Головна |
« Попередня | Наступна » | |
? 1. Фінанси корпорацій |
||
У Росії зароджуються ринкові відносини. Однак ринок не повинен розумітися спрощено. Під збірним поняттям "ри- нок" діє одночасно не один, а три ринки: ринок товарів, ринок капіталу і ринок праці. Ринок товарів, самий привлекатель- ний з них, є заключний етап товарного виробництва. Але йому передує буденна, зовні непримітна робота, исполня- емая іншими ринками: капіталу і праці. Раеберемся, якою мірою ринок капіталу, досі нам невідомий, може вплинути на правове регулювання фінансових відносин. Фінанси - це система економічних відносин з приводу мобілізації, розподілу і раціонального використання грошових ресурсів. Розрізняють централізовані і децентралізовані грошові фонди. Централізовані фінанси акумулюються дер- вими органами. У законодавчому порядку регулюється їх розмір, спосіб утворення, розподіл, використання. Головну нагруз- ку щодо централізованих грошових фондів несе на собі податкове законодавство. Децентралізовані фінанси - це грошові фонди, що знаходяться на розрахункових рахунках підприємств. Саме вони і можуть бути об'єктом корпоративного регулювання. Один з принципів, на яких повинна будуватися робота всіх підприємств, - принцип самофінансування. Треба відзначити, що самофінансування - це добре і свідомо нами забута в недавньому минулому форма фінансово-господарської діяльності підприємств. але самофінансування використовувалося в період НЕПу, сенс якого можна охарактеризувати як розширення самостійності та иници- Атів підприємств у справі розпорядження фінансовими і господарських вими ресурсами. Відносини підприємств з державою в той !! 163 період регулювалися за допомогою оподаткування, як, втім, і в більшості країн . Потім податкова система в нашій країні була знищена, і лише в 1989 р. відносини підприємств з державою були знову переведені на податкову систему. Право колективу розпоряджатися залишилися після розрахунків з державою грошовими фондами є абсолютним. Як використовувати зароблені фінансові кошти (створення фондів, визначення напрямів їх витрачання тощо), підприємство вирішує- ет самостійно . Проте ці питання настільки важливі для перед- ємства в цілому, так само як і для кожного працівника, що не викликає сумнівів необхідність облечения їх у форму корпора- тивних нормативних актів. Складніше відповісти на питання про те, хто правомірний приймати настільки важливі акти. У радянську епоху, коли торжество государ- жавної власності було повсюдним, було прийнято говорити про загальнонародне характері власності та про управління нею колективами працівників. Насправді ж ми знаємо, нею шення завжди приймалися «вгорі». У період "перебудови" таке право було передано колективу працівників: фінансовий план, кошторис економічного стимулювання, положення про фонди підпри- ємства та про порядок їх використання приймалися загальними зборами. Однак вони проходили досить формально, звичайно ніхто з робіт- ніків не міг чи не хотів вдаватися в зміст таких складних документів . Зацікавленість приходить лише тоді, коли робіт- ники стають дійсними власниками. Приватизація підприємств, де контрольний пакет акцій залишається за державою, не завжди забезпечує право колективу працівників на рішення фінансових питань. Лише в тому випадку, коли працівникам при- надолужити велика частина власності підприємства, їх воля може виявитися вирішальною при розгляді фінансових питань. Одним словом, невблаганно діє правило, згідно з яким влас- нік визначає фінансові справи підприємства, фактично направ- ляя процес прийняття корпоративних актів і визначаючи їх содер- жание. !! 163 « Попередня
|
||
Наступна » | = Перейти до змісту підручника = | |
|
||
Список використаної літератури |
||
|