Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Кримінально-процесуальна форма


- це визначений законом порядок провадження у кримінальній справі в цілому, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.
Значення кримінально-процесуальної форми полягає в тому, що вона створює докладно врегульований, юридично визначений, суворо обов'язковий режим провадження у кримінальній справі. Процесуальна форма немає нічого спільного з формалізмом.
Порядок провадження є єдиним (уніфікованим) у всіх кримінальних справах, що відіграє роль гарантії дотримання прав суб'єктів процесу. Однак у деяких випадках законодавець встановлює особливі порядки провадження - диференційовані залежно від характеристик суб'єкта, щодо якого здійснюється провадження, або характеристик вчиненого злочину.
Особливу (диференційовану) форму (порядок) провадження передбачено для:
- кримінальних справ про злочини і суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми особами (див. лекцію 22);
- кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб (див. лекцію 23);
- кримінальних справ приватного обвинувачення (див. лекцію24);
- протокольної форми досудової підготовки матеріалів (див. лекцію 25).
Необхідність застосування особливої форми провадження у кримінальних справах двох перших категорій зумовлено потребою надання додаткових процесуальних гарантій особам, які через неповноліття або психічну хворобу не можуть повноцінно захищати свої права І законні інтереси.
Форму провадження у двох останніх категоріях справ, навпаки, може бути спрощено, бо в їх межах встановлюють обставини нетяжких і нескладних злочинів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Кримінально-процесуальна форма"
  1. Кримінально-процесуальні гарантії
    кримінального процесу. Систему кримінально-процесуальних гарантій становлять: - достатній ступінь урегульованості кримінально-процесуальної діяльності; - кримінально-процесуальна форма; - принципи кримінального процесу; - процесуальний статус учасників кримінального процесу; - можливість застосування заходів кримінально-процесуального примусу (запобіжних та інших заходів); - судовий контроль; -
  2. 2. ГАРАНТІЇ ПРАВ УЧАСНИКІВ І ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ПФДПМ
    кримінально-процесуальна форма є однією із гарантій не тільки ефективності кримінального процесу, а й дотримання прав всіх його учасників. Гарантіями прав учасників провадження, здійснюваного у протокольній формі, є: доволі докладна регламентація діяльності органів дізнання,прокурора, суду; заборона застосування ПФДПМ про злочини, вчинені неповнолітніми та особами, які через свої психічні чи
  3. 32. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі.
    кримінальних справах», підписаною країнами СНД 7 жовтня 2002 р. у Кишиневі у ст. 25 «Прохання про участь прокурора у цивільному процесі» передбачено, що прокурор однієї з договірних сторін має право звернутися до прокурора іншої договірної сторони з проханням про порушення у суді справи про захист прав і законних інтересів громадян запитуючої сторони. Вступ прокурора в процес у справі можливий за
  4. 69. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ.
    кримінального чи адміністратив ної о судочинства; - призначення або замша законного представника сторони чи третьої особи у випадках, коли після відкритій проваджен ня у справі сторона чи третя особа визнана недієздатною або обмежена судом у цивільній дієздатності, або виявлено, що законний представник таких осіб не маг прана вести справу в суді з підстав, встановлених законом.
  5. 98. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами: поняття, особливості, суб'єкти права оскарження, форма та зміст заяви.
    кримінальній справі, який набрав законної сили. Однак на практиці г непоодинокі випадки, коли щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі не закінчується постановлениям вироку, зокрема у разі закриття провадження у кримінальній справі у зв'язку з т. зв. нереа-білітуючнми обставинами. Тоді постає закономірне питання: чи можуть вважатися нововиявленими
  6. 26. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі
    кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (підписаний 29 березня 1997 р. у Москві), ратифікованої Україною 3 березня 1998 p., в ст. 22і «Прохання про участь прокурора у цивільному процесі» передбачено, що прокурор однієї з Договірних Сторін має право звернутися до прокурора іншої Договірної Сторони з проханням про порушення у суді справи про захист прав і законних інтересів громадян запитуючої
  7. КРИМІНАЛІСТИКА ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
    кримінальне та кримінально-процесуальне право, судова психологія, правова статистика, адміністративне право, оперативно-розшукова робота тощо. Вона також відображала ті складні криміногенні процеси, що відбувалися в суспільному житті народу. Як особлива форма пізнання складних криміногенних процесів, криміналістика в Україні існувала і розвивалась у тісному взаємозв'язку з суспільно-політичною,
  8. § 2. Криміналістика України в ХІХ - поч. ХХ століття
    кримінально-процесуальної науки. Саме в працях процесуалістів порушувались питання стосовно прийомів збирання, виявлення ? дослідження речових доказів, тактики проведення окремих слідчих дій тощо. Одними з перших в Росії такими роботами були праці П. Раткевича "Зерцало правосуддя" (1805), невідомого автора "Керівництво по слідчій частині" (1831), М. Орлова "Досвід короткого керівництва для
  9. § 3. Об'єкти криміналістичної ідентифікації
    кримінальному судочинстві була розроблена С. М. Потаповим. Значний внесок у розвиток теорії криміналістичної ідентифікації внесли М. В. Терзієв, Б. І. Шевченко, О. І. Вінберг, В. Я. Колдін, Р. С. Бєлкін, А. Н. Селіванов, М. Я. Сегай, М. В. Салтевський та інші вчені-криміналісти. Поняття "об'єкти" в теорії ідентифікації мають, принаймні, два значення. У першому значенні - це матеріальні об'єкти -
  10. § 2. Класифікація слідів у криміналістиці (історичний аспект)
    кримінально-процесуальну практику розшук злочинців по слідах зовнішньої будови тіла людини; нарешті, Г. Грос (1892-1893 рр.) у відомій праці "Керівництво для судових слідчих" вперше подав накопичені до того часу відомості про сліди людини і засоби учинення злочину. Цю сукупність відомостей він назвав системою криміналістики. Однак зібрану інформацію не можна назвати класифікацією, це навіть не