Головна |
« Попередня | Наступна » | |
12.1. Формування системи еколого-економічного прогнозування і планування |
||
Важливе місце в господарському механізмі природокористування відводиться прогнозування та планування природоохоронної діяльності та раціонального використання природних ресурсів, або еколого-економічного прогнозування та планування. Одна з істотних особливостей розробки плану-прогнозу природокористування полягає в тому, що об'єктом планування є не тільки соціально-економічні, а й природні процеси і явища. Природа, як відомо, инерционна, консервативна, зміни в ній відбуваються набагато повільніше, ніж у суспільному житті. У зв'язку з цим величезне значення набувають завчасне передбачення можливих наслідків антропогенного впливу на навколишнє середовище, складання довгострокових програм і прогнозів, в яких визначається екологічна стратегія господарського розвитку. Такий прогноз передбачає насамперед визначення основних напрямів і масштабів впливу господарської діяльності на якість навколишнього середовища, що розглядається як найважливіша умова життя людей і стійкого економічного зростання. В системі державного планування колишнього СРСР еколого-економічне планування сформувалося набагато пізніше, ніж інші напрямки. Воно охоплювало намічені заходи щодо збереження та зміцнення природно-ресурсно-го потенціалу країни, забезпечення його раціонального і комплексного використання, зниження негативного впливу промислового та сільськогосподарського виробництва, житлового та комунального господарства міст на навколишнє середовище. Вперше розділ "Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів" був включений в державний план розвитку народного господарства на десяту п'ятирічку (1975-1980). Завдання з охорони природи встановлювалися в цілому по СРСР, союзним республікам, міністерствам і відомствам, окремих регіонах і містах; визначалися обсяги капітальних вкладень і введення в дію природоохоронних потужностей і об'єктів. На жаль, еколого-економічне планування, як і вся система централізованого планування, виявилася недієздатною внаслідок незбалансованості планів, то є невідповідності між плановими завданнями і певними для їх здійснення фінансовими і матеріальними ресурсами. Нові підходи до еколого-економічного планування намітилися при розробці Державної програми охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів СРСР на 1991-1995 рр.. і на перспективу до 2005 р. Природоохоронна концепція, довгострокові цілі та основні напрямки їх вирішення вперше обгрунтовувалися з урахуванням переходу до ринкової економіки. Ставилося завдання розробити і ввести в дію новий господарський механізм раціонального природокористування на основі застосування переважно економічних методів управління в поєднанні з правовими та виховними заходами. Відповідно в Білорусі була розроблена і прийнята Республіканська комплексна програма охорони навколишнього середовища (програма "Екологія") на 1991-1995 рр.. і на перспективу до 2000 г. Розвиток кризових явищ в економіці Білорусі, припинення фінансування ряду екологічних програм із загальносоюзних фондів не дозволило у повному обсязі виконати цю програму. Після отримання Білоруссю статусу незалежної держави еколого-економічне прогнозування і планування здійснюються на основі діючих нормативно-правових документів міжнародного співтовариства і Республіки Білорусь. З початком ринкового реформування економіки функції і зміст планування різко змінилися на всіх рівнях управління. Планування втрачає свій директивний характер, стає індикативним, тобто напрямних, рекомендаційним, ориентирующим, координуючим дії і інтереси держави та інших суб'єктів господарювання. Але в умовах економічної кризи індикативні плани включають як показники-орієнтири, що мають лише інформаційне значення для підприємств, так і директивні показники (зокрема, держзамовлення), економічні регулятори (ціни, податки, ставки, економічні нормативи). Порядок планування заходів з охорони навколишнього середовища був закріплений у ст. 15 Закону "Про охорону навколишнього середовища" (1992). Прийнята в Білорусі політика в галузі екології відбивається в програмах (прогнозах, планах) соціально-економічного розвитку країни та інших документах, що розробляються і реалізуються відповідно до Закону "Про державне прогнозування та програмах соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь" (1998). 167 166 мосвязи з системою державних прогнозів соціально-економічного розвитку країни можна умовно класифікувати, як показано на рис. 12.1. Національна стратегія сталого соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на довгострокову перспективу (15 років) _ Основні напрями соціально-економічного розвитку республіки (10 років), Програма соціально- економічного розвитку Республіки Білорусь на середньострокову перспективу (5 років) _ Прогноз соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на короткостроковий період (1 рік) Національна програма раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища Державна науково-технічна програма "Природокористування та охорона навколишнього се-ди" Державна програма з подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС Плани (схеми) охорони окремих природних комплексів та екосистем Територіальні прогнози (плани, програми) охорони навколишнього середовища (області, міста, району, територіально-виробничих комплексів) Галузеві прогнози (плани, програми) охорони навколишнього середовища (окремих міністерств, відомств, господарюючих суб'єктів) _ Рис 1 грудня Схема організації прогнозування і планування природокористування та природоохоронної діяльності в Республіці Білорусь
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "12.1. Формування системи еколого-економічного прогнозування і планування " |
||
|