| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ВИСНОВКИ |
||
|
Розвиток України підтверджує загальне правило нашого часу: кожна країна, що вважає себе цивілізованої, має свою конституцію. І це закономірно. Конституція важлива і необхідна для сучасної держави насамперед тому, що в ній закріплюються його вихідні принципи і призначення, функції й основи організації, форми і методи діяльності. Конституція встановлює межі і характер державного регулювання у всіх основних сферах суспільного розвитку, взаємини держави з людиною і громадянином. Саме головне - конституція додає вищу юридичну чинність фундаментальним правам і волям людини, захищає його честь і достоїнство. Виключень сьогодні практично не існує. Навіть Великобританія, у якій немає єдиного і кодифікованого основного закону, має у своєму розпорядженні комплекс юридичних актів, починаючи з "Хабеас корпус акт" і "Білля про права" (обоє прийняті ще в XVII в.), а також традицій, що складають у сукупності її конституцію. Більш того, для XX сторіччя, особливо його другої половини, характерне відновлення конституційного ладу багатьох країн, включаючи Францію, Німеччину, Італію, Японію, Грецію, Португалію, Іспанію. Це продиктовано серйозними політичними і соціальними змінами, що відбулися в названих країнах і в усьому світі, умовами нового часу. Прийняття Конституції в Україні теж є відображенням серйозних суспільних потреб. Конституцію справедливо називають головним, основним законом держави. Якщо уявити собі численні правові акти, що діють у країні, у виді визначеного організованого і взаємозалежного цілого, деякої системи, то конституція - це підстава, стрижень і одночасно джерело розвитку усього права. На базі конституції відбувається становлення різних галузей права, як традиційних, що існували ще в минулому, так і нових створюваних з урахуванням змін в економіці, соціальному розвитку, політику і культурі. Сучасна Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року - найважливіший нормативно-правовий акт новітньої Української держави. Україна нарешті здобула свій Основний Закон - необхідний елемент сучасної законодавчої системи, який є її своєрідним підмурком. Конституція 1996 року закріпила статус незалежної України - рівноправного учасника міжнародних відносин. Проте сучасна Конституція України це не тільки підсумок процесів державотворення, це й своєрідний дороговказ подальшого вдосконалення нашої держави, наповнення її сформованих інститутів реальним змістом, перетворення їх на реальні чинники правового регулювання суспільних відносин в Україні. Слід зазначити, що прийняття Конституції стало результатом компромісу різноспрямованих політичних сил, тому її можна розглядати як запоруку майбутньої злагоди в нашому суспільстві, гарантію його розвитку на засадах забезпечення врівноваженості різних соціальних верств та політичних течій за умови неодмінного визнання непорушності політичного суверенітету нашої держави. Конституція України створює підґрунтя для подальшого розвитку правотворчого процесу в нашій країні. Поява Конституції стала одним з етапів процесу державотворення, продовживши конституційні традиції. Конституція України містить 15 розділів, 161 статтю. Вона проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади - народ. Конституція визнає принципи поділу влади і верховенства права. Конституція України визнає рівноправ'я різних форм власності, зокрема, приватної. Захист суверенітету та безпеки України Конституція покладає на її Збройні Сили. Велику увагу приділено в Основному Законі характеристиці системи органів державної влади і місцевого самоврядування, елементами якої є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, інші органи виконавчої влади, прокуратура, органи правосуддя, державні органи Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, Конституційний Суд України. Юридичне оформлення Основного Закону в Україні стало своєрідним поштовхом до активізації процесу подальшої розбудови правової держави. Далеко не всі риси нашої держави, що передбачені і закріплені новою Конституцією, стали нині повною мірою реальністю. Конституційні положення, що стосуються цих рис, є певною мірою програмою державотворення на найближчі десятиліття, ідеалом, який треба втілити ужиття. Це стосується насамперед зовнішніх аспектів суверенітету держави, а також правового і соціального характеру держави. Тим самим ідеологія українського державотворення потребує значного часу і зусиль для свого утвердження, розвитку і вдосконалення. Ідеологія українського державотворення нині сповна і на найвищому рівні легалізоване, але далеко ще не реалізована, її реалізація - одне з найважливіших завдань нашого часу. Пріоритетним напрямом його вирішення є перетворення Конституції в життя, приведення її в дію. Ухвалення нової Конституції України знаменує початок нового етапу розвитку права в Україні, основний зміст якого передбачає прийняття у розвиток відповідних конституційних приписів цілого ряду законів. Конституція України є найвищим правовим актом нашої держави, її Основним Законом, який водночас визначає основні напрями розвитку суспільства, держави. Роль ідеології у житті людей можна показати так: "дайте мені нову ідеологію, і я зміню світ на краще - якщо це буде природна ідеологія, на гірше - якщо це буде протиприродна ідеологія!". За цих умов основним завданням держави стає зробити усе, аби громадяни оволоділи прогресивною ідеологією, без якої вони не зможуть скористатися своїми законодавчо закріпленими правами і свободами, і без якої годі навіть сподіватися на втілення в життя принципу верховенства права. Зокрема, держава має створити умови для ідеологічних пошуків і просвітницького руху в Україні - тоді вона виконає свою роль найкращим чином. Не зреалізувавши цю свою функцію, держава не зможе реалізувати усі інші. Найкраща держава - та, що забезпечує своїх громадян вудкою, за допомогою якої вони самі собі вільно здобувають рибку, а не годує їх рибкою із своїх рук, тримаючи за рабів. Прогресивна ідеологія саме і є цією вудкою, без якої державі ніколи не вдасться вирішити соціальні проблеми, як запевняють сьогоднішні політики, випрошуючи у громадян владу. Маємо засвоїти істину: що б не робила влада, життя в Україні буде таким як у Швеції чи Японії лише тоді, коли українці матимуть таку ж соціальну культуру і, зокрема, ідеологію, як шведи чи японці. Позаяк усі обіцянки ощасливити, вирішивши соціальні проблеми, що сьогодні лунають від тих, хто йде до влади - блеф, тому що вони суперечать законам соціальної природи. І найкраща у світі конституція тут не зарадить, так само як і будь-які не засновані на ідеології реформи: ощасливлювати народи неможливо всупереч законам природи. Озброєні прогресивною ідеологією громадяни - єдина запорука розквіту України. Інакше Україна приречена перебувати у стані криміналізму, тобто у стані, за якого клас злочинців експлуатує клас не злочинців, зловживаючи владою, законодавством, демократією, правами і свободами тощо. Отже, українське суспільство стане на шлях демократії лише тоді, коли громадяни будуть озброєні ідеологією, придатною для демократії (демократичною ідеологією). Тоді і Конституція стане ефективним інструментом забезпечення демократії в Україні. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ВИСНОВКИ" |
||
|
||