Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право Україна / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Відп. ред. проф. Б.А. Страшун. Конституційне (державне право) зарубіжних стран.В 4 т. Тома 1-2. Частина загальна: Підручник. - 3-е изд., Оновл. і дораб. - М.: Видавництво БЕК. - 784 с., 2000 - перейти до змісту підручника

2. Види виборів

Вибори бувають прямі і непрямі. Прямі, або безпосередні, вибори характеризуються тим, що питання про обрання вирішують громадяни-виборці. Прямими виборами обираються нижні або єдині палати парламентів (іноді і верхні), президенти в президентських і змішаних республіках і ін Для непрямих виборів характерно, що питання про обрання вирішують не громадяни, а обрані ними особи - виборщики, депутати та ін Непрямими виборами часто обираються верхні палати парламентів, іноді президенти, уряди, судді та ін Непрямі вибори можуть мати дві, три і більше ступенів.

У радянській, та й в пізнішій, літературі іноді можна зустріти дещо іншу термінологію: розрізняються вибори прямі і непрямі. Останні ж діляться на непрямі, вироблені спеціально вибраними вибірниками (наприклад, так обирається Президент США), і багатоступеневі, при яких вищі органи обираються нижчестоящими (наприклад, в Австрії Федеральна рада - верхня палата парламенту обирається парламентами земель) *. Однак тут виникає питання: як назвати вибори, які поєднують те й інше або взагалі не підходять під дані конструкції, будучи, однак, непрямими?

* Див, наприклад: Арановський К.В. Державне право зарубіжних країн. Підручник для вузів. М.: Форум - Инфра. М, 1998. С. 300-301; Чиркин В.Є. Конституційне право зарубіжних країн. Підручник. М.: МАУП, 1999. С. 199-200. Примітно, що обидва учасника, стверджуючи відмінність між непрямими і багатоступеневими виборами, розуміють це розходження не зовсім однаково.

Наприклад, французький Сенат (верхня палата Парламенту) обирається за середніми одиницям територіального поділу - департаментам колегією у складі обраних у департаменті депутатів Національних зборів і членів регіональної ради (регіону, до складу якого входить даний департамент), всіх членів генерального ради департаменту (представницького органу департаментського самоврядування), представників від муніципальних рад даного департаменту.

Остання, найбільш численна, категорія членів колегії сама, таким чином, обрана двустепеннимі виборами, а сенатори обираються, отже, дво-і трьохстатечними виборами. Якщо вибори через посередництво членів органів місцевого самоврядування можна по даній термінології з якимись натяжками вважати багатоступневими виборами, то участь у них депутатів Національних зборів - органу, який стоїть на тому ж рівні управління, що і Сенат, під цю категорію ніяк не підходить. Не можуть депутати розглядатися і як виборщики, бо основна їх функція - інша. Виходить, що навіть непрямими з даної термінології ці вибори не можуть бути названі.

Взагалі-то «непрямі» - антонім «прямих» і синонім «непрямих». Звичайно, в науковому мовою слова, будучи використані як терміни, можуть набувати специфічні значення і розщеплюватися, але викладається в нашій літературі розмежування між непрямими і багатоступеневими виборами не представляється доцільним, оскільки, як ми бачили, є випадки, які не підпадають ні під один ні під інший термін. Приклад з порядком формування французького Сенату показує, що суперечки про термінах - заняття малопродуктивне. Важливо лише з самого початку завжди давати зрозуміти, що мається на увазі, коли вживається той або інший термін, у розумінні якого зустрічаються розбіжності.

Вибори бувають також загальними (спільними) і частковими. Загальні вибори мають місце у випадках, коли в них покликані брати участь всі виборці країни (наприклад, вибори нижньої або єдиною, рідше - верхньої, палати парламенту, вибори президента). Часткові вибори проводяться, коли необхідно поповнити склад палати парламенту через дострокове вибуття окремих депутатів (іноді такі вибори іменуються додатковими) або ротації частини депутатів, якщо палата оновлюється по частинах.

Крім того, вибори бувають національними, коли проводяться по всій країні, і регіональними, місцевими (локальними), за допомогою яких обираються органи місцевого самоврядування. Останні іноді називаються адміністративними (місцеве самоврядування в багатьох країнах - предмет регулювання адміністративним правом) на відміну від політичних виборів, за допомогою яких обираються загальнодержавні органи влади. У деяких країнах існують специфічні назви виборів до органів місцевого самоврядування. Наприклад, у Франції вибори в генеральні ради департаментів називаються кантональними, так як виборчими округами при цих виборах служать кантони - історичні одиниці, що не мають своїх органів управління або самоврядування.

Якщо результат виборів встановлюється після однократного голосування виборців, вважається, що вони проводяться в один тур, а якщо для цього може знадобитися два або більше голосувань, то відповідно - у два тури або більше. Другий і наступні тури іноді називаються повторними виборами або повторним голосуванням.

Якщо вибори не відбулися або визнані недійсними, то проводяться нові вибори.

Вибори, нарешті, бувають чергові і позачергові. Зазвичай такий розподіл відноситься до парламентських виборів. Чергові вибори проводяться або в терміни, зазначені в конституції або в законі, або призначаються у зв'язку із закінченням терміну повноважень парламенту. Позачергові вибори призначаються в разі дострокового розпуску парламенту або палати.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Види виборів "
  1. Держ. управління в адміністративно-політичній сфері
    види її адм. д-ти. 2. Адм.-прав. регулювання в'їзду в РФ і виїзду громадян за гра-ніцу. 1. Н / а з-н "Про міліцію" від 18 квітня 91 р. Міліція підрозділяється на кримінальну і міліцію заг. безп. (Місцеву). Основними завданнями крим. міліції є: 1) попередження, припинення і розкриття злочинів, а також організація та здійснення розшуку осіб, які переховуються від органів доз-нания,
  2. 2. Проблеми науки і культури
    види мистецтва приходять нові, талановиті діячі, які вносять нові ідеї, нові теми, нові форми. Не завжди це нове вкладалося в рамки дозволеного. Вони виражалися більш різко і прямолінійно. При всьому незгоду з новим мистецтвом Н. С. Хрущов все ж намагався знайти спільну мову з творчою інтелігенцією. Про це свідчать неодноразові зустрічі в невимушеній обстановці. І хоча
  3. 2. ПОНЯТТЯ ПІДВІДОМЧОСТІ, ЇЇ ВИДИ
    види підвідомчості. Як правило, це проводиться за трьома підставами: залежно від виду органів, до відання яких віднесено дозвіл тих чи інших справ, виділяють підвідомчість справ судам, адміністративним органам, третейським судам і т. д.; залежно від характеру справ - підвідомчість цивільних, сімейних, трудових, земельних та інших справ; залежно від характеру норм,
  4. 4. ПОНЯТТЯ підсудності, ЇЇ ВИДИ
    вибору арбітраж-ного суду, в який буде пред'явлений позов. Позивач може вибирати між арбітражним судом за місцем знаходження відповідача та іншим арбітражним судом. Так, позов до відповідача, місце знаходження якої невідоме, може бути пред'явлений до арбітражного суду за місцем знаходження його майна або за його останнім відомим місцем знаходження в Російській Федерації. Позов до відповідача - організації
  5. 6. СВІТОВЕ УГОДУ
    види примирних процедур: переговори, претензійний порядок врегулювання спорів, посередництво, мирову угоду. Посередництво - примирительная процедура, спрямована на врегулювання правового спору і вироблення взаємоприйнятного рішення самими сторонами за участю посередника. Інститут посередництва в Російській Федерації недостатньо розроблений в теорії і рідко застосовується на
  6. 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ
    вибір сторонами виду арбітражу, часу і місця проведення арбітражного розгляду, визначення самої процедури арбітражного розгляду і матеріального права, що підлягає застосуванню арбітрами. В силу того, що в основі арбітражної угоди лежить воля сторін передати спір на вирішення до арбітражу, договір-ний характер такої угоди визначає договірну природу самого арбітражу.
  7. 2. Поняття підвідомчості, її види
    види підвідомчості. Як правило, це проводиться за трьома підставами: залежно від виду органів, до відання яких віднесено дозвіл тих чи інших справ, виділяють підвідомчість справ судам, адміністративним органам, третейським судам і т. д.; залежно від характеру справ - підвідомчість цивільних, сімейних, трудових, земельних та інших справ; - залежно від характеру норм,
  8. 4. Поняття підсудності, її види
    вибору арбітражного суду, в який буде пред'явлений позов. Позивач може вибирати між арбітражним судом за місцем знаходження відповідача та іншим арбітражним судом. Так, позов до відповідача, місце знаходжу-дення якого невідомо, може бути пред'явлений до арбітражного суду за місцем знаходження його майна або за його останнім відомим місцем знаходження в Російській Федерації. Позов до відповідача -
  9. 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
    вибір сторонами виду арбітражу, часу і місця проведення арбітражного розгляду, визначення самої процедури ар-7 Більш докладно про це див: Комаров А.С. Міжнародні угоди в області зовнішньоекономічного арбітражу / / Закон. 1995. № 12. С. 50-54. арбітражного розгляду і матеріального права, що підлягає ного застосування арбітрами. У силу того що в основі арбітражної угоди
  10. Види міжнародного комерційного арбітражу. Інституційний арбітраж у Франції, Швеції і Великобританії.
    Виборі будь-якої особи, яке він вважає компетентним, повідомивши про це Національному комітету країни, громадянином якої є ця особа. Будь арбітр, який призначається або затверджується Судом, повинен бути і залишатися незалежним від сторін спору. Вимога про відвід арбітра, засноване на затвердження про недостатню незалежності або будь-якому іншому мотиві, оформляється шляхом передачі Генеральному
© 2014-2022  ibib.ltd.ua