«Скільки людей, стільки й думок», - говорить народне прислів'я. Різноманітність поглядів в історичній науці необхідно для того, щоб ширше і глибше відобразити минуле. Без урахування комплексу поглядів, існуючих в історичній науці, не можна осягнути суть історичних процесів, а отже, і ефективно використовувати досвід поколінь.
Здавалося б, сказане вище - це банальна істина, але вона часом не враховується в історичних підручниках і навчальних посібниках. У них як і раніше історичний процес пропонується лише в одному - авторське - варіанті. У цьому відношенні дивно консервативні шкільні та вузівські підручники. Крім того, багато хто з них несуть у собі старі структури і старі оцінки, а якщо ж від останніх автори і відмовляються, то не призводять, як правило, нових або обмежуються лише зовнішнім камуфляжем, який заміняє необхідність корінних змін у змісті історичної освіти. Саме ця мета - внести свій внесок в оновлення змісту історичних знань у людей - і стоїть перед авторами цього видання.
Необхідність вирішення зазначеного завдання очевидна крім усього ще й тому, що в умовах загостреного інтересу до рідної історії в останні роки з'явилося (особливо - у публіцистиці) безліч ненаукових або поверхневих поглядів. Вишукуються, іноді і спеціально, різні історичні «сенсації», перекручуються або фальсифікуються факти і т.д. Одне із завдань цього видання - дати наукові, аргументовані оцінки з багатьох проблем вітчизняної історії.
У наше завдання не входить прагнення дати систематичний курс історії Росії. У центрі уваги авторів виявилися лише найважливіші, на наш погляд, її проблеми з найдавніших часів до 1990-х років. При цьому, висвітлення цих проблем, найчастіше, супроводжується викладом різних поглядів і точок зору, спектр яких, звичайно, неповний через обмежений обсяг видання.
Автори бачать своє завдання і в тому, щоб ознайомити читачів з найбільш значимими, з їх точки зору, оцінками з
представленим у книзі проблемам. У ряді випадків розглядають-ся погляди раніше забутих або заборонених істориків, у тому числі російських емігрантів. Іноді відтворюються і погляди дореволюційних вчених.
Серед проблем, розглянутих у цьому виданні, в першу чергу треба виділити проблему російської державності. Вона розглядається стосовно до всіх періодів нашої історії, причому разом з нею предметом аналізу є й особистості монархів, а в радянський час - вищих партійно-державних керівників. Відзначимо, що головне тут у тому, що вони характеризуються не просто як символи верховної влади, а як живі люди, особисті якості яких зіграли ту чи іншу роль при здійсненні ними управління країною.
Не обійдено увагою і соціально-економічні процеси, особливо - періоду середньовіччя і перших трьох десятиліть XX століття. Помітне місце займають також питання раз-розвитку станово-соціальної структури російського народу, в тому числі - соціальних процесів на рубежі XIX - XX століть. Вперше в рамках такої книги піднімається проблема національного характеру, без якої зараз не обійтися. Велике ува-ня приділено характеристиці всіх основних напрямків суспільно-політичного життя - ліберальному, революційному і консервативному - у XIX - XX століттях, а також їх лідерам.
Автори прагнули піти від світоглядної однобокості, а також від колишніх стереотипів і тим більше від догматичних оцінок подій, явищ, фактів та особистостей. Вони сподіваються на те, що даний посібник буде сприяти творчому вивченню рідної історії і стимулювати прагнення читачів до осмисленого і глибокому засвоєнню поставлених у ньому проблем.
На закінчення висловлюємо велику вдячність вченому секретарю Державного історичного музею в Москві А.А. Смирнову за ряд цінних зауважень.
|
- 6. Методичні рекомендації ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З АДМІНІСТРАТІВНОГО ПРАВА
автора курсової роботи, або ж для висловлювань своєї думки на протівагу іншій. Ними зловжіваті НЕ слід. Курсова робота подаються у вігляді спеціально підготовленого рукопису, підшітого у папку для курсових робіт або у твердій палітурці. Курсова робота має буті підпісана студентом в кінці "Закінчення" перед "списком літератури". 2.5. Оформлення курсової роботи Титульний аркуш оформляється
- 1. Форми здійснення виконавчої влади
автора б) відповідність меті закону в) застосовується у встановлений законом термін г) дотримання процесуальних правил судами 2. Доцільність, тобто корисність з (.) зору держ. інтересів, він повинен бути науково обгрунтований, відповідати реальній обстановці, передбаченої механізмом його втілення в життя. 3. Організація? а) Мова акта повинен бути ясним, зрозумілим для тих, до кого обра-щен б)
- 16. Джерела міжнародного права.
Авторам стверджуваті, что міжнародне право суть, головні чином, звичаєве право. Так, Гефтер вважаєтся, что міжнародне право «є Переважно право неписане, у Юридичним сміслі цього слова». У умів відсутності договірніх норм з найважлівішіх вопросам взаємовідносін держав на Міжнародній Арені ЦІ питання регулювалися міжнароднімі звічаєвімі нормами. После качана активних кодіфікаційнх процесів у
- 33. Віді міжнародніх договорів
автори пояснюють наявністю процеса одностороннього волевіявлення суб'єкта міжнародного права, что, правда, віклікає юридичні Наслідки Тільки для цього суб'єкта. До таких односторонніх юридичних АКТІВ належати: - Нотіфікація - ПОВІДОМЛЕННЯ в установленій ФОРМІ фактом, Із Якого могут віпліваті юридичні Наслідки (смороду з'являються в тому випадка, ЯКЩО держава, котра нотіфікує, бере на себе
- 57 . Правосуб'єктність міжнародніх організацій
автори думають, что міжнародна організація вправі розробляті и підтверджуваті норми права даже у тому випадка, ЯКЩО про це немає конкретних Вказівок у ее установчо акті. Інші віступають за ті, что правотвор -чий Потенціал міжнародної організації повинною базуватіся на ее установчо акті. Таким чином, ЯКЩО міжнародна організація НЕ наділена відповідно до статуту правотворчу функціямі, то вона
- 58. Структура й правові основи ДІЯЛЬНОСТІ міжнародніх організацій
автори посілаються на Консультативний Висновок від 11 квітня 1949 р. «Про відшкодування збитків, понесених на службі в ООН» и на Консультативний Висновок від 20 червня 1962 «Деякі витрати ООН (п. 2 ст. 17 Статуту) »Міжнародного Суду ООН, де Використовують зазначені Концепції. Відповідно до ціх концепцій Міжнародні організації для Досягнення своих цілей могут віходити за рамки установчо
- 61. Регіональні Міжнародні організації
авторитетних регіональніх міжнародніх організацій. Ліга Арабською держав (ЛАД) - Початок створеня ЛАД поклал Прийняття 7 жовтня 1944 рбку Александрійського протоколу, Який підпісалі ПРЕДСТАВНИК Сірії, Лівану, Трансіорданії, Ираке, Єгіпту, Саудівської Аравії, Ємену й арабської народу Палестини. У цьом документі були сформульовані основні цілі та принципи, на якіх винна булу буті побудовали
- 70. Віді міжнародніх Правопорушення.
автори відносять до числа суб'єктів міжнародного Правопорушення других суб'єктів міжнародного права, зокрема Міжнародні організації або Інші ПІДПРИЄМСТВА, організації и даже окрем індівідів, что вчинили міжнародно-протиправні Діяння. На Цій підставі смороду розширюють коло міжнародніх Правопорушення, про что більш докладно буде Говорити нижчих. Вважається, что при вчіненні міжнародного
- 71. Віді и форми відповідальності
автори поділяють таку відповідальність на матеріальну и нематеріальну, віходячі з того, что міжнародно-правова відповідальність всегда буде віступаті в Політичній ФОРМІ. Політична відповідальність, як правило, супроводжується! застосування у відношенні держави-порушившій-ниці примусових ЗАХОДІВ и сполучається з матеріальною ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ. Найбільш Поширеними формами ПОЛІТИЧНОЇ відповідальності є:
- 75. Поняття и віді теріторій
авторів сходяться в тому , что територія в міжнародному праві відіграє ВАЖЛИВО роль Із позіцій ее пріналежності або непріналежності визначеному теріторіальному суверену (державі) або возможности ее Використання всіма державами - членами СВІТОВОГО співтоваріства. Звідсі віділяють два види теріторій: а) державну; б) міжнародну. Деякі автори віділяють ще территории Зі змішанім и з особливими режимом.
|