15.1. Економічний механізм природокористування - сукупність форм і методів економічного стимулювання раціонального природокористування

На перехідному етапі розвитку економіки в господарському механізмі природокористування все більшої значущості набуває його економічний блок, або власне економічний механізм, який охоплює всі види економічного стимулювання раціонального природокористування методами позитивної і негативної мотивації, інвестування природоохоронних заходів, ціноутворення в природоохоронній діяльності, фінансове та податкове регулювання і т.п.

Слід зауважити, що в науковій літературі і в деяких офіційних документах іноді ототожнюються поняття "економічний" і "господарський механізм". Так, у Законі Республіки Білорусь "Про охорону навколишнього середовища" (розділ IV), прийнятому наприкінці 1992 р., до складу економічного механізму забезпечення охорони навколишнього середовища включені планування і фінансування природоохоронних заходів, визначення лімітів на користування природними ресурсами, розміщення відходів та допустимі викиди (скиди) забруднюючих речовин, а також стягування податку та інших платежів за природокористування, відшкодування в установленому порядку шкоди, заподіяної довкіллю. Але планування і встановлення лімітів - це, як було зазначено у попередній темі, інструменти адміністративного, а не економічного регулювання, що складають господарського, а не економічного механізму, під яким у наукових роботах останніх років однозначно мається на увазі сукупність економічних методів управління, що створюють матеріальну зацікавленість природокористувачів в оптимізації їх взаємодії з природним середовищем.

Більше того, вже і в офіційному документі - Концепції державної політики Республіки Білорусь в галузі охорони навколишнього середовища, прийнятому в 1995 р., поняття "економічний механізм" трактується згідно з наведеним вище визначенням. У ньому зазначено: економічний механізм забезпечення охорони навколишнього середовища включає в себе платність природокористування, пільгове кредитування та оподаткування природоохоронної діяльності, будівництва природоохоронних об'єктів і т.п.

На відміну від централізованої економіки, де основоположними в управлінні природокористуванням були адміністративні методи, в економіці перехідного періоду пріоритетними стають економічні регулятори. Однак справедливості заради слід зазначити, що й колись вони знаходили певне застосування в господарській практиці. Вважалося, що природокористування в колишньому СРСР було безкоштовним, але насправді елементи платності мали місце, хоча найчастіше носили формальний характер. Так, починаючи з 20-х років в лісовому господарстві діяла попенної плата, спрямована на компенсацію витрат на лісовідтворення. У 30-ті роки вона була ліквідована, а потім відновлена в 1949 р. У 70-ті роки сформувався режим платного витрати запасів корисних копалин при їх видобуванні. У 1982 р. була введена плата за воду для промислових підприємств, правда, за своїми розмірами символічна. У сільському ж господарстві, яке споживає половину усієї використовуваної в економіці СРСР води, платність водокористування була відсутня. Існував ще ряд платежів (за відведення земель під забудову, за геологорозвідувальні роботи та ін.), але часткове їх введення не зробило належного, стимулюючого ресурсозбереження, ефекту. Плата за ресурси не носила рентного характеру, а розміри її були чисто символічними.

Труднощі введення реального режиму платності природокористування була обумовлена спотвореної системою ціноутворення у народному господарстві в цілому. Встановлення платежів за природні ресурси, в основі яких повинна була лежати їх економічна оцінка на базі диференціальної ренти, істотно вплинуло б на зростання цін, а значить, зажадало реформи ціноутворення, на що керівництво країни піти в той час не вирішувалося.

Крім платежів за природні ресурси, в умовах централізованої економіки практикувалися штрафні санкції за порушення екологічного законодавства. Але і вони були маловідчутних засобом впливу на природоохоронну діяльність підприємства: по-перше, тому, що застосовувалися в основному по відношенню до керівним працівникам, а не до винуватців порушення, по-друге, суми їх були занадто малі (50-200 р., тобто менше однієї середньомісячної зарплати) і легко компенсувалися з преміальних джерел. В умовах державної власності накладення більш серйозних штрафів означало б перекладання державних коштів з однієї кишені в іншу. Нові відносини власності в економіці, звичайно, повинні вплинути на посилення дієвості цієї міри відповідальності.

213

212

Однією з поширених заходів у системі еколого-економі-чного регулювання в СРСР було відшкодування шкоди, заподіяної народному господарству забрудненням навколишнього середовища. Воно проводилося за позовом потерпілої сторони або з ініціативи органів арбітражу. У 1983 р. була введена "Тимчасова типова методика визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів та оцінки економічного збитку, що завдається народному господарству забрудненням навколишнього середовища".

Наведені вище заходи щодо економічного регулювання природокористування (платежі, штрафні санкції, відшкодування збитку) можуть бути віднесені до методів негативної мотивації (заходів відповідальності), які покликані як би протидіяти порушенням встановлених законодавчих актів і нормативів. Але економічне стимулювання здійснюється і методами позитивної мотивації, або заходами зацікавленості, які націлені на заохочення пріродопользовате-лей, які здійснюють заходи щодо збереження природного середовища. В умовах адміністративно-командної системи серед заходів матеріального заохочення практикувалися податкові пільги (звільнення від платежів до бюджету за виробничі фонди природоохоронного призначення), пільгове кредитування капітального будівництва природоохоронних споруд, преміювання за результатами екологічної діяльності, залишення в розпорядженні підприємств і зарахування до фондів економічного стимулювання частини прибутку від реалізації продукції, виготовленої з відходів виробництва.

Однак і ці важелі були далеко не завжди ефективними. Безкоштовні природоохоронні фонди використовувалися найчастіше нераціонально, очисні споруди були або перевантажені, або несправні. Причиною не менше 25% загального обсягу забруднень атмосферного повітря, за даними контролюючих організацій, є несправності газоочисних споруд. Мабуть, кращому використанню природоохоронних об'єктів сприяло б введення за них плати, аналогічної платі за основні виробничі фонди.

З метою вдосконалення господарського механізму природокористування відповідно до рішення Державної комісії Радміну СРСР з економічної реформи в 1990 р. почалося проведення експерименту, в ході якого вперше була встановлена плата за викиди забруднюючих речовин в ат

214

мосферу, скиди забруднювачів у водні об'єкти та розміщення відходів у 49 регіонах країни, в тому числі і в Білорусі.

У результаті введення цих платежів і реалізації пов'язаних з ними природоохоронних заходів мало місце зниження загальних викидів і скидів забруднюючих речовин. Однак хід експерименту показав недостатню оснащеність підприємств, організацій і комітетів з охорони природи контрольно-вимірювальною апаратурою та засобами спостереження за станом навколишнього середовища, а також недосконалість діючих форм статистичного обліку та звітності. У країні не було цілісного економічного механізму природокористування. Його окремі ланки та інструменти діяли розрізнено, безсистемно, без необхідної взаємодії один з одним.

Зміна економічних відносин у суспільстві, іменоване переходом до ринкової економіки, зумовило появу нових акцентів в системі економічного стимулювання. Посилення господарської самостійності державних підприємств, визнання рівноправності різних форм власності, включаючи приватну, розвиток недержавного сектора економіки, в тому числі системи комерційних банків, призводить до переорієнтації управління від переважно адміністративних до економічних та адміністративно-економічних методів. Держава перестає бути єдиним суб'єктом управління, який під прикриттям забезпечення пріоритету державних інтересів міг ігнорувати інтереси регіонів, окремих підприємств, громадян і т.д. Розширення економічних можливостей суб'єктів господарювання та управління в перехідний період створює передумови створення ефективного економічного механізму природокористування.

На етапі переходу до ринкової моделі господарювання головним елементом економічного механізму природокористування стає цінове, або податкове, регулювання. Всі інструменти цінового регулювання, використовувані у нас в господарській практиці, можна умовно поділити на заохочувальні (пільгове оподаткування, пільгове кредитування і субсидування природоохоронних проектів, дотації на придбання екологічного обладнання, преміювання за результатами природоохоронної діяльності тощо), примусові (ресурсні платежі , платежі за забруднення, штрафи за перевищення лімітів) і компенсаційні заходи (відшкодування завданих збитків, створення природоохоронних фондів та ін.)

У міру стабілізації економіки необхідно також поступове освоєння ринкових механізмів еколого-економічно-го регулювання шляхом створення ринку дозволів (лицен

215

зій) на забруднення навколишнього середовища, що сприятиме залученню коштів виробників на рішення природоохоронних завдань, створення ринкової інфраструктури екологічної сфери. Практичне впровадження цих важелів сьогодні в республіці утруднено через необхідність розробки нових нормативів якості навколишнього середовища, адекватних сучасній ситуації, забезпечення контролю за їх виконанням, створення організаційних структур з укладання угод, введенню екологічного аудиту.

Якщо порівняти діапазон застосування економічних методів регулювання природокористування в країнах з ринковою і державах з перехідною економікою (Росія, Білорусь), то не можна сказати про якесь суттєве нашому відставанні, за винятком використання "чисто ринкових" важелів, прив'язаних до високорозвиненої ринкової структурі всієї економіки (табл. 15.1). А такі інструменти, як екологічні платежі, у нас знайшли більш широке поширення. Однак про високу ефективність застосовуваних у Білорусі економічних методів говорити поки не доводиться, оскільки на їх реалізації позначається загальна кризова соціально-економічна ситуація, ускладнена інфляцією. Все це послаблює і деформує стимули, дієві в умовах функціонування стабільної економіки. Крім того, використовувані у нас економічні регулятори недостатньо пристосовані до вимог ринкових реформ. У період переходу до ринку дуже важливо оптимальне поєднання цінової та податкової політики. Ціни на продукцію та сировину, наприклад, в галузях мінерально-сировинного комплексу повинні бути орієнтовані на вигідність їх отримання з відходів, що слід підкріплювати податковими пільгами на продукцію, вироблену з відходів, і економією на платежах за забруднення, якщо максимально можлива їх кількість вловлюється і утилізується.

Важливо мати на увазі, що і в період становлення ринкової економіки економічні важелі управління тісно пов'язані з адміністративними. Адміністративні методи як би окреслюють область застосування економічних механізмів, оскільки впровадження екологічних платежів можливе лише за жорстко регламентованою системі державних стандартів, яка потребує вдосконалення. Необхідно і оновлення багатьох нормативно-методичних документів для визначення показників (еколого-економічного збитку від забруднення навколишнього середовища, економічної ефективності природоохоронних заходів та ін.), що лежать в основі встановлення екологічних платежів, обсягів природоохоронного фінансування, інвестицій в екологічну сферу і т.д.

216

Таблиця 15.1

Основні економічні інструменти регулювання природокористування, використовувані в різних країнах * Країна Ресурсні платежі Платежі за забруднення Екологічний податок в цінах па продукцію Диференціація на логів на прибуток Екологічне стра вання Субсидії (гранти, податкові пільги, м'які позики і пр.) Ринкові інструменти (політика компенсацій, баббл-прин цип, торгівля правами па викиди) Гатмосферного повітря води твердими відходу ми | шумом Бельгія + + + + Великобританія + + + + + Італія + + + + Канада + + Нідерланди + + + + + + + + США + + + + + + + Фінляндія + + + Франція + + + + + + ФРН + + + + + + + Швеція + + + + + Японія + + + + Росія + + + т + + Білорусь + + + + I + * Джерело: Шимова О.С. Еколого-економічне регулювання: питання методології і практика перехідного періоду. Мн., 1998. С.162.

 Інформація, релевантна "15.1. Економічний механізм природокористування - сукупність форм і методів економічного стимулювання раціонального природокористування"

1. Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002
   
   
2. 13.1. Управління природокористуванням: сутність, методи, функції
     економічні - створюють безпосередню матеріальну зацікавленість суб'єктів господарювання у виконанні необхідних екологічних заходів, рішень органів управління у сфері природокористування;? соціально-психологічні - методи морального стимулювання, які реалізуються за допомогою заходів як заохочувального характеру, так і впливу на порушників (подяки або,
   
3. Питання длc підготовки до заліку з дисципліни «Природокористування» 1.
     економічного збитку від забруднення навколишнього Середовища. 21. Економічна ефективність природоохоронних витрат: поняття, категорії витрат. 22. Методи оцінки економічного збитку від забруднення навколишнього Середовища. 23. Розрахунок ефективності природоохоронних витрат. 24. Поняття екологічної програми. Значення і зміст екологічних програм, їх класифікація. 25. Джерела фінансування
   
4. ЛІТЕРАТУРА
     економічний та інвестиційний потенціал. - М., 1999 - 278 с. 3. Трабзон В.Є., Кремер А.І. Методичні питання економіки енергоресурсів. - М.: Вища школа, 1990 - 190 с. 4. Арбузов В.В. Охорона природи та ресурсозбереження в будівництві. - Пенза, ПДАБтаА, 1994 - 146 с. 5. Арбузов В.В. Економіка природоохорони. - Пенза: МАНЕБ, 2000 - 246 с. 6. Арбузов В.В., Мартинова Н.М.
   
5. 13.3. Особливості управління природокористуванням на перехідному до ринку етапі
     економічно невигідним негативний вплив на природу і нераціональне природокористування. Важливий крок у цьому напрямку - розширення сфери застосування економічних методів управління, які в широкому сенсі об'єднують механізми регулювання процесів природокористування, що створюють матеріальну зацікавленість суб'єктів господарювання у раціональне використання та охорону багатств
   
6. 14 1.4. Функції і завдання еколого-економічних досліджень і навчального курсу "Основи екології та економіка природокористування"
     економічного розвитку виникає серйозна небезпека погіршення екологічної ситуації внаслідок руйнування стабільних господарських зв'язків, використання низькоякісних і некондиційних видів палива, фінансових труднощів суб'єктів господарювання, що обмежують можливості природоохоронної діяльності, недостатності бюджетного фінансування екологічної сфери тощо Багато фахівців
   
7. СПИСОК аналізований ЛІТЕРАТУРИ
     природокористування. Ростов-на-Дону: Видавництво «Фенікс»,
   
8. ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
     природокористуванням. У процесі виробництва природокористування може бути раціональним і нераціональним. У першому випадку воно забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини, запобігає можливі шкідливі впливи на навколишнє природу і розумно регулює освоєння її ресурсів. Нераціональним природокористування виявляється тоді, коли природне середовище під впливом
   
9. ВИСНОВОК
     економічні та правові) важелі, але й морально-етичні норми, які спонукають населення до екологічно доцільному поведінки, то є і відповідальному відношенню до навколишнього середовища. В основі економічних важелів раціонального природокористування лежать платність природокористування та екологічно орієнтовані інвестиції держави в промисловість і сільське господарство. При
   
10. В.В.Арбузов, Д.П.Грузін, В.І.Сімакін. ЕКОНОМІКА природокористування та природоохоронної. Навчальний посібник. Пенза. - 251с., 2004
      економічних і екологічних проблем, визначено показники ефективності природокористування і охорони навколишнього середовища з урахуванням факторів стану компонентів природи та екологічного мислення людини. Наведено методологія визначення капітальних вкладень в природоохоронні заходи, методологія експлуатаційних витрат средозащіт-ного призначення, основні принципи визначення плати
    
11. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ підготовки
      економічного розвитку. 8. Класифікація природних ресурсів (природна, господарська, екологічна, ринкова). 9. Природно-ресурсний потенціал, його вплив на ефективність суспільного виробництва, розвиток і розміщення продуктивних сил. 10. Економічна оцінка природних ресурсів: сутність, функції, завдання. 11. Теоретичні основи і
    
12. 2.3. Методи управління персоналом
      економічні та соціально-психоло-ня (рис. 1). Рис. 1. Система методів управління персоналом Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття обов'язку, прагнення людини трудитися в певної організації і т. п. Ці методи відрізняє прямий характер впливу: будь регламентується і адміністративний акт
    
13. Киданів Р.В.. Організовані форми економічної злочинності. (Робота виконана за програмою малих грантів). Владівосток2002., 2002
      економічної злочинності. Дається загальна характеристика основних економічних злочинів, викладаються юридичні та економічні аспекти контролю над організованою економічною злочинністю та забезпечення безпеки економічної
    
14. 12.1. Формування системи еколого-економічного прогнозування і планування
      економічного прогнозування та планування. Одна з істотних особливостей розробки плану-прогнозу природокористування полягає в тому, що об'єктом планування є не тільки соціально-економічні, а й природні процеси і явища. Природа, як відомо, инерционна, консервативна, зміни в ній відбуваються набагато повільніше, ніж у суспільному житті. У зв'язку з цим величезне
    
15. 2.1. Методи економічної оцінки природних ресурсів
      економічних важелів вимагають вирішення проблеми економічної оцінки природних ресурсів. Природні ресурси, будучи частиною національного багатства країни, не можуть бути враховані в його обсязі через відсутність вартісної оцінки. Пошуком методів оцінки різних видів природних ресурсів давно займаються фахівці нашої країни, які пропонують різні підходи до вирішення цієї проблеми.
    
16. Інтереси
      економічну теорію. З попередньої глави випливає, що АПФ є нормативна соціальна теорія, яка вивчає політичні інститути з точки зору повинності - цілі, прав і обов'язку. Під цим кутом зору можуть розглядатися всі форми соціальної організації, в тому числі економічні відносини, інститути і мислення. Традиційна економічна теорія зазвичай визначається в категоріях предмета