| Головна |
| «« | ЗМІСТ | »» |
|---|
Кора великих півкуль - вищийвідділ ЦНС, що відповідає за сприйняття всієї що надходить в мозок інформації, за управління складними рухами, розумову і мовленнєву діяльність. Филогенетично це наймолодше освіту НС. У вираженому вигляді вона з'являється у плазунів, але в повному обсязі розвивається тільки у ссавців.
Кора великих півкуль людини і ряду інших ссавців має складчастий вигляд. На її поверхні виділяють численні звивини, розділені борознами, що дуже збільшує її площа. Поверхня кори обох півкуль дорослої людини коливається від 1470 до 1670 см2. Великі борозни поділяють кожну півкулю на п'ять часток - лобову (lobus frontale), тім'яну (Lobus parietale), потиличну (Lobus occipitale), скроневу (Lobus temporale) і острівець (insula) (Рис. 9.3).
Мал. 93. Великі півкулі і мозочок:
скронева частка відтягнута; островковая частка виділена точками
Острівець - частка, яка не виходить на поверхню півкулі; інсулярна кора розташована в глибині латеральної борозни, являє собою розширення її дна і прикрита скроневої часток (див. рис. 9.2, 16; 9.3). Крім цього, в корі можна виділити лімбічну частку, розташовану на медіальної (серединної) поверхні і представляє собою групу звивин, що оточують стовбур мозку і мозолисте тіло (рис. 9.4). Для людини характерно переважання лобової і скроневої часток, поверхня яких в сумі становить 47% від всієї поверхні півкуль.
Мал. 9.4. Латеральна поверхню півкуль:
Розташування і кількість борозен і звивин у різних людей може значно відрізнятися. Однак деякі борозни і звивини досить постійні. Найбільш типові з них представлені на рис 9.4, 9.5 і 9.6.
Розташування борозен і звивин на латеральної (бічний) поверхні (Див. Рис. 9.4) не представляє складнощів для вивчення. Відзначимо лише, що тут знаходяться дві найглибші борозни - центральна (роландова, sulcus centralis), Що відокремлює лобову частку від тім'яної, і латеральна (бічна, або сильвиева, s. Lateralis), Що відокремлює скроневу частку від лобової і тім'яної. Перед центральної борозною лежить передня центральна (прецентральная) звивина {Gyrus precentralis), А за нею - задня центральна (постцентральная) звивина (G. Postcentralis), Обмежені відповідними борознами - прецентральной (5. precentralis) і постцентральна (5. postcentralis). Таким чином, прецентральная звивина -
задня частина лобової частки, а постцентральная - передня частина тім'яної частки.
У передній частині лобової частки верхня і нижня лобові борозни (S. Frontalis superior і s. frontalis inferior) поділяють верхню, середню і нижню лобові звивини (g. frontalis superior, g. frontalis medius, g. frontalis inferior). У нижній частині лобової частки від бічної борозни відходять дві дрібні борозни, які називають гілками: передня гілка (ramus anterior) і висхідна гілка (М ascendens). Ці гілки ділять нижню лобову частку на три частини - покришечно (Pars opercularis), Трикутну (pars triangularis) і глазничную (орбітальну, pars orbitalis).
Тім'яна частка відділяється від потиличної тім'яно-потиличної борозною, чітко видною тільки на медіальної поверхні мозку (див. Рис. 9.4). Від постцентральна борозни назад йде внутрішньотімяна борозна (S. Intraparietalis), розділяє дві звивини - верхню і нижню тім'яні часточки (Lobulus parietalis superior і lobulus parietalis inferior). У нижньому відділі тім'яної частки над бічною борозною розташовані дві звивини - надкраевую (g. supramarginalis) і кутова (g. angularis).
Вздовж бічної поверхні скроневої частки проходять верхня і нижня скроневі борозни (5. temporalis superior і s. temporalis inferior), відокремлюють один від одного верхню, середню і нижню скроневі звивини (g. temporalis superior, g. temporalis medius, g. temporalis inferior). Відзначимо, що нижня скронева звивина видно і на базальної, і на медіальній поверхнях півкуль.
Найбільше число утворень кінцевого мозку видно на медіальної (серединної) поверхні (Рис. 9.5).
Для того щоб краще уявити собі взаємне просторове розташування структур, корисно порівняти цей малюнок з рис. 9.2 (горизонтальний зріз через великі півкулі) і рис. 6.1 (медіальний розріз через ГМ). Потрібно також мати на увазі, що стовбур мозку на рис. 9.5 і 9.6 видалений (порівняйте з рис. 6.1 і 6.2 - медійна (серединна) і нижня поверхні головного мозку).
У центрі медіальної поверхні знаходиться мозолисте тіло (див. Параграф 9.1). У підставі його дзьоба видно передня коміссуру. Під мозолясті тілом проходять волокна зводу (fornix), Що йдуть від гіпокампу (див. Нижче) до маміллярних тіл гіпоталамуса. Між склепінням і коліном мозолистого тіла натягнута тонка пластинка з гліальних клітин - прозора перегородка (septum pellucidum). Між перегородками правої і лівої півкуль є невелика порожнина, яку розглядають іноді як V мозкової шлуночок. Поруч з перегородкою (під її нижньою частиною) знаходяться скупчення нейронів - ядра прозорої перегородки, або септальних ядра, що входять до Л С.
Між мозолясті тілом і корою проходить борозна мозолистого тіла (Sulcus corporis callosi). Над нею розташована поясна борозна (Gyms cinguli). Вона починається під дзьобом мозолистого тіла, а її задній кінець загинається вгору. Між цими борознами лежить поясна звивина (цінгуляр- ная кора, g. cinguli). Ззаду вона триває в перешийок (Isthmus), який знизу переходить в парагиппокампальную звивину (g. parahippocampalis),
закінчується гачком (Uncus). Парагіппокампальная звивина обмежена гиппокампального (s. hippocampi) і обхідними (s. collateralis) борознами. Разом поясна звивина, перешийок, парагіппокампальная звивина і гачок позначаються як склепінчаста звивина (g. fomicatus). Вона описує майже повне коло і розглядається як лімбічна частка півкулі.
Мал. 9.5. Медійна поверхню півкуль:
Перед гачком лежить напівмісячна звивина (G. Semilunaris) (пери- амігдалярного область). В глибині гиппокампального борозни, практично не видна на поверхні мозку, лежить зубчаста звивина (g. dentatus). Під парагиппокампальной звивиною, між обхідними борозною і потилично-скроневої борозною (S. Occipitotemporalis), Проходить латеральна потилично-скронева звивина (g. occipitotemporalis lateralis), В останні роки більш відома як веретеноподібна звивина (g. fusiformis). Під нею лежить вже відома нам по латеральної поверхні нижня скронева звивина. За веретенообразной звивиною перебуває медійна потилично-скронева звивина (g. occipitotemporalis medialis), Яку називають також мовній звивиною (g. lingualis). Частина цієї звивини заходить в потиличну частку. У лобовій частці відзначимо подмозолістую звивину (g. subcallosum), Розташовану перед дзьобом мозолистого тіла.
У задній частині серединної поверхні півкулі проходить теменнозатилочная борозна (S. Parietooccipitalis), Що відокремлює тім'яну частку від потиличної. Над нею і за поясний борозною лежить невелика чотирикутна часточка - предклинье {precuneus). Трикутна борозна між тім'яно-потиличної борозною і що проходить нижче шпорної борозною (s.calcarinus) Називається клином (cuneus).
Розглянемо базальну (ніжтого) поверхню півкуль (рис. 9.6).
Мал. 9.6. Нижня поверхня півкуль:
Справа нюхова цибулина і частина нюхового тракту видалені
У медіальній частині лобової частки проходить нюхова борозна {S. olfactorius), в якій лежить нюхова цибулина {Bulbus olfactorius) І йде від неї нюховий тракт {Tr. olfactorius) (На малюнку в лівому
півкулі вони видалені). До нижньої поверхні нюхової цибулини підходять волокна нюхового нерва (див. Параграф 12.3). Нюховий тракт в своїй основі розгалужується на латеральну (stria olfactoria lateralis), Середню (на малюнку не позначена) і медіальну (intermedia et medialis) Нюхові смужки. Між латеральної і медіальної смужками лежить нюховий трикутник (trigonum olfactorium). У його глибині знаходиться переднє нюхові ядро, в його основі - переднє продірявлені речовина (substantia perforata anterior), А перед ним - нюховий горбок (tuberculum olphactorium). Через нього, як і через заднє продірявлені речовина (див. Параграф 6.6), в мозок входять кровоносні судини. Задній відділ передньої продірявленій субстанції і прилегла до нього діагональна звивина (g. diagonalis), Що переходить на медіальної поверхні в полулунную звивину, відомі як діагональна область. Між нюхової борозною і серединної щілиною знаходиться пряма звивина (g.rectus). Латеральні лежить латеральна нюхова звивина (g. olfactorius lateralis) {препіріформная область), А ще латеральнее - кілька очноямкових борозен {Sulci orbital is), розділяють очноямкову звивини {Gyri orbitalis). Ця частина нижньої поверхні лобової частки відома як орбітальна кора.
Борозни і звивини нижньої поверхні потиличної і скроневої часткою вже відомі нам по медіальної поверхні півкуль. Це затилочно- скронева, обхідним, гиппокампального і шпорная борозни; веретеновидная, мовний і парагіппокампальная звивини і гачок.
Острівкова частка (див. Рис. 9.3) має невелику кількість борозен і звивин. Основні її борозни - це кругова (S. Circulates insulae), Що відділяє острівець спереду, зверху і ззаду відповідно від лобової, тім'яної і скроневої часткою, і центральна борозна острівця (S. Centralis insulae), Що проходить від низу до верху. Зліва від центральної борозни лежить довга звивина (g. insulae longus), А праворуч - кілька коротких звивин (g. insulae breves).
За своїм філогенезу кора великих півкуль розділяється на давню {Paleocortex), стару {Archicortex) і нову {Neocortex). Більшу частину кори (у людини 96%) займає нова кора. Стародавня (0,6%) і стара (2,2%) кора (палеокортекс і архикортекс) займають лише невеликі ділянки на базальної і медіальної поверхнях лобової і скроневої часток півкуль. Неокортекс відділений від палео-і архикортекс проміжній корою: періпалеокортекс (0,3%) лежить на кордоні з палеокортекс, періархі- кортекс (1,3%) - на кордоні з архикортекс.
Неокортекс має шестишарові будова (іноді тільки в ембріогенезі), яке не є характерним для давньої і старої кори, крім того, його шари повністю відокремлені від базальних ядер. Архикортекс - це теж повністю відокремлена кора, але в ньому менша кількість клітинних шарів, а в деяких ділянках слоистость практично відсутня. Палеокортекс називають полуотделенной корою, так до в ньому є ділянки, які плавно переходять в базальні ядра.