|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 14. Класифікація злочинів.
|
Законодавча класифікація злочинів - віднесення злочинів до тих чи інших груп, їх об'єднання в такі групи, яке здійснюється самим законодавцем. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за суб'єктом посягання, формою вини, характером і ступенем суспільної небезпеки. Об'єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини КК і віднесення злочину до тієї чи іншої групи за характером і ступенем суспільної небезпечності. Усі злочини в Особливій частині КК поділені на групи (глави, розділи) за об'єктом посягань, що важливо для визначення підслідності, підсудності, обумовлює ефективність боротьби зі злочинністю на певних етапах розвитку суспільства.
Найперше всі злочини слід поділити на дві групи: умисні та необережні. Згідно ст.25 КК вид виправно-трудової колонії, в якій призначається відбування покарання у вигляді позбавлення волі, значною мірою залежить від того, за умисний чи необережний злочин засуджена особа. У ст.25 виділено вид колоній-поселень для осіб, що чинили злочини з необережності, в них призначається відбувати покарання всім чоловікам і жінкам, які вперше засуджуються до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, незалежно від тяжкості такого злочину та розміру призначеного покарання. Тому, засуджуючи особу до позбавлення волі, суд однозначно повинен визначити, умисний чи необережний злочин вчинено нею. У КК називаються окремі групи умисних злочинів залежно від ступеня і характеру їх суспільної небезпечності. Ст.7 дає вичерпний перелік злочинів, віднесених до тяжких. Визнання особи винною у вчинені такого злочину впливає на вид виправно-трудової установи, в якій буде призначено відбування покарання, враховується при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання тощо. Показником суспільної небезпечності злочину є, як правило, санкція відповідної кримінально-правової норми. До тяжких віднесені умисні злочини, за вчинення яких може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім категорії тяжких в КК називаються особливо тяжкі злочини (ст.24, 25) та злочини, що не являються великої суспільної небезпеки (ст.10, 51). Переліку діянь, віднесених до останніх КК не містить. Лише стосовно звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням до адміністративної відповідальності на підставі ст.51 КК передбачено, що таке звільнення допускається лише в справах про злочини, за які законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше одного року або інше більш м'яке покарання. Проте віднесення цього положення на інші види звільнення від кримінально ї відповідальності на підставі ст.51 (передача матеріалів справи на розгляд товариського суду, застосування примусових заходів виховного характеру, передача особи на поруки громадській організації або трудовому колективу) було б неправильним. Дати формалізований перелік злочинів, що не являють великої суспільної небезпеки, неможливо та й недоцільно, оскільки такі злочини - це не конкретний вид, а оцінка ступеня суспільної небезпечності кожного окремого злочину. Аналіз ст.24, 25 КК, де йдеться про особливо тяжкі злочини, та ст.7-1 КК дозволяє зробити висновок, що до таких належать: а) умисні злочини, передбачені ст.7-1 КК; б) ті, за які законом передбачене максимальне покарання.
У теорії кримінального права злочини поділяються на 4 групи: 1)невеликої тяжкості; 2)середньої тяжкості; 3) тяжкі; 4) особливо тяжкі.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "§ 14. Класифікація злочинів." |
- Система криміналістики
класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань
- § 1. Сутність методики розслідування злочинів
класифікація злочинів і методики їх розслідування, структура окремих методик розслідування). Розглянута сутність методики розслідування дає підстави для визначення її поняття як заключного розділу науки криміналістики, її особливої частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення практики виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, наукових досягнень всіх
- § 2. Окремі методики розслідування різних видів злочинів
класифікація злочинів. У науці кримінального права питання класифікації злочинів розглядаються щодо її Загальної частини, де критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, та Особливої частини, де такими підставами є юридичні ознаки складу злочину. В основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація злочинів,
- 6. Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів
класифікацію злочинів, вчення про розкриття злочинів по "гарячих слідах", формах і методах взаємодії з органами дізнання, державними, громадськими організаціями, окремими громадянами, які беруть участь у розкритті та розслідуванні
- 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
злочинів (суспільно небезпечних діянь), викриття винних, вжиття заходів до запобігання і припинення злочинів та забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди і можливої конфіскації майна. Ознаки стадії досудового слідства: 1) суворе нормативне регулювання кримінально-процесуальної діяльності; здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб'єктами; обмежене коло засобів доказування;
- Поняття злочину, його ознаки та види
класифікація злочинів, тобто віднесення злочинів до тих чи інших груп, яке здійснюється самим законодавством. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за об'єктом посягання, формою вини, хар-р і степенем суспільної небезпечності діяння. Об'єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини крим.кодексу. Визначення об'єкта
- § 14. Класифікація злочинів.
класифікація злочинів - віднесення злочинів до тих чи інших груп, їх об'єднання в такі групи, яке здійснюється самим законодавцем. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за суб'єктом посягання, формою вини, характером і ступенем суспільної небезпеки. Об'єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини КК і віднесення
- 70. Класифікація міжнародних правопорушень держав
злочинів, що тягнуть за собою міжнародну кримінальну відповідальність фізичних осіб, які, діючи в інтересах європейських країн осі індивідуально або як члени організації, зробили ці злочину Нормативне визначення поняття «міжнародний злочин» одержало розвиток у ст. I Конвенції про попередження злочину геноциду й покаранні за нього 1948 р.; ст. I Конвенції про незастосовність строку давнини до
- 92. Історія формування права збройних конфліктів
класифікація міжнародного гуманітарного права як подотрасли права міжнародних конфліктів, чиї норми покликані захищати права й інтереси в період воєнних дій. Доктрина й практика сучасного міжнародного права свідчать про те, що розглянуту галузь вірніше йменувати «правом збройних конфліктів», оскільки вона містить у собі не тільки гуманітарні норми, але й загальні правила ведення воєнних дій, що
- § 1. Криміналістична характеристика розкрадань
класифікація способів вчинення таких злочинів з урахуванням форм розкрадання - привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, що використовуються розкрадачами залежно від того, чи є вони матеріально відповідальними, службовими особами і безпосередньо розпоряджаються ввіреним їм під звіт майном, чи є вони особами, які вчиняють розкрадання шляхом використання своїх службових повноважень.
|