| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.О характері суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр.. |
||
|
У 1930-ті роки радянське суспільство зазнало докорінних змін. Відстала «лапотная» Росія перетворилася на країну з сотнями і тисячами нових фабрик і заводів, шахт і електростанцій, колгоспів і радгоспів, вузів і шкіл. Сталін, вказавши на ці зміни, заявив: «Це - соціалізм!» Тоді в 1936 р., все в це повірили, тим більше, що виведення «вождя» був негайно підхоплений офіційною пропагандою. У 1936 р. приймається Конституція «переміг» - справді демократичний за змістом документ, в 1937 р. на її основі проводяться перші вільні вибори - загальні, рівні, прямі, при таємному голосуванні (незважаючи на формальний характер їх проведення). І хоча було видно неозброєним поглядом, що декларації і реальне життя розходяться, з'явився додатковий імпульс для пропаганди «переваг соціалізму». Наприкінці 50-х рр.. тезу «Короткого курсу історії ВКП (б)« про повну перемогу соціалізму був доповнений поняттям «остаточної перемоги». Ці висновки, закріплені в партійно-державних документах, не могли піддаватися сумніву, тому протягом півстоліття історіографія змушена була посилено доводити за допомогою конкретних фактів теза про побудову до кінця 30-х рр.. в СРСР соціалістичного суспільства. Але подсознатель- але все більше міцніла й інша думка. Чим далі розвивалися подію-ку і накопичувався життєвий досвід, тим ясніше ставала не доходить спочатку до свідомості багатьох істина: жити без капіталістів - ще не означає жити по-соціалістичному! Примітивне сталінське мислення нав'язувало народу альтернативне сприйняття світу: чи капіталізм, чи соціалізм. Проте реальне життя набагато багатобарвне, вона більш варіантність. Ось і в СРСР вийшло щось інше. Сталін вважав, що побудувати соціалізм - це значить огосударствіть всі засоби виробництва в промисловості і забезпечити повну колективізацію селянських господарств. Оскільки Сталін, безсумнівно, мав сильної волею і організаторськими здібностями, був упертий і жорстокий у досягненні своїх цілей, то, підпорядкувавши своєму баченню соціалізму і партію, і державний апарат, він, організовуючи з їх допомогою повсякденну діяльність мас, домігся свого: в СРСР у Наприкінці 1930-х рр.. була реалізована сталінська модель «соціалізму». Був побудований «в основному» державно-адміністративний соціалізм з пануванням партійно-державної номенклатури, з масовими репресіями та страхом, з таборами і в'язницями, але без елементарної демократії та гласності, соціалізм, цілком відповідав канонічним уявленням марксизму нема про дійсному, а про казарменому соціалізмі . За К. Марксом, це суспільний лад, «який заперечує всюди особистість людини». (К.Маркс і Ф.Енгельс. Твори. Т. 42. С. 114). Тут, як підкреслював Маркс, «прагненням кожного буде виробляти для суспільства якомога більше і споживати якомога менше», тобто приносити сьогоднішню своє життя в жертву майбутнім поколінням, і «в цьому свідомості своєї користі для суспільства полягатиме вся гордість, всі честолюбство тодішніх діячів », а« на чолі все, в якості вищого керівника безіменний і нікому невідомий наш комітет ». (Там же. Т. 18. С. 414). Це було суспільство, яке відображало багато нового - революційний ентузіазм, віру в ідеали, подвижництво, але було дуже багато, отвергаемое сьогодні. Це, по суті був цезаризм 30-х років, який, однак, не міг погасити революційний заряд Жовтня. Через майже два десятиліття після перемоги соціалістичної чеський революції, коли Сталін зробив висновок про перемогу соціалізму в СРСР, в радянському народі був живий дух революції, міцна віра в соціалізм і переконаність в його перевагах. З цією вірою і переконаністю мільйони людей брали участь у грандіозному справі соціалістичного будівництва. Своєю героїчною працею, ентузіазмом, переносячи позбавлення, вони в найкоротший термін вивели країну на якісно новий економічний рівень. До того ж пафос созі-данія, гордість за успіхи країни стали головною темою ідеологічного впливу. Проте дійсність багато в чому суперечила ідеалам, які сповідували люди праці. Проголошувалась остаточна ліквідація експлуататорських класів, яка на ділі означала експропріацію значної частини селянських господарств, висилку у віддалені райони і фізичну загибель мільйонів людей. Проголошувалося торжество загальнонародної власності, а повсюдно поширювалася командно-адміністративна система в економіці, і трудівник відторгався від участі в управлінні господарством. Проголошувалося завершення перехідного від капіталізму до соціалізму періоду, побудова соціалізму, хоча радянське суспільство в кінці 1930-х рр.. ніяк не відповідало ідеям К. Маркса, Ф. Енгельса. В.І. Леніна. У соціалізму 1930-х рр.. були цілком певні риси: У політичному плані - це зрощення партії з державою, деспотизм «вождя», хоча і спирається на партійно-го-жавний апарат, але фактично стояв над ним; спостерігалася одночасно взаємозалежність вождя та апарату: в економічному - панування директивних і позаекономічних методів, підміна соціалізації основних засобів виробництва їх одержавленням; в організаційному - максимальна централізація; в соціальному - формальна демократія і тотальна бю- рократія, придушення демократичних форм громадського життя; в моральному - колективістські погляди, які, незважаючи на багато об'єктивно позитивні аспекти, поглинули особистість як таку; в духовному - панування штампів, кліше і міфів; в ідеологічному - ідеологічний конформізм і слухняність мас, обіцянку благ, незмінно відсовуваних на неозоре майбутнє; в міжнародному - закритість країни, тенденції до ав-Тарко у всіх сферах життя. З одного боку, урочисто проголошувалося морально-політичну єдність суспільства, а з іншого - залишалася в силі висунута Сталіним на лютнево-березневому (1937 р.) Пленумі ЦК ВКП (б) «теорія» про те , що в міру подальшого просування по шляху соціалізму класова боротьба буде все більше загострюватися. Цей догмат, а також твердження, що «у троцькістських шкідників є свої резерви», які «складаються насамперед із залишків експлуататорських класів», культивували в радянському суспільстві не єдність, а підозрілість і нетерпимість. Під приводом загострення класової боротьби і ворожості капіталістичного оточення теоретично обгрунтовувалося обмеження демократії. Поради все більше перетворювалися в установи, механічно штампують запропоновані ним рішення, в придаток формально підзвітних Радам виконавчих органів. Реальна влада перейшла до бюрократичного апарату, який привласнив собі право діяти від імені народу і який стверджував свою владу репресіями та розправами з усяким інакомисленням. В результаті виникла стіна відчуження між владою і народом, що породжувало політичну пасивність простих трудівників. Але при всій своїй жорстокості сталінський режим був змушений прикриватися демократичними декораціями, йому доводилося підфарбовувати демократичний фасад суспільства, щоб надати йому якусь привабливість. Свідченням тому служить прийняття Конституції 1936 р., демократичної за своїм змістом, але не реалізованої на прак- тику життя. У країні в історично найкоротші терміни була ліквідована неписьменність, створена всеохоплююча система народної освіти, всі класи і верстви суспільства отримали доступ до знань, і скарбів культури, була сформована радянська інтелігенція, головним чином за рахунок вихідців з робо-чих і селян, великих успіхів досягли наука і техніка. Але культ особи Сталіна, адміністративно-командна система і тут наклала свою зловісну друк. Марксистсько-ленінська ідеологія у вульгарній сталінської інтерпретації стала панівною в суспільстві. Звичайною практикою стало адміністративне втручання в процес художньої творчості: одні його напрями про-довільно оголошувалися соціалістичними, інші - ворожими соціалізму, причому представники останніх нерідко винищувалися. Під приводом боротьби за чистоту матеріалістичного світогляду заборонялися цілі напрямки наукового знання. Все це завдало серйозної шкоди інтелектуальному потенціалу і моральний-ному здоров'ю суспільства. Одним з безперечних завоювань Радянської влади було встановлення соціальних гарантій для трудящих. Було ліквідовано безробіття, створена розгалужена система безкоштовної охорони здоров'я, введені соціальне страхування по хворобі та соціальне забезпечення по старості та інвалідності. Однак і у вирішенні соціальних проблем очевидні серйозні протиріччя. Ті чи інші рішення в цій галузі підносили як результат доброї волі «вождя», держави, як подарунок трудящим, як державна благодійність. У той же час економіка виявилася нездатною забезпечити населення країни основними продуктами харчування, товарами споживання та іншими благами на гідному людини рівні. Протягом б років - з кінця 1928 до початку 1935 р. - діяла карткова система, загострилася житлова проблема. З іншого боку, відчуження трудящих від формування та проведення соціальної політики вело до наростання бюрократизації цієї віри, до торжества залишкового принципу, до зниження якості соціальних гарантій. тичної роботі незмінно проголошувалася ідея дружби народів СРСР, демонструвалися їхні успіхи в господарському і культурному будівництві, заохочувався культурний взаємообмін . У ряді випадків передбачалося шанобливе ставлення до національних почуттів народів, що мали свою національно-державну автономію. Так, у зв'язку з введенням в національних школах обов'язкового вивчення російської мови було зроблено попередження проти спроб перетворення його в мову викладання інших предметів. Водночас замовчувалися істотні відмінності між союзними і автономними республіками, областями і округами, зумовлені своєрідністю і неоднаковим рівнем їх історичного розвитку, які неможливо було подолати за короткий термін. Ці відмінності породили значні труднощі в міжнаціональних відносинах. Костьольна дрібних національних груп і представників так званих національних меншин, що не мали своєї автономії, з 1937 р. стала проводитися політика, спрямована, по суті, на їх дискримінацію, насильницьку асиміляцію. Були ліквідовані національні райони й сільради, закриті школи, де викладання велося на мовах цих груп. Припинявся випуск газет на цих мовах. Сталін, прямо не посягаючи на федеративний принцип, на практиці, здійснив пропоновану ним на початку 1920-х рр.. ідею «ав-тономізаціі». Як відомо, К. Маркс і Ф. Енгельс прийшли до ідеї соціалізму саме через гуманізм, підбиваючи під останній наукову матеріалістичну базу. Але з повною підставою можна сказати, що найбільш істотною деформацією соціалістичної ідеї Сталіна був підрив її гуманістичної сутності. Але навіть після засудження Сталіна на XX з'їзді партії, у Постанові ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків» від 30 червня 1956 містилося твердження про те, що культ особи завдав великої шкоди суспільству , але «він не змінив і не міг змінити природи соціалізму». Історики змушені були знову ж дотримуватися старого положення про перемогу соціалізму в кінці 30-х рр.. Лише з початком перебудови з'явилася можливість критичного переосмислення пройдено-ного шляху, подолання спрощеного уявлення про соціаліз- ме. Про це вперше відкрито було сказано в доповіді М.С. Горбачова «Жовтень і перебудова: революція продовжується», а в наступному, 1988 році, в журналі «Питання історії» пройшли два «круглого столу» - «СРСР в 20-ті роки» і «СРСР в 30-ті роки», де вже з вуст фахівців прозвучали висновки про те, що в СРСР взагалі не завершився перехідний період від капіталізму до соціалізму, а для суспільства 30-х рр.. були характерні не тільки соціалістичні риси, а й несоціалістичні і навіть антисоціалістичні. У подальшому автори ряду статей і книг переконливо довели, що суспільство, створене до кінця 1930-х рр.., Що не стало втіленням на прак-тику теорії наукового соціалізму. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8.О характері суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр.. " |
||
|
||