кооперації, що перекручується демократичні начала, які повинні бути в ній закладені. У першу чергу це відноситься до колгоспів. Але як би там не було, кооперація, яка мала міцні традиції в дореволюційній Росії, існувала і в умовах радянського режиму. Існує вона і в нинішній, пострадянський період. На початкових етапах перебудови з нею зв'язувалися досить великі надії, які відійшли на задній план внаслідок повсюдного розповсюдження господарських товариств і товариств.
Як вже зазначалося, чинне законодавство підрозділяє кооперативи на виробничі та споживчі, відносячи перший до комерційних, а других-до некомерційних організацій. Відповідно цьому виробничі кооперативи наділяються загальною, а споживчі кооперативи - спеціальноюправоздатність. До виробничих кооперативам можуть бути віднесені сільськогосподарські, а також інші виробничі кооперативи, до споживчих-сільськогосподарські, житлово-будівельні, житлові, товариства власників житла, які раніше називалися кондомініумами дачно-будівельні, гаражно-будівельні, садівничі товариства та ряд інших В особливу групу споживчих кооперативів повинна бути виділена система споживчої кооперації, низовою ланкою якої є споживче товариство. Всі кооперативи, будучи юридичними особами, виступають в якості власників, хоча коло майн, які можуть належати їм на праві приватної власності, різний. Так, у власності товариства власників житла може перебувати рухоме майно, а також нерухоме майно, що входить до складу кондомініуму. Засоби товариства складаються з вступних та інших внесків, обов'язкових платежів членів товариства; доходів від господарської діяльності товариства; дотацій на експлуатацію, поточний і капітальний ремонти, комунальні послуги та інших дотацій; інших надходжень. За рішенням загальних зборів у товаристві можуть бути утворені спеціальні фонди, що витрачаються на цілі, що відповідають статуту. Порядок утворення спеціальних фондів визначає загальні збори. Квартира в житлово-будівельному кооперативі до повного погашення пайовиком пайового внеску знаходиться у власності кооперативу. Крім того, кооператив є власником утворюваних у ньому фондів, у тому числі амортизаційного. Після повного викупу квартири пайовиком вона стає його власністю і вибуває з власності кооперативу. Садові будинки в садівничому товаристві спочатку належать на праві власності самим членам товариства. Садівничому товариству належать на праві власності господарські будівлі, використовувані на загальні потреби, лінії електропередач, фонди, утворені за рахунок цільових внесків членів товариства, і т.д.
Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу. Член кооперативу зобов'язаний внести до моменту реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а решту - протягом року з моменту реєстрації. При прийнятті рішень загальними зборами член кооперативу має один голос незалежно від розміру його пайового внеску. Статутом може бути передбачено, що частина кооперативного майна складають неподільні фонди, що використовуються на цілі, що визначаються статутом. Рішення про утворення неподільних фондів приймається членами кооперативу одноголосно, якщо інше не передбачено статутом. Майно, що становить неподільний фонд кооперативу, не включається до паї членів кооперативу. На зазначене майно не може бути звернено стягнення за особистими боргами члена кооперативу. Статутом кооперативу може бути передбачено утворення в кооперативі інших фондів, у тому числі страхового (резервного). Встановлення розміру пайового внеску, розмірів і порядку утворення фондів кооперативу, визначення напрямів їх використання належать до виключної компетенції загальних зборів.
Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений законом і статутом. У такому ж порядку розподіляється майно, в тому числі і неподільні фонди, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів. Якщо член кооперативу вийшов з кооперативу на свій розсуд або виключений з нього, то йому повинна бути виплачена вартість паю або видано майно, відповідне паю, а також проведені інші виплати, передбачені статутом. Розрахунки проводяться по закінченні фінансового року і твердження бухгалтерського балансу, якщо інше не передбачено статутом.
Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом та статутом. Передача паю або його частини громадянину, який не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю або його частини (см.п. Зет. 111). У разі смерті члена кооперативу спадкоємці можуть бути прийняті до кооперативу, якщо інше не передбачено статутом. В іншому випадку кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю.
Одним з основних законодавчих актів про споживчі кооперативи є Закон РФ "Про споживчу кооперацію в російській Федерації", який діє в редакції Закону від II липня 1997 Дія Закону поширюється на споживчу кооперацію, тобто систему споживчих товариств та їх спілок, створених з метою задоволення матеріальних та інших потреб їх членів.
Споживчі товариства та спілки споживчих товариств з моменту їх державної реєстрації у встановленому законодавством порядку є юридичними особами. Майно споживчих товариств та їх спілок належить їм на праві власності.
Майно споживчого товариства не розподіляється по далей (вкладами) ні між пайовиками, ні між які працюють за трудовим договором (контрактом) у споживчій кооперації громадянами. Джерелами формування майна товариства є пайові внески пайовиків, доходи від підприємницької діяльності самого товариства та створених ним організацій, доходи від розміщення його власних коштів у банках, від цінних паперів, а також інші, не заборонені законодавством, джерела.
Особи, що вступають в споживче товариство, зобов'язані внести вступний і пайовий внески. Вступний внесок покриває витрати, пов'язані з вступом в суспільство. При виході пайовика з товариства вступний внесок поверненню не підлягає. Пайовий внесок-це майновий внесок пайовика в пайовий фонд споживчого товариства. Він може вноситися грошима, цінними паперами, земельною ділянкою або земельною часткою, іншим майном, майновими або іншими правами, що мають грошову оцінку. Розміри вступного та пайового внесків визначаються статутом споживчого товариства. На вступні та пайові внески не можуть звертатися стягнення за зобов'язаннями самих пайовиків.
У споживчому суспільстві утворюється пайовий фонд, який складається з пайових внесків пайовиків і є одним із джерел формування майна товариства. Крім того, споживче товариство має право формувати такі фонди, як неподільний, резервний, фонд розвитку споживчої кооперації, а також інші фонди відповідно до статуту товариства. Неподільний фонд складає частину майна товариства, яка не підлягає розподілу між пайовиками. Резервний фонд призначений для покриття збитків від надзвичайних обставин.
Доходи споживчого товариства від підприємницької діяльності після внесення обов'язкових платежів направляються до фондів товариства, для розрахунків з кредиторами і (або) кооперативних виплат. Кооперативні виплати-частина доходів суспільства, що розподіляється між пайовиками пропорційно їх участі в господарській діяльності товариства або їх пайових внесків, якщо інше не передбачено статутом товариства. Розмір кооперативних виплат не повинен перевищувати 20 відсотків від доходів суспільства.
За своїми зобов'язаннями споживче товариство відповідає всім своїм майном. За зобов'язаннями пайовиків суспільство відповідальності не несе. Субсидіарна (додаткова) відповідальність пайовиків за зобов'язаннями товариства визначається в порядку передбаченому цивільним законодавством та статутом товариства (див. п. 4 ст. 116 ЦК). Пайовикові, який виходить або виключеного з товариства, виплачуються вартість його пайового внеску і кооперативні виплати в розмірах, у строки та на умовах, які передбачені статутом товариства на момент вступу пайовика у суспільство. Статутом може бути передбачена видача пайового внеску в натуральній формі, якщо пайовим внеском були земельні ділянки або інше нерухоме майно. Спадкоємцям померлого пайовика його пайовий внесок і кооперативні виплати передаються у порядку, передбаченому статутом. Право на участь у загальних зборах та інші випливають з членства права померлого пайовика до спадкоємців не переходять. Бет. 116 ГК (єдиної, цілком відноситься до споживчих кооперативам) відсутня вказівка на те, що член кооперативу при прийнятті рішень загальними зборами має один голос, незалежно від розміру свого паю (СР п.4 ст. 110 ЦК, де така вказівка щодо членів виробничих кооперативів є). Мабуть, це не випадково, оскільки механізм голосування у споживчих кооперативах досі чітко не відпрацьований. Так, у Законі про товариства власників житла передбачено, що кожен домовласник на загальних зборах має кількістю голосів пропорційно його частці у праві спільної власності на спільне майно в кондомініумі. Ця частка (частка участі) пропорційна частці належних домовласникові приміщень в кондомініумі, виміряних в метрах квадратних площі, якщо угодою домовласників не встановлено інше. У разі, коли у державній та (або) муніципальної власності знаходиться більше 30 відсотків площі приміщень в кондомініумі, власник цих приміщень або уповноважений ним орган може прийняти рішення про перерозподіл між іншими домовласниками пропорційно частці їх участі частини належних йому голосів на загальних зборах (понад 30 відсотків голосів). Цей Закон, як і передувала йому Тимчасове положення про кондомініумі, не знімає всіх питань, які можуть виникнути при виробленні механізму прийняття рішень в товариствах власників житла. Мабуть, законодавець визнав оптимальним, щоб цей механізм був налагоджений і конкретизований у акті локального нормотворчості, тобто в статуті товариства з урахуванням специфіки відносин власності в кондомініумі, числа домовласників, питомої ваги приміщень, що перебувають у приватній і державній і (або) муніципальної власності, виду приміщень і цілого ряду інших факторів. Цим, мабуть, пояснюється і те, що в Законі, на відміну від Тимчасового положення, не передбачено, з якої норми площі слід виходити при визначенні числа голосів кожного домовласника (в колишньому Положенні співвідношення було таке: 10 кв.м загальної площі - один голос. Округлення до 1 голосу вироблялося від 5 до 10 кв. м загальної площі. З такого співвідношення, мабуть, слід виходити і зараз при розробці статуту того чи іншого товариства). У Законі збережений граничний розмір голосів, якщо у державній та (або) муніципальної власності знаходиться більше 30 відсотків приміщень у кондомініумі. Власник або уповноважений ним орган не може розташовувати більш ніж 30 відсотками голосів. Інші голоси (в цілому або в частині) за рішенням власника або уповноваженого ним органу можуть бути або розподілити між іншими домовласниками пропорційно їх частці участі у спільній власності або заморожені, тобто не враховуватися при підрахунку голосів. Пояснимо ці положення на конкретному прикладі. При цьому будемо виходити з того, що на кожні 10 кв. м площі належить домовласникам, припадає один голос. З підрахунку виключаються приміщення, що знаходяться у спільній частковій власності домовласників, а також приміщення, які знаходяться у власності самого товариства як юридичної особи. Припустимо, що загальна площа в кондомініумі, що знаходиться у власності домовласників, становить 6000 кв.м. З них 3000 кв.м знаходяться в приватній власності домовласників, а 3000 кв.м-в державній і (або) муніципальної власності. При співвідношенні 10 кв.м площі - один голос домовласники в цілому розташовують 600 голосами. Проте власник державної та (або) муніципальної власності (уповноважений ним орган) має не 300, а 180 голосами (не більше 30% від 600 голосів). Решта 120 голосів можуть бути за рішенням власника або уповноваженого ним органу або розподілити між іншими домовласниками пропорційно їх частці участі або зовсім не враховуватися при підрахунку голосів. При цьому розподілити між домовласниками можуть бути і не всі 120 голосів, а лише їх частину. Само собою зрозуміло, що ніякої дискримінації домовласників, тобто розширення прав одних за рахунок інших при розподілі надійшли в загальний котел голосів не допускається.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Право власності виробничих і споживчих кооперативів."
  1. 5. Право власності виробничих і споживчих кооперативів
      право вимоги, що розповсюджується на все майно кооперативу, а не тільки на пайовий фонд2. 1 Згідно зі ст. 30 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю такі товариства мають право, але не зобов'язані створювати резервний фонд, розміри якого визначаються статутом конкретного суспільства. 2 Тому пай визначає, зокрема, розмір виплат (або видач) учаснику, бо останній вправі
  2. 29. Види юридичних осіб.
      право власності або інше речове право (державні і муніципальні унітарні підприємства, в тому числі дочірні підприємства, а також фінансуються власником установи). Юридичні особи, щодо яких їх засновники (учасники) не мають майнових прав (громадські та релігійні організації (об'єднання), благодійні та інші фонди, об'єднання юридичних осіб (асоціації
  3. § 1. Поняття юридичної особи
      правовою формою такого колективного участі осіб в цивільному обороті і є конструкція юридичної особи. Поява інституту юридичної особи у найзагальнішому вигляді обумовлене тими ж причинами, що і виникнення та еволюція права: ускладненням соціальної організації суспільства, розвитком економічних відносин і, як наслідок, суспільної свідомості. На певному етапі суспільного
  4. § 7. Некомерційні організації
      правовий режим їх діяльності, при якому неминуче і необхідне ведення комерції чи не перетвориться на самоціль. Зарубіжний досвід показує, що саме заборона розподіляти отриманий прибуток між учасниками юридичної особи є найдієвішим способом відсікання некомерційних організацій від професійного бізнесу. Розмежування комерційних і некомерційних організацій, як
  5. § 2. Форми і види права власності за російським законодавством
      право власності, що тому чи іншому конкретній особі, визначається правовий режим майна, що становить об'єкт цього права, і спектр тих можливостей, якими відносно вказаного майна має його власник. Згідно п. 2 ст. 8 нині діючої Конституції, в Російській Федерації визнаються і захищаються так само приватна, державна, муніципальна та інші
  6. § 1. Суб'єкти та об'єкти права власності
      правового режиму багатьох майн викликана також тим, що свого часу відбувалася передача його з відання державних органів у відання громадських організацій, споживчої кооперації, колгоспів і т.д. Траплялося й зворотне. Так, була ліквідована система промислової кооперації, а її підприємства передані у відання державної промисловості та споживчої кооперації. Нерідко така
  7. § 1. Загальні положення
      правоздатність юридичної особи і способи її здійснення, порядок створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб, а також особливості їх організаційно-правових форм. Правила, що носять найбільш загальний характер, містяться у гл. 4 ГК РФ. До них слід віднести легальне визначення та класифікацію юридичних осіб, норми, що регламентують правоздатність і відповідальність, порядок
  8. § 2. Класифікація (види) юридичних осіб
      право власності або інше речове право на передане їм майно. Засновники вважаються також власниками майна, придбаного юридичною особою в процесі діяльності. Отже, носіями речових прав на одне й те саме майно є засновник-власник і сама юридична особа, якій належить право господарського відання або право оперативного управління. У цю групу
  9. § 13. Некомерційні організації
      правоздатність некомерційних організацій і заборона розподіляти можливий прибуток між учасниками - конститутивні ознаки, що дозволяють відмежувати їх від комерційних організацій. Некомерційні організації створюються для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових та інших суспільно корисних цілей, а також задоволення духовних та інших нематеріальних
  10. 4. Реорганізація товариства
      правонаступництва є єдине акціонерне товариство, до якого перейшли всі права та обов'язки реорганізованих товариств. У разі ж поділу або виділення суспільства кредитор змушений мати справу з двома або більше правонаступниками колишнього суспільства. Захищаючи права кредиторів в подібній ситуації, пунктами 3 і 4 статті 58 ЦК України передбачено, що при поділі юридичної особи її права та
© 2014-2021  ibib.ltd.ua