Головна |
« Попередня | Наступна » | |
4.1.2. Реформація і Контрреформація |
||
Реформація XVI століття стала переломним етапом в історії західноєвропейської християнської церкви, духовним і соціально-культурним переворотом в житті Євро- 142 пи. У ході реформації відбувається адаптація християнської віри до потреб сучасного їй суспільства. Вже з XV століття католицька церква переживала кризу народної довіри: відбувалося переосмислення теорії про «единоспасающей» ролі католицької церкви, значення різних церковних таїнств, Священного переказу. Величезну роль у перегляді багатьох догматів зіграли європейські письменники-гуманісти, насамперед Еразм Роттердамський, які стали своєрідною предтечею Реформації. Велике роздратування викликає розкіш папського двору, звичаї, що панують там, «користолюбство» церкви, яка володіла великими земельними наділами і величезними багатствами. У цих умовах в Німеччині починається Реформація, що поширена потім на всю Європу. Чому саме в Німеччині? У той час як у великих централізованих монархіях (Англії, Франції) королі протистояли прагненню римських пап до верховенства над світськими володарями, в роздробленої Німеччини роль духовенства була величезною. Церковні збори були тут вкрай високі, що негативно позначалося на економічному розвитку багатьох областей. Антицерковні позиції займали князі та лицарство, що претендували на землі духовенства. Тут зароджується рух за перегляд застарілих релігійних догм і реорганізацію церкви, ідеологом якого став професор Виттенбергского. університету, богослов Мартін Лютер (1483-1546 рр..). 31 жовтня 1517 він проголосив свої «95 тез проти індульгенцій», в яких оскаржувалося право тата на відпущення гріхів. Розгорнулася полеміка між Лютером і палой переросла в конфлікт, після того як німецький богослов в 1520 р. публічно спалив булл (указ) папи про його відлучення від церкви. У цей час формується лютеранське вчення, основні положення якого можна сформулювати наступним чином: Святе Письмо є єдиним джерелом віри; тільки віра робить людину праведником; слід зберегти тільки два церковних таїнства - хрещення і причастя; чистилища не існує; необхідно відмовитися від шанування Богородиці і святих і т. 143 Вчення Лютера знайшло підтримку широких верств німецького суспільства. Його підтримали багато князі Центральної та Північної Німеччини, які прагнули вийти з-під влади Риму. Коли глава Священної Римської Імперії Карл V визнав лютеранство як віровчення, але наказав припинити «секуляризацію» (відчуження) церковних земель, князі-прихильники Лютера виступили з протестом, і з тих пір їх стали називати «протестантськими». Потім цей термін поширився на всіх прихильників Реформації в Європі. У першій половині XVI століття виникає багато напрямів і течій у протестантській ідеології, найбільшим з яких був кальвінізм, який отримав свою назву від імені французького юриста і богослова Жана Кальвіна (1509 - 1564 рр..). Центром кальвінізму стає швейцарське місто Женева. Вчення Кальвіна, побудоване на принципах раціоналізму і логіки, дещо відрізнялося від лютеранства; в його основі знаходився догмат про «приречення», суть якого полягала в тому, що віра робить праведним лише ту людину, яку обрав Господь, порятунок залежить виключно від цього приречення. Кальвініст-ська церква керувалася по демократічесжім принципам, вона заохочувала накопительство і торгівлю, ніж сприяла розвитку капіталістичних відносин. Реформація торкнулася і Англію, однак тут вона мала ряд особливостей. Ініціатива її проведення виходила від короля Генріха УШ (1509 - 1547 рр..), Який в 1534 р. «Актом про супрематии» проголосив себе головою церкви. Хоча церковна ієрархія і літургія зберігаються, в Англії вводяться деякі принципи лютеранства, активно проводиться секуляризація католицьких земель і майна. Політичний акцент реформи зіграв тут велику роль, ніж духовний. Успіхи протестантизму, його повсюдне поширення в Європі змусило папство вжити ряд заходів по боротьбі з «протестантської єрессю». Сукупність цих заходів отримала назву «контрреформації». У 1542 р. відбувається реорганізація інквізиції, безжально розправляються з «єретиками». 144 єзуїтів, заснований 1540 р. Ігнацієм Лайоло (1491 - 1556 рр..). Головним завданням Ордена був захист і поширення католицизму в Європі і в усьому світі. Діяльність єзуїтів була найрізноманітнішою: від участі в політичному житті європейських дворів до створення шкіл, притулків, відправки своїх місіонерів в Азію й Америку. У католицькій церкві не було єдності: найбільш далекоглядні її представники були готові прийняти частину критики на адресу папства і духовенства. Однак на Тридентському соборі (1545 - 1563 рр..) Перемогла консервативна лінія розвитку церкви: католицькі догмати визнавалися незаперечними, підтверджувалося верховенство папи над всією «паствою», зміцнювалася інквізиція. В результаті, активні заходи, вжиті католицькою церквою, дозволили зберегти їй домінуюче положення в Європі і загальмувати наступ протестантизму. Релігійні зміни в Європі, що носили революційний характер, зачепили всі сфери життя суспільства - від сільського господарства до геополітики. Зіткнення Реформації і Контрреформації призводить до численних релігійних воєн, в які втягуються в тій чи іншій мірі практично всі європейські держави. Найчастіше релігійні питання були лише прикриттям для вирішення інших проблем: національного визволення (Нідерландське повстання 60 - 70-х рр. XVI ст.), Боротьби феодальних родин та угруповань за владу (французькі релігійні війни другої половини XVI ст.), Суперництво за європейську гегемонію (війни між Францією і Габсбургами XVI - XVII ст.). |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 4.1.2. Реформація і Контрреформація " |
||
|