| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 12. Арешт |
||
|
Арешт як міра покарання відомий російському карному законодавству досить давно. За Укладення про покарання кримінальних та виправних 1845 р. він був самим нижчим видом позбавлення волі і подразделялся по термінами: від трьох тижнів до трьох місяців; від семи днів до трьох тижнів; від трьох до семи днів ; від одного до трьох днів. Порядок його відбуття залежав від станового положення ві-зовні. Так, не звільнені від тілесних покарань або урятував від них з особливих постанов відбували арешт у приміщеннях при поліції, що користуються правами стану - у в'язниці, дворяни і чиновники (особи, які досягли класних чинів на державній службі) - при в'язниці, на військовій гауптвахті, в власних квартирі або в будинках того службового відомства, де вони працювали. Застосовувався арешт за малозначні злочини-недонесення про богохульство, самоуправство та ін З 2043 статей 304 назвали арешт як санкції. При неможливості застосування він замінювався різками. За Кримінальним уложення 1903 р. арешт призначався на строк від одного дня до шести місяців, а у випадках, обумовлених законом, до одного року. Засуджені містилися в арестлих будинках. Особи, засуджені до арешту на строк понад семи днів, могли за визначенням суду відбувати його за місцем проживання. Офіцери - на гауптвахті. При цьому засуджені на термін менше семи днів працювали тільки за бажанням, решта працювали, вибираючи собі роботу, яка могла бути допущена в арестном приміщенні. . У перші роки радянської влади термін "арешт" вживався в ряді декретів, але позначалося їм позбавлення волі або самостійне покарання - невідомо. Наука кримінального права по-різному тлумачить вказане явище. Так, одні вчені вважали, що в більшості законодавчих актів цього періоду позбавлення волі зв'язується з примусовими роботами, оскільки інших видів позбавлення волі законодавство цього часу не знало. Інші автори вважали, що ця позиція спочиває з одного боку на недостатньому знайомстві з судовою практикою досліджуваного періоду, а з іншого - на неправильному тлумаченні відомчого документа - Тимчасової інструкції НКЮ про позбавлення волі як про міру покарання і про порядок відбування такого, оскільки ніяка інструкція не могла скасовувати або змінювати декрети і постанови уряду, ясно і чітко розмежовують тюремне ув'язнення, позбавлення волі та арешт. ного покарання. При обговоренні його проекту була викладена наступна позиція: короткочасний арешт як міра перевиховання тож званого юридичного виправлення вимагає приміщення заарештованих в одиночні камери, що нездійсненно. Не було його у вигляді кримінального покарання і в наступних законодавчих актах. В даний час він вперше включений в систему кримінальних покарань і полягає в утриманні засудженого в умовах суворої ізоляції від суспільства - приміщеннях камерного типу. Арешт призначається на строк від одного до шести місяців. У разі заміни обов'язкових або виправних робіт арештом він може бути призначений на термін менше одного місяця. Всі категорії засуджених (чоловіки, жінки, неповнолітні) містяться роздільно. На них поширюються всі правоограничения, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, позбавлених волі. Загальноосвітній та професійно-технічне навчання засуджених не проводиться. Адміністрація установи, виконуючого арешт, має право залучати їх до робіт з господарського обслуговування приміщень, призначених для осіб, які відбувають арешт. Військовослужбовці містяться на гауптвахті. Термін арешту в загальний строк дійсної служби та вислугу років не зараховується, засуджений не може представлятися до чергового військовим званням, призначатися на вищу посаду, переводитися до нового місця проживання і звільнятися зі служби, за винятком випадків непридатності до неї. Арешт - основна міра кримінального покарання, може бути призначений, коли вказаний як такого (самостійно або в альтернативі з іншими видами покарання) в санкції застосовуваної статті У К. Як покарання, хоча і пов'язане з позбавленням свободи, але все ж більш м'яке, арешт може бути призначений в якості такого в силу ст. 64 КК, а також при вердикті присяжних засідателів про поблажливість (ст. 65 КК), заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 80 КК), застосований судом наглядової або касаційної інстанції замість позбавлення волі. Крім того, арешт в порядку заміни покарання може бути призначений засудженому у разі злісного ухилення ним від штрафу, обов'язкових або виправних робіт. Час, протягом якого засуджений відбував обов'язкові або виправних Терміни арешту обчислюються в місяцях і днях. При призначенні арешту засудженому, утримується до судового розгляду під вартою, час цього змісту зараховується з розрахунку день за день. Арешт не може бути призначений особам, які не досягли до моменту винесення судом вироку шістнадцяти років, а також вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до восьми років. Неповнолітнім засудженим, які досягли до моменту винесення вироку шістнадцяти років, арешт може бути призначений на термін від одного до чотирьох місяців. В даний час в країні не створено необхідних умов для виконання арешту як міри. кримінального покарання, тому дані положення Кримінального кодексу вводяться в дію після набрання чинності Кримінально-виконавчого кодексу Російської Федерації і в міру створення необхідних умов, але не пізніше 2001 року. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 12. Арешт " |
||
|
||