|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
34. Форма, структура й найменування міжнародних договорів
|
Міжнародний договір може бути укладений як у письмової, так і в усній формі. Усна форма міжнародного договору йменується «джентльменською угодою». Приміром, джентльменські угоди практикують спецслужби США й Росії з аналогічними структурами в інших державах. У цілому ж дана форма міжнародного договору використовується досить рідко. Найпоширенішою формою міжнародного договору є письмова, що дозволяє чітко й виразно закріпити права та обов'язки сторін по договорі
Під структурою договору розуміється його розподіл на складові частини. Конкретний договір у силу специфіки його об'єкта й цілей, процедури прийняття може мати й специфічну структуру. Однак більшість міжнародних договорів складаються з наступних структурних елементів: преамбули, основної частини і заключної частини. У ряді сучасних міжнародних договорів, наприклад в області скорочення озброєнь або науково-технічного співробітництва, є також додаткова частина - додатка. Всі частини міжнародного договору є юридично обов'язковими й підлягають сумлінному виконанню
Преамбула є вступною частиною договору, у якій сторони викладають мета договору й принципи її досягнення
Основна (центральна) частина містить взаємні права та обов'язки сторін, тобто ті правила поведінки, якими вони повинні керуватися при виконанні договору
Заключна частина містить у собі положення про порядок набрання договору чинності, його дії й припиненні
У додатках звичайно втримуються якісь технічні відомості, наприклад про скорочуються вооружениях, що, і опис процедур, пов'язаних з виконанням договору, переважно технічного характеру, зокрема технології ліквідації ракет або порядок проведення інспекцій на місцях і т.п.
У праві міжнародних договорів прийнято положення угод ділити на статті, які у свою чергу групуються в глави (наприклад, в Уставі ООН є 19 глав, що включають 111 статей) або частини (у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. - 8 частин, що поєднують 85 статей). Іноді частини міжнародного договору можуть ділитися на розділи (наприклад, частина III Віденської конвенції про право міжнародних договорів, що складає з 4 розділів).
Одним з елементів міжнародного договору є його найменування. Міжнародній практиці відомі такі найменування договорів, як конвенція, пакт, угода, договір, протокол, утомившись, статут, хартія й ін. Міжнародний договір може бути взагалі безіменним. Наприклад, обмін дипломатичними нотами може являти собою різновид международного договору. Відповідно до норм звичайного й договірного права найменування міжнародного договору не має якого-небудь юридичного значення. Важливо, щоб цей документ містив правила поведінки сторін, визнані ними як юридичні норми. Тому широко використовуваний у доктрині міжнародного права термін «договір» повинен розглядатися як родове поняття
Найважливішої складовою частиною міжнародних договорів у писемній формі є мова, за допомогою якого сторони фіксують свої права й обов'язки в тексті договору
Звичайно обопільні умови складаються у двох екземплярах на мовах договірних сторін. При цьому сторони використовують правило альтернату (чергування). Відповідно до даного правила в екземплярі обопільної умови, призначеному для конкретної договірної сторони, найменування цієї сторони в переліку сторін, підпису її уповноважених, печатки, а також текст договору офіційною мовою держави даної сторони містяться на першому місці й для підпису.залишається місце з лівої сторони. У правилі альтернату проявляється повага суверенітету держав. Тексти договору мовою кожної з договірних сторін є юридично рівнозначними (автентичними).
Тексти ж багатосторонніх договорів складаються на офіційних мовах ООН (англійському, арабському, іспанському, китайському, російському, французькому) або офіційних мовах конкретної міжнародної конференції, обумовлених учасниками конференції (найчастіше це англійський і французька мови).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "34. Форма, структура й найменування міжнародних договорів" |
- 16. Джерела міжнародного права.
формальному. Під матеріальними джерелами розуміються матеріальні умови життя суспільства. Під формальними ж джерелами розуміють ті форми, у яких знаходять своє вираження і закріплення норми права. Тільки формальні джерела права є юридичною категорією і складають предмет вивчення юридичних наук, у тому числі міжнародного права. Норми міжнародного права, як і інші юридичні норми, завжди існують у
- 33. Види міжнародних договорів
форма міжнародного договору грає важливу роль і має конституйоване значення для його справжньості. Форма міжнародних договорів містить у собі: - мову міжнародного договору. В історичному аспекті найбільш поширеними мовами міжнародного договору були спочатку латинська, а потім французька. В даний час укладання двосторонніх договорів здійснюється мовами договірних сторін, у договорі робиться
- 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
формальним підходом. Віденська конвенція 1969 року, хоча і не дає повного визначення терміна «укладання» міжнародного договору, але включає в це поняття цілий ряд конкретних стадій і юридичних дій: упорядкування і прийняття тексту договору* встановлення автентичності тексту, підписання договору, ратифікація й інші засоби вираження згоди на обов'язковість договору, такі, як затвердження,
- 6. Держави - основні суб'єкти міжнародного права
формально-юридичний характер. Конфедерація (лат. - confoederatio - спілка, об'єднання) - це така форма об'єднання держав, при якій держави, що входять в союз, зберігають свій суверенітет у повному обсязі. Конфедеративний союз держав носить тимчасовий характер, створюється для розв'язання яких-небудь спільних задач, у ньому будь-яка з дер-жав-учасниць не перестає бути самостійним суб'єктом
- 32. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі.
формах: 1) порушення цивільної справи у суді (за визначенням ст. 5 ЦПК України 1963 р.); відкриття провадження у цивільній справі - звернення до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів (ч. 1 ст. 45 ЦПК України); подання заяви і скарги про апеляційне оскарження рішення і ухвали суду першої інстанції (статті 292, 295 ЦПК України); подання
- 72. Вимоги до рішень суду. Форма і зміст рішення суду.
форма (ст. 222 ЦПК); зміст (ст. 215 ЦПК); порядок проголошення (ст. 218 ЦПК). Відповідність цим вимогам робить рішення суду правосудним. Законність рішення - це його відповідність нормам матеріального та процесуального чакону. Умовами законності с: правильне застосування закону, який підлягає застосуванню; незастосування закону, який не підлягає застосуванню; правильне тлумачення закону. Вимоги
- 65. Правове регулювання перевезення вантажів.
найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами (ст. 50 Закону «Про автомобільний транспорт»). Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування має право отримати компенсацію згідно з законодавством за
- 26. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі
формах. Такими процесуальними формами є дві: 1) порушення цивільного процесу в справі - звернення до суду із заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів (ст. 121 ЦПК); внесення апеляційного і касаційного подання на рішення, ухвалу суду (статті 290, 320 ЦПК); подача заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст. 3473 ЦПК); 2)
- 3. Зовнішньоекономічний договір: поняття, види, зміст, форма, порядок укладання, зміни та розірвання.
форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання (ст.382 ГК України). Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті
- 4. План рахунків і принципи його побудови
формації за типовими операціями. За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті. Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов'язань. План рахунків забезпечує
|