| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН |
||
|
Досвід багатьох розвинених країн світу свідчить про те, що як у формуванні ринкової економіки, так і в забезпеченні її ефективного функціонування важлива роль належить державі. Навіть у тих країнах, де офіційно проголошується принцип невтручання держави в господарські процеси (наприклад, в США), на ділі воно активно впливає на розвиток економіки. Особливо це відноситься до такої її неординарною сфері, як природокористування, де діапазон державного впливу може бути досить широким - від прямого адміністративного примусу до формування інституційних умов ринкового саморегулювання тих чи інших областей природокористування. Державне регулювання та управління економікою та її окремими структурними ланками здійснюється за допомогою господарського механізму, який являє собою систему форм і методів організації та регулювання економічного життя суспільства. Такими формами і методами виступають економічна політика, організація прогнозування, планування, фінансування господарських процесів, економічне стимулювання, діяльність управлінських структур, господарське законодавство. Господарський механізм виконує такі основні функції: ? забезпечує взаємопов'язаність, збалансованість всіх структурних елементів суспільного виробництва як цілісної системи; ? погоджує економічні інтереси суспільства, колективів, кожного працівника, окремих підприємців. (Здатність хозмеханізма погоджувати економічні інтереси може служити критерієм його досконалості); ? втілює в життя економічну політику держави, його стратегічні цілі і тактичні завдання. Кожна країна має свій загальнонаціональний господарський механізм, однак можна говорити і про хозмеханізме окремих сфер і галузей економіки, що мають свою специфіку (наприклад, хозмеханізм зовнішньоекономічної діяльності, АПК, будівництва та ін.) Господарський механізм - категорія історична: різним етапам у розвитку країни відповідає свій особливий хозмеханізм. Так, господарський механізм економіки, що діяв у період існування СРСР, склався в загальних рисах в 30-40-і роки. Його вирізняла висока ступінь централізації, яка значною мірою диктувалася обставинами тих років (курсом на прискорену індустріалізацію, потім війною, повоєнним відновленням економіки і т.п.). Недоліки переважно адміністративного підходу до керівництва економікою відчувалися і тоді, але з особливою силою вони проявилися в останні десятиліття. Господарський механізм не мав внутрішніх стимулів саморозвитку виробництва: його розподільчий, витратний характер (всі витрати покривалися державою, збут будь-якої продукції був гарантований) не спонукав виробників поліпшувати якість продукції, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію виробництва, не ставив перепон безгосподарності та безвідповідальності. Недоліки загальнодержавного хозмеханізма притаманні і окремим галузям і сферам господарства, в тому числі природокористування. Господарський механізм природокористування (ХМП) - молодий галузі економіки - став складатися на рубежі 60 - 70-х років і до цих пір знаходиться в стадії формування. Він являє собою систему форм і методів організації та регулювання процесів природокористування, що забезпечують досягнення кінцевих цілей у цій сфері, - задоволення потреб суспільства в сировині і матеріалах, в чистоті і різноманітності навколишнього середовища. ХМП включає в себе організацію управління охороною навколишнього середовища та використанням природних ресурсів; еколого-еконо-чеський прогнозування і планування; фінансування природоохоронних заходів; економічне стимулювання раціонального природокористування; контроль і облік в екологічній сфері; екологічне нормування, правове регулювання і т.п. 163 162 ХМП, що склався в умовах централізовано-планової економіки, були властиві адміністративно-командна спрямованість, майже абсолютна централізація і детальна регламентація всієї природоохоронної та ресурсозберігаючої діяльності. Однак детальна регламентація природопользо-вателей з боку центральних планових органів та служб державного контролю (а число планових показників тільки з охорони земель, наприклад, за десяту та одинадцяту п'ятирічки зросла з 37 майже до 60), не принесла бажаних результатів. Стан та ефективність використання природно-ресурсного потенціалу були незадовільними. В основі адміністративного регулювання природокористування лежать екологічні стандарти (нормативи). Нормативи якості навколишнього середовища в СРСР з ряду причин були більш суворими, ніж у країнах Західної Європи та США (наприклад, середня 24-годинна норма вмісту Е02 в повітрі складає в США 365 мг/м3, в країнах ЄС - 90, а в колишньому СРСР - 50 мг/м3), що, тим не менш, не стало гарантією кращого стану нашої природного середовища. Практично ніколи такі жорсткі нормативи не дотримувалися. Найчастіше використовувалися так звані тимчасові нормативи (тимчасово погоджені викиди - ВСВ), що відображають реальні можливості підприємств-забруднювачів. Передбачалося, що підприємство поетапно буде скорочувати свої викиди до рівня ГДК, але, на жаль, екологічна сфера не мала собі рівних за масштабами недотримання нормативів: непоодинокими були випадки перевищення допустимих впливів на навколишнє середовище в десятки і навіть сотні разів. Економічні методи управління в природокористуванні Білорусі в рамках колишнього СРСР отримали значно менший розвиток, ніж в інших галузях господарства, хоча їх застосування всюди було досить обмеженим. Але до кінця 80-х років стало очевидно, що адміністративна система управління не здатна забезпечити подальший розвиток раціонального природокористування та природоохоронної діяльності. Соціально-економічна трансформація, яка відбувається в даний час в нашому суспільстві, вимагає принципово але 164 вих підходів до процесів організації, управління і регулювання природокористування. Означені вже зараз зміни в державному регулюванні від переважного використання адміністративних важелів управління (правових норм, стандартів, лімітів, дозволів, заборон, обмежень і т.п.) у бік розширення сфери застосування економічних методів, як свідчить світова практика, будуть наростати в міру посилення економічної стабілізації країни. У процесі формування ринкових відносин в ХМП повинні, звичайно, статися корінні зміни. Однак важливо мати на увазі, що ринкові важелі, які ми прагнемо освоїти, автоматично не створять більш сприятливих умов для природозбереження, ніж жорстке адміністративне примус, властиве старому ХМП. Адже відомо, що високорозвинені країни з їх налагодженими ринковими відносинами прийшли до стану екологічної кризи раніше, ніж ми. Досвід країн, що досягли кардинального поліпшення екологічної ситуації, свідчить про те, що і в рамках ринкової економіки ХМП передбачає чітко сплановані дії і науково обгрунтоване централізоване управління природоохоронною діяльністю. Вихідною передумовою і складовою частиною процесу вдосконалення централізованого управління екологічної сферою є формування економічного механізму природокористування, який являє собою сукупність економічних методів управління, покликаних створити матеріальну зацікавленість ресурсо-споживача в оптимізації процесів його взаємодії з природним середовищем. У міру заміщення адміністративних методів економічними основним завданням центральних органів управління стає розробка довгострокової стратегії та науково обгрунтованої нормативної бази природокористування. Основою державного регулювання в галузі екології повинно стати природоохоронне законодавство, що служить відправним моментом розробки національних екологічних програм та інших планових і прогнозних документів, що забезпечують екологічну спрямованість економіки. 165
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН" |
||
|
||