Головна
ГоловнаІсторіяІсторія України (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Малик Я., Вол Б., Чуприна В.. Історія української державності, 1995 - перейти до змісту підручника

ФОРМУВАННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ - КИЇВСЬКОЇ РУСІ


Виникнення Київської Русі - одне із найважливіших і актуальних питань української історіографії. Літописець Нестор у "Повісті минулих літ", відповідаючи на запитання "звідки почалась Руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала буть", змалював картину розселення східнослов'янських племен - полян, древлян, сіверян, в'ятичів - на стадії зародження у них державності. Він зазначав, що у багатьох племен створилася своя влада, своє "князювання". Деякі племена або їхні старійшини зуміли організувати певні військові сили і поширити свою владу на більшу територію. Названі в літописі Нестором князівства, або союзи східнослов'янських племен, відносять до VI-VIII ст. Але ці давні племінні держави занепали, залишивши після себе тільки великі городища.
Найдовше існувала держава полян з центром у Києві. Літопис виводить її від полянського князя Кия і його братів, які започаткували першу київську династію. Київська держава мала тісні зв'язки з іншими державами, насамперед з Візантією, а також з Хозарською державою, що існувала
в пониззі Волги. Проте Хозарія у VIII ст. здійснила похід (і не один) на слов'янські племена, зокрема на Київську державу полян, яка потрапила до неї у залежність. Ця залежність полягала в тому, що слов'янські племена змушені були платити данину хутром і шкірами. Дика орда Азії мала вплив і на державний устрій слов'ян, і на їхню культуру.
Хозарське панування тривало недовго. Київська держава під назвою Русь на переломі VIII-IX ст. повернула свою незалежність та могутність. У ній об'єдналися Київське, Переяславське і Чернігівське князівства. Київ став столицею. Другим великим об'єднанням східнослов'янських племен був дулібо-волинський союз. Псковські, смоленські і полоцькі кривичі створили східнослов'янське об'єднання.
В історичних джерелах по-різному тлумачиться назва "Русь". Одні дослідники роблять спробу довести її походження з фінської, другі - зі шведської, ще інші - зі слов'янської мови. Це свідчить про значне поширення назви "Русь" в інших народів. А втім не стільки важливе її походження, скільки значення. Вірогідно, що назва "Русь" стала синонімом Києва, оскільки була тісно пов'язана з Київщиною.
У IX ст. помітно зросла політична і військова активність східних слов'ян. На самому початку IX ст. вони здійснили похід на Крим, у 813 р. - на острів Егіну в Егейському морі, у 839 р. посольство русів відвідало візантійського імператора у Константинополі і німецького імператора в Інгельгеймі. У 860 р. руські воїни з'явилися біля стін Константинополя. Мають рацію ті вчені, котрі вважають, що такі акції здатна була здійснювати тільки держава.
Процес політичної консолідації східних слов'ян зумовлювався багатьма зовнішніми і внутрішніми чинниками. Значну роль у ньому (за свідченням Михайло Грушевського, Дмитра Дорошенка, Івана Крип'якевича) відіграли варяги-нормани. Посилаючись на літопис, учені доводять, що варязький ватажок Рюрик разом зі своїми братами Синеусом і Трувором заснував державу у Новгороді. Він створив князівську династію Рюриковичів. Літопис також повідомляє, що 882 р. новгородський князь Олег здійснив похід на Київ, убив київських князів Аскольда і Дира, об'єднав Новгород та Київ і став сам правити в Києві. У радянський період історики всіляко заперечували норманську теорію, приклеївши їй ярлик теорії, яка фальсифікувала історію СРСР. Зрештою, можна стверджувати, що історію фальсифікували радянські історики, спрямовуючи головний напрям своїх
досліджень на позбавлення українського народу власної історії.
Процес політичної консолідації східних слов'ян завершився наприкінці IX ст. Утворення Київської Русі вчені пов'язують з приєднанням до Києва Новгорода 882 р., хоча матірна Русь об'єднала тільки Київське, Переяславське і Чернігівське князівства. В період князювання Олега до Київської Русі були приєднані древляни, сіверяни, радимичі, за князя Ігоря - уличі, тиверці і знову древляни, які відокремились після смерті Олега. Князі Святослав і Володимир здійснили походи на в'ятичів. Князь Ярослав внаслідок походів повернув усі етнічні землі на заході.
Проте формування й об'єднання Київської Русі було справою не тільки вдалих походів князів, а й умілої дипломатії. Цьому сприяли династичні зв'язки київських князів. Особливо цікавими були зв'язки родини Ярослава, які охоплювали майже всю Європу. Так, сам Ярослав був одружений з Індігердою, дочкою шведського короля Олафа, а в другому шлюбі - з Анною, дочкою візантійського царя. Норвезький король Геральд одружився з дочкою Ярослава Єлизаветою. Дочка Ярослава Анна була дружиною французького короля Генріха І і після його смерті, в період неповноліття свого сина Филипа навіть правила Францією. Усі ці династичні зв'язки зміцнювали становище київського князя, посилювали його авторитет.
Отже, наприкінці XI ст. територія Київської Русі простяглася від південних берегів Ладозького й Онезького озер до середньої течії Дніпра, а на заході - до Карпат, Прута і пониззя Дунаю. Проте державні кордони у цей період не були точно визначені: їх творили широкі смуги лісів, полів і боліт. Основною територією держави Київської Русі були землі над Дніпром.
У період князювання Ярослава Київська Русь досягла свого найбільшого піднесення. З другої половини XI ст. накреслилася тенденція до політичної роздробленості. До цього спричинилася система правління, яка полягала в тому, що князь-батько роздавав своїм синам окремі землі для управління. Так, після смерті Ярослава 1054 р. держава була поділена між його синами на сім частин, а ті, своєю чергою, боролися за княжий престол у Києві. Це врешті-решт призвело до розпаду Київської держави.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ФОРМУВАННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ - КИЇВСЬКОЇ РУСІ"
  1. § 1. Виникнення і розвиток криміналістики
    формування ряду криміналістичних теорій і вчень. Так, у 1940 р. видані монографія А. І. Вінберга «Криміналістична експертиза письма»; у 1946 р. - брошура С. М. Потапова «Вступ до криміналістики»; у 1947 р. - праця Б. І. Шевченко «Наукові основи трасології»; у 1949 р. - книга М. В. Терзієва «Вступ до криміналістичного дослідження документів»; 1955 р. - праця М. О. Селіванова «Судово-оперативна
  2. Від наукового редактора
    формування її нової концепції відповідно до норм чинної Конституції. Головними принципами цієї мають стати: 1) вивчення глобальних процесів і закономірностей криміногенної обстановки необхідно здійснювати на основі знань про Україну, розглядаючи її як носія глобальних особливостей і проблем; 2) найбільше місця і часу серед різних правових дисциплін, що вивчаються у вузах, необхідно відвести
  3. § 1. Основні теорії походження держави
    формування держави супроводжується об'єднанням індивідів у групи-орга-ни, кожна з яких здійснює певну, тільки їй властиву функцію. У результаті складається система органів держави. Й усе це відбувається як у живому організмі, частини якого спеціалізуються на певній функції в системі цілого. Таке уявлення про державу здається, на перший погляд, наївним і ненауковим, проте й тут є раціональне
  4. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД КИЇВСЬКОЇ РУСІ
    формування законодавства Київської Русі мало вплив іноземне право, насамперед візантійське, принесене разом із введенням християнства. Правові поняття того часу були вже досить високо розвинені. Завжди визначався публічний характер злочину: винуватець повинен був компенсувати завдану шкоду скривдженому, а також нести покарання за зневагу права. Оцінювати провину можна було, беручи до уваги не
  5. УТВОРЕННЯ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
    держави з'явилося більше десяти великих феодальних князівств і земель. У південно-західній її частині утворилися Київське, Чернігівське, Переяславське, Володимир-Волинське і Галицьке князівства. Київська Русь перетворилася у федерацію окремих князівств, які самостійно вели внутрішню політику. Проте всі князівства підтримували між собою економічні й культурні зв'язки, зміцнювалася єдність
  6. ПРИЧИНИ ЗАНЕПАДУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ КНЯЖИХ ЧАСІВ
    держави княжих часів була дуже велика, її кордони простягалися на неосяжні відстані. Проте ці кордони, як і вся територія, природної обороноздатності не мали. Здавалось би, можна було використати як оборонні засоби береги Чорного й Азовського морів, однак південна, степова частина Київської Русі була зайнята кочовими ордами. Отож, узбережжя морів замість того, щоб виконувати оборонні функції,
  7. ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
    держави. У 1169 р. зруйнував Київ 101 Анна (роки и. і см. невід.) - дочка візантійського імператора, дружина Ярослава Мудрого 18. Анна Ярославна [1024 (?) - 1075 (?)] - дочка Ярослава Мудрого, королева Франції. У 1049 р. одружилася з французьким королем Генріхом І. Після його смерті (1060) була регентшею під час правління свого сина Філіппа І 18 Антонов-Овсієнко Володимир (1884-1938) -
  8. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ
    формування Української держави. Львів, 1991. Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. К., 1987. Шерер Ж. Літопис Малоросії або історія козаків-запорожців. К., 1994. Яворнииький Д. Історія запорізьких козаків: У 3 т. Львів, 1990-1992. ІДЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В СУСШЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVIII - НА ПОЧАТКУ XX СТ. Грицак Я. ...Дух,
  9. Тема 29. Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
    формуванню державної політики розвитку науки, визначення пріо- 94 ритетних науково-технічних напрямків, вироблення стратегії технологічного розвитку при Президентові України утворений консультативно-дорадчий орган - Рада з питань науки та науково-технічної політики. В Україні діє Національна академія наук України (НАН України) - державна самоврядна наукова організація, яка організує і здійснює
  10. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    формування // Право України. - 1998. - № 7. 6. Авер'янов В. Актуальні завдання реформування адміністратив ного права // Право України. - 1998. - № 8. 7. Авер'янов В. Реформування українського адміністративного пра ва: черговий етап // Право України. - 2000. - № 7. 8. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібн. / За ред. А.Т.Комзюка. - X., 1998. 9. Адміністративне право України: