Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
Наступна »
Під редакцією професора Є.П. Іванова. Історія Батьківщини. Проблеми. Погляди. Люди Під редакцією професора Є.П. Іванова. - Львів: ПГПИ, 2004. - 448 с., 2004 - перейти до змісту підручника

Від авторів


«Скільки людей, стільки й думок», - говорить народне прислів'я. Різноманітність поглядів в історичній науці необхідно для того, щоб ширше і глибше відобразити минуле. Без урахування комплексу поглядів, існуючих в історичній науці, не можна осягнути суть історичних процесів, а отже, і ефективно використовувати досвід поколінь.
Здавалося б, сказане вище - це банальна істина, але вона часом не враховується в історичних підручниках і навчальних посібниках. У них як і раніше історичний процес пропонується лише в одному - авторське - варіанті. У цьому відношенні дивно консервативні шкільні та вузівські підручники. Крім того, багато хто з них несуть у собі старі структури і старі оцінки, а якщо ж від останніх автори і відмовляються, то не призводять, як правило, нових або обмежуються лише зовнішнім камуфляжем, який заміняє необхідність корінних змін у змісті історичної освіти. Саме ця мета - внести свій внесок в оновлення змісту історичних знань у людей - і стоїть перед авторами цього видання.
Необхідність вирішення зазначеного завдання очевидна крім усього ще й тому, що в умовах загостреного інтересу до рідної історії в останні роки з'явилося (особливо - у публіцистиці) безліч ненаукових або поверхневих поглядів. Вишукуються, іноді і спеціально, різні історичні «сенсації», перекручуються або фальсифікуються факти і т.д. Одне із завдань цього видання - дати наукові, аргументовані оцінки з багатьох проблем вітчизняної історії.
У наше завдання не входить прагнення дати систематичний курс історії Росії. У центрі уваги авторів виявилися лише найважливіші, на наш погляд, її проблеми з найдавніших часів до 1990-х років. При цьому, висвітлення цих проблем, найчастіше, супроводжується викладом різних поглядів і точок зору, спектр яких, звичайно, неповний через обмежений обсяг видання.
Автори бачать своє завдання і в тому, щоб ознайомити читачів з найбільш значимими, з їх точки зору, оцінками з
представленим у книзі проблемам. У ряді випадків розглядають-ся погляди раніше забутих або заборонених істориків, у тому числі російських емігрантів. Іноді відтворюються і погляди дореволюційних вчених.
Серед проблем, розглянутих у цьому виданні, в першу чергу треба виділити проблему російської державності. Вона розглядається стосовно до всіх періодів нашої історії, причому разом з нею предметом аналізу є й особистості монархів, а в радянський час - вищих партійно-державних керівників. Відзначимо, що головне тут у тому, що вони характеризуються не просто як символи верховної влади, а як живі люди, особисті якості яких зіграли ту чи іншу роль при здійсненні ними управління країною.
Не обійдено увагою і соціально-економічні процеси, особливо - періоду середньовіччя і перших трьох десятиліть XX століття. Помітне місце займають також питання раз-розвитку станово-соціальної структури російського народу, в тому числі - соціальних процесів на рубежі XIX - XX століть. Вперше в рамках такої книги піднімається проблема національного характеру, без якої зараз не обійтися. Велике ува-ня приділено характеристиці всіх основних напрямків суспільно-політичного життя - ліберальному, революційному і консервативному - у XIX - XX століттях, а також їх лідерам.
Автори прагнули піти від світоглядної однобокості, а також від колишніх стереотипів і тим більше від догматичних оцінок подій, явищ, фактів та особистостей. Вони сподіваються на те, що даний посібник буде сприяти творчому вивченню рідної історії і стимулювати прагнення читачів до осмисленого і глибокому засвоєнню поставлених у ньому проблем.
На закінчення висловлюємо велику вдячність вченому секретарю Державного історичного музею в Москві А.А. Смирнову за ряд цінних зауважень.
Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" Від авторів "
  1. 6. Методичні рекомендації ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З АДМІНІСТРАТІВНОГО ПРАВА
    автора курсової роботи, або ж для висловлювань своєї думки на протівагу іншій. Ними зловжіваті НЕ слід. Курсова робота подаються у вігляді спеціально підготовленого рукопису, підшітого у папку для курсових робіт або у твердій палітурці. Курсова робота має буті підпісана студентом в кінці "Закінчення" перед "списком літератури". 2.5. Оформлення курсової роботи Титульний аркуш оформляється
  2. 1. Форми здійснення виконавчої влади
    автора б) відповідність меті закону в) застосовується у встановлений законом термін г) дотримання процесуальних правил судами 2. Доцільність, тобто корисність з (.) зору держ. інтересів, він повинен бути науково обгрунтований, відповідати реальній обстановці, передбаченої механізмом його втілення в життя. 3. Організація? а) Мова акта повинен бути ясним, зрозумілим для тих, до кого обра-щен б)
  3. 16. Джерела міжнародного права.
    Авторам стверджуваті, что міжнародне право суть, головні чином, звичаєве право. Так, Гефтер вважаєтся, что міжнародне право «є Переважно право неписане, у Юридичним сміслі цього слова». У умів відсутності договірніх норм з найважлівішіх вопросам взаємовідносін держав на Міжнародній Арені ЦІ питання регулювалися міжнароднімі звічаєвімі нормами. После качана активних кодіфікаційнх процесів у
  4. 33. Віді міжнародніх договорів
    автори пояснюють наявністю процеса одностороннього волевіявлення суб'єкта міжнародного права, что, правда, віклікає юридичні Наслідки Тільки для цього суб'єкта. До таких односторонніх юридичних АКТІВ належати: - Нотіфікація - ПОВІДОМЛЕННЯ в установленій ФОРМІ фактом, Із Якого могут віпліваті юридичні Наслідки (смороду з'являються в тому випадка, ЯКЩО держава, котра нотіфікує, бере на себе
  5. 57 . Правосуб'єктність міжнародніх організацій
    автори думають, что міжнародна організація вправі розробляті и підтверджуваті норми права даже у тому випадка, ЯКЩО про це немає конкретних Вказівок у ее установчо акті. Інші віступають за ті, что правотвор -чий Потенціал міжнародної організації повинною базуватіся на ее установчо акті. Таким чином, ЯКЩО міжнародна організація НЕ наділена відповідно до статуту правотворчу функціямі, то вона
  6. 58. Структура й правові основи ДІЯЛЬНОСТІ міжнародніх організацій
    автори посілаються на Консультативний Висновок від 11 квітня 1949 р. «Про відшкодування збитків, понесених на службі в ООН» и на Консультативний Висновок від 20 червня 1962 «Деякі витрати ООН (п. 2 ст. 17 Статуту) »Міжнародного Суду ООН, де Використовують зазначені Концепції. Відповідно до ціх концепцій Міжнародні організації для Досягнення своих цілей могут віходити за рамки установчо
  7. 61. Регіональні Міжнародні організації
    авторитетних регіональніх міжнародніх організацій. Ліга Арабською держав (ЛАД) - Початок створеня ЛАД поклал Прийняття 7 жовтня 1944 рбку Александрійського протоколу, Який підпісалі ПРЕДСТАВНИК Сірії, Лівану, Трансіорданії, Ираке, Єгіпту, Саудівської Аравії, Ємену й арабської народу Палестини. У цьом документі були сформульовані основні цілі та принципи, на якіх винна булу буті побудовали
  8. 70. Віді міжнародніх Правопорушення.
    автори відносять до числа суб'єктів міжнародного Правопорушення других суб'єктів міжнародного права, зокрема Міжнародні організації або Інші ПІДПРИЄМСТВА, організації и даже окрем індівідів, что вчинили міжнародно-протиправні Діяння. На Цій підставі смороду розширюють коло міжнародніх Правопорушення, про что більш докладно буде Говорити нижчих. Вважається, что при вчіненні міжнародного
  9. 71. Віді и форми відповідальності
    автори поділяють таку відповідальність на матеріальну и нематеріальну, віходячі з того, что міжнародно-правова відповідальність всегда буде віступаті в Політичній ФОРМІ. Політична відповідальність, як правило, супроводжується! застосування у відношенні держави-порушившій-ниці примусових ЗАХОДІВ и сполучається з матеріальною ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ. Найбільш Поширеними формами ПОЛІТИЧНОЇ відповідальності є:
  10. 75. Поняття и віді теріторій
    авторів сходяться в тому , что територія в міжнародному праві відіграє ВАЖЛИВО роль Із позіцій ее пріналежності або непріналежності визначеному теріторіальному суверену (державі) або возможности ее Використання всіма державами - членами СВІТОВОГО співтоваріства. Звідсі віділяють два види теріторій: а) державну; б) міжнародну. Деякі автори віділяють ще территории Зі змішанім и з особливими режимом.
© 2014-2022  ibib.ltd.ua