Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Ш.М.Мунчаев, В.М.Устінов. Історія Росії. - Видавнича група ИНФРА - НОРМА. 592с., 1997 - перейти до змісту підручника

Каледін Олексій Максимович (1861 - 1918)

Один з керівників козачої контрреволюції на Дону в 1917-1918 рр..

Під час першої світової війни командував корпусом, армією. У червні 1917 р. на Великому військовому крузі обраний отаманом Донського козацтва. У серпні 1917 р. на Державному нараді в Москві виступав з програмою придушення революційного руху. Активний учасник корніловського заколоту в серпні 1917 р., спрямованого на встановлення в Росії військової диктатури.

Отримавши 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. телеграму з Петрограда про совершившейся Жовтневої революції, Каледін заявив, що надасть повну підтримку Тимчасовому уряду, а до його відновлення бере на себе всю повноту влади.

Ввів в Донбасі військовий стан і почав розгром Рад. Встановив зв'язок з контрреволюційною Ставкою, української Центральною Радою, кубанським, терским і оренбургским козацькими "військовими урядами", зробив спробу об'єднання всіх антирадянських сил. Був членом "тріумвірату" (генерали М.В. Алексєєв, Л.Г. Корнілов, А.М. Каледін) "Донського громадянського ради" - білогвардійського "всеросійського уряду", створеного в Новочеркаську. Бачачи в Каледіна найбільш значну силу російської контрреволюції, уряду держав Антанти висловили готовність надати фінансову допомогу і прислали в Новочеркаськ своїх представників.
Боротьба Радянської влади з каледінщини тривала до весни 1918 р., завершилася її розгромом і утворенням Донської республіки.

Сам Каледін 29 січня (11 лютого), після звільнення радянськими військами Таганрога, склав повноваження отамана і застрелився.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Каледін Олексій Максимович (1861 - 1918) "
  1. Микола II
    1861. Листування Імператора Олександра II з Великим Князем Костянтином Миколайовичем: Щоденник Великого Князя Костянтина Миколайовича. - М., 1994. Пресняков А.Є. Російські самодержці. - М., 1990. Рахматуллін М.А. Імператор Микола I і сім'ї декабристів / / Вітчизняна історія. - 1995. - № 6. Розанов А. Невідомий імператор. Цар Олександр II і його час / / Російські вести. - 1991. - № 32.
  2. ІМЕННІЙ ПОКАЖЧИК
    1861 -1862 рр. - Редактор Першого українського щомісячного журналу "Основа". Активний член гуртка украинцев у Петербурге 58, 59 Бісік Микола - сотник Січових Стрільців (Київських), учасник антігетьманського повстання (листопад 1918 р) 723 Блакитний Василь (Елланській, 1891 -1925) - революційний діяч и письменник; член УПСР, з 1918 р. - боротьбист, редактор газети "Боротьба", один Із ініціаторів
  3. Джерела та література
    1861. Листування Імператора Олександра II з Великим Князем Костянтином Миколайовичем: Щоденник Великого Князя Костянтина Миколайовича. - М., 1994. Пресняков А.Є. Російські самодержці. - М., 1990. Рахматуллін М.А. Імператор Микола I і сім'ї декабристів / / Вітчизняна історія. - 1995. - № 6. Розанов А. Невідомий імператор. Цар Олександр II і його час / / Російські вести. - 1991. - № 32.
  4. 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності и міжнародна правосуб'єктність державоподібніх Утворення
    1861 году БУВ Укладення фра-нко-монегаській договір, за Яким визнавати політична незалежність Монако. На его основе в 1911 году актом глави держави - князя Монако - булу октрилі-рована (дарована) перша Конституція Монако - так звань Конституційний ордонанс. Прот у франко-мо-негаському договорі від 17 липня 1918 року, вновь були закріплені отношения протекторату. Відповідно до договору Франція
  5. 9. Реформи і контрреформи в X IX столітті
    1861 р., а не до неї. Під час же кризи рубежу 1870-80-х рр.. воно далеко не досягло рівня 1861 р., тому тим більше не могло привести до складання революційної ситуації. Джерела та література Олександр III. Спогади. Щоденники. Листи. - СПб, 2001. Ананьич Б., Чернуха В. Партія контрреформ (третє покоління російських реформаторів. 1890-1900 роки) / / Батьківщина. - 1992. - № 2. Вони ж.
  6. 3. Початок II російської революції. Лютий 1917
    1861-1917. - СПб, 1992. Харитонов В.Л. Лютнева революція в Росії / / Питання історії. - 1993. - № 11-12. Черменскій Є.Д. Друга російська революція. Лютий 1917 - М., 1986. Чернов В.М. В бурю. - М., 1993. Шацілло К.Ф. Микола II: реформізм чи революція? / / Історія Батьківщини: люди, ідеї, рішення: Збірник. - М., 1991. Шляпников А. Г. Переддень сімнадцятого року. Сімнадцятий рік: У 3-х тт. -
  7. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
    1861 по 1913 рр.. обсяг промислового виробництва зріс у 12 разів) посилив розладнаність господарства, уг-лубілся розрив між укладами. До речі, радянські історики змінили погляд на проблему багатоукладності. Багатоукладність не розглядається тепер як особливість Росії і тим більше як джерело революції. Будь розвивається суспільно-економічна формація багатоукладність. Важлива органічність
  8. ГЛАВА 1. З історії арбітражного судоустрою та судочинства
    1918 року в статті 15 містив заборону на судові позови між різними казенними установами. Тим самим проведено розмежування компетенції органів господарського управління та органів правосуддя. З початком господарської реформи 1921 року, з переходом до комерційного розрахунку і майнової самостійності стосунки між підприємствами стали будуватися на договірних засадах. Повну
  9. Тема 1. З ІСТОРІЇ АРБІТРАЖНОГО судоустрою і судочинства
    1918 року в статті 15 містив заборону на судові позови між різними казенними установами. Тим самим проведено розмежування компетенції органів господарського управління та органів правосуддя. З початком господарської реформи 1921 року, з переходом до комерційного розрахунку і майнової самостійності стосунки між підприємствами стали будуватися на договірних засадах. Повну
  10. становленні української ЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
    1861 р. почав віходити перший український журнал "Основа", Який ставши засобой Спілкування та збудження національної свідомості української інтелігенції, розкіданої по всій імперії. З з'явиться "Основи" Розпочався широкий національний рух и в самій Україні. У Києві та Полтаве вініклі українські "громади". Київська громада об'єднала прежде 300 членів. Громадівці створювалі недільні Українські школи для
© 2014-2022  ibib.ltd.ua