| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Ліквідаційна процедура. |
||
|
Відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців. Наслідками прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому Законом. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Необхідно зазначити, що у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів; заявляє про відмову від виконання договорів банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування. Ліквідаційна маса являє собою усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Необхідно зазначити, що речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, також включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Разом з тим, індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси. Оплата праці, відшкодування витрат арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), спеціалістів, залучених арбітражним керуючим для забезпечення виконання своїх повноважень, здійснюються за рахунок коштів інвесторів або коштів, одержаних від продажу майна боржника або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Додаткову винагороду арбітражному керуючому і спеціалістам встановлюють і сплачують кредитори та (або) інвестори. Відповідно до статті 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку: 1) у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: - витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; - витрати на публікацію в офіційних друкованих засобах інформації про порядок продажу майна банкрута; - витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; - витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; - витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси. 2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства; у шосту чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Необхідно зазначити, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств-відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна направляються до Державного бюджету України. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури. Необхідно зазначити, що у разі, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Необхідно зазначити, що ліквідатор забезпечує належне оформлення та зберігання всіх фінансово-господарських документів банкрута протягом ліквідаційної процедури. Відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами, які отримали травму або професійне захворювання на цьому підприємстві, або членами їх сімей, здійснюється таким чином: 1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на придбання інвалідами спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 5) витрати на пенсійне забезпечення - на підставі довідки відповідного органу соціального захисту населення; 6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації; 7) одноразова допомога у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, - у розмірі, визначеному Законом України "Про охорону праці". Нарахування цієї виплати здійснюється у разі наявності висновку лікувального закладу про можливість настання смерті потерпілого. Необхідно зазначити, що до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість підприємства-банкрута з виплат, пов'язаних із зобов'язаннями цього підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян: з одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та за лікарняними листами. Відповідно до Порядку задоволення вимог щодо відшкодування витрат на заходи для запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу особливо небезпечним підприємством-банкрутом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. право на задоволення вимог щодо відшкодування витрат на заходи для запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу особливо небезпечним підприємством-банкрутом мають відповідний орган місцевого самоврядування, центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань екології та природних ресурсів, які визначені учасниками провадження у справі про банкрутство. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання черговості задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство" від 17 квітня 2002 р. кошти, одержані від продажу заставленого майна банкрута в межах ліквідаційної процедури, спрямовуються у першу чергу і виключно на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою. Відповідно до статті 24 Закону України "Про заставу" у випадках, коли сума, виручена від продажу предмета застави, недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, останній має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для задоволення його вимоги, з іншого майна боржника у порядку черговості, передбаченої законодавством України. Оскільки Законом не передбачено право заставодержателя на першочергове задоволення його вимог з іншого майна банкрута за недостатності коштів, одержаних від продажу предмета застави, вимоги цього кредитора у частині, не забезпеченій заставою, задовольняються в ліквідаційній процедурі у четверту чергу. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про заставу" якщо у разі реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. У ліквідаційній процедурі ця різниця не повертається заставодавцю, а спрямовується на задоволення інших вимог першої і наступних черг кредиторів. Необхідно також зазначити, що правила щодо задоволення вимог заставодержателя у ліквідаційній процедурі діють і у процедурі санації. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19 березня 2002 р. "Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій слід виходити з такого: - мораторій поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство; - мораторій поширюється також на зобов'язання, що виникли до порушення справи про банкрутство, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство; - мораторій поширюється на вимоги кредиторів, які подали до господарського суду заяви про грошові вимоги до боржника у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, а також на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими пред'явлені до виконання виконавчі або інші документи, за якими стягнення заборгованості має здійснюватись у безспірному порядку; - мораторій поширюється виключно на виконавчі документи, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру. Що ж до виконавчих документів, одержаних кредиторами за речово-правовими позовами, то на них мораторій не поширюється, у тому числі на виконавчі документи судів про задоволення віндикаційного або негаторного позову до боржника чи позову про визнання права власності на певне майно, яке утримується боржником. Рішеннями суду за цими позовами встановлюється неправомірність володіння або необґрунтованість домагання боржника на певне майно; - мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Мораторій, зокрема, зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі, виконання зобов'язання боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо; - мораторій поширюється на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо, хоча ці категорії вимог не підлягають задоволенню у межах провадження у справі про банкрутство; - мораторій поширюється на вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями, а також на вимоги щодо сплати пені та штрафних санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства. Необхідно відмітити, що мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів арбітражним керуючим у процедурах санації, мирової угоди та ліквідації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Ліквідаційна процедура." |
||
|
||