Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Лещенко О.А.. Лекції по господарському законодавству України. ОНЮА, 2009, 2009 - перейти до змісту підручника

5. Поняття, зміст та особливості судових процедур, що застосовуються до боржника у процесі провадження справи про банкрутство.



а) розпорядження майном боржника;
б) санація;
в) ліквідаційна процедура;
г) мирова угода. Інші підстави припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також статті 212 ГК України щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:
1) розпорядження майном боржника;
2) мирова угода;
3) санація (відновлення платоспроможності) боржника;
4) ліквідація банкрута.
Необхідно зазначити, що санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Розпорядження майном боржника.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна.
Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі.
Кредитори також мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна.
На законодавчому рівні закріплено вимоги, яким має відповідати розпорядник майна, а саме таким вимогам:
- фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності;
- має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями;
- не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів;
має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.
Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які:
здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років;
мають судимість за вчинення корисливих злочинів.
Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.
Розпорядник майна має право здійснювати такі повноваження:
скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;
аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;
звертатися до господарського суду;
одержувати винагороду;
залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника;
подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;
здійснювати інші повноваження, передбачені Законом.
Разом із правами, на розпорядника майна покладено також певні обов'язки, а саме:
розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому порядку;
вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;
повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;
вживати заходів для захисту майна боржника;
аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;
виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;
скликати збори кредиторів;
надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;
надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;
виконувати інші функції, передбачені Законом.
При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.
Після призначення розпорядника майна органи управління боржника не мають права приймати рішення про:
реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;
створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;
створення філій та представництв;
виплату дивідендів;
проведення боржником емісії цінних паперів;
вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:
- передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;
одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Як вже зазначалося, арбітражний керуючий повинен мати відповідну ліцензію.
У відповідності з ліцензійними умовами провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які були затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерством економіки України від 4 травня 2001 р. обов'язковою умовою провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є наявність у суб'єкта господарської діяльності ліцензії на цей вид діяльності, а також наявність у нього вищої юридичної або економічної освіти і спеціальних знань. Для здобуття спеціальних знань арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) суб'єкт господарської діяльності повинен пройти навчання.
При здійсненні своїх повноважень арбітражний керуючий зобов'язаний діяти відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Необхідно зазначити, що при призначенні розпорядником майна арбітражний керуючий зобов'язаний надавати Міністерству економіки України та з питань європейської інтеграції відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство.
При призначенні керуючим санацією у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали зобов'язаний повідомляти Міністерство економіки України та з питань європейської інтеграції про:
своє призначення;
затвердження мирової угоди;
закінчення виконання плану санації;
звільнення від обов'язків.
При призначенні ліквідатором арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти про своє призначення Міністерство економіки України та з питань європейської інтеграції в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надавати йому інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів.
Відповідно до Порядку подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, яке було затверджене Наказом Міністерства економіки України від 25 квітня 2001 р. відбір щодо кандидатури арбітражного керуючого здійснюється постійно діючою при Міністерстві економіки України та з питань європейської інтеграції Комісією з підготовки пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих за результатами розгляду:
даних реєстру арбітражних керуючих;
пропозиції територіального органу;
звернення учасників провадження у справі про банкрутство щодо кандидатури арбітражного керуючого;
звернення осіб, які за власною ініціативою виявили бажання взяти участь у справі.
Комісія погоджує кандидатуру арбітражного керуючого, яку буде запропоновано господарському суду, окремо з кожної справи, керуючись такими критеріями:
набутий досвід роботи на аналогічних за профілем виробничої діяльності підприємствах;
участь в інших справах;
ефективність виконання повноважень арбітражного керуючого в минулому за даними моніторингу діяльності арбітражних керуючих;
наявність погодження кандидатури органом місцевого самоврядування або центральним органом виконавчої влади;
черговість надходження пропозицій.
У погодженні запропонованої кандидатури Комісією з підготовки пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих може бути відмовлено, якщо:
процедура погодження арбітражних керуючих та подані документи не відповідають вимогам зазначеного Порядку;
Міністерство економіки України та з питань європейської інтеграції одержало стосовно запропонованої кандидатури документи, у яких зафіксовані факти порушення зазначеним арбітражним керуючим ліцензійних умов.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "5. Поняття, зміст та особливості судових процедур, що застосовуються до боржника у процесі провадження справи про банкрутство."
  1. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    Глава 1. Оновлення суспільного призначення адміністративного права на засадах Конституції України Адміністративне право як самостійна галузь права у ретроспективному аспекті має давню історію, оскільки бере початок з XVIII століття. В усі часи воно так чи інакше пов'язувалось з публічною владою держави, з взаємодією її органів з громадянами та іншими учасниками суспільних відносин.
  2. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    Глава 6. Забезпечення прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади - стратегічна - орієнтація розвитку і реформування ад- г міністративного законодавства Той факт, що виконавча влада, у порівнянні із законодавчою та судовою владами, найбільш наближена до забезпечення потреб людини і є тією владою, з якою особа має ті або інші контакти практично повсякденно, вимагає суттєвого
  3. 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
    Укладання міжнародних договорів державами являє собою здійснення державного суверенітету і належить до числа основних прав держав. Укладання конкретного договору може бути й обов'язком держав, коли це випливає з інших договорів. Обов'язком може бути і вступ у переговори з конкретного питання. Так, наприклад, за Договором між СРСР і СІЛА про обмеження систем протиракетної оборони 1972 року
  4. § 1. Процес пізнання у криміналістиці
    Загалом методологія науки - це вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання. Методологічною основою криміналістики є теорія пізнання. Методологія криміналістики передбачає діалектичний підхід, використання принципів та категорій діалектичної логіки. Важливу роль в криміналістичній науці та практичній діяльності у боротьбі зі злочинністю відіграють філософські положення про
  5. 5. Поняття кваліфікації злочинів
    Головним у змісті і призначенні Особливої частини кримінального права є кваліфікація злочинів. Кваліфікацією злочинів називається юридична оцінка злочину і встановлення (застосування) тієї кримінально-правової норми закону, яка найбільш повно описує ознаки цього злочину. Кваліфікувати злочин -означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність саме за
  6. 5. Поняття кваліфікації злочинів
    У кримінальному праві кваліфікацією називається юридична оцінка злочину і встановлення (застосування) тієї кримінально-правової норми, яка найбільш повно описує ознаки цього злочину. Кваліфікувати злочин -означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність за вчинення саме цього злочину. Термін «кваліфікація» походить від латинського qualis - який,
  7. Зміст
    Вступ 6 РОЗДІЛ 1. Основи правового регулювання господарської діяльності 7 § 1. Поняття та види господарської діяльності 7 § 2. Поняття та види господарських відносин 14 § 3. Поняття та система господарського законодавства 18 РОЗДІЛ 2. Засади державного регулювання господарської діяльності 26 § 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в організації і забезпеченні функціонування
  8. 6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.
    Відносини банкрутства містоутворюючих підприємств, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків та інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності мають певні, властиві лише цим суб'єктам особливості. Містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення
  9. Поняття і особливості принципів екологічного права
    Для кожної галузі права, у тому числі й для екологічного права, характерні свої принципи, на яких грунтується сукупність її правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які
  10. Поняття і особливості принципів екологічного права
    Для кожної галузі права, у тому числі й для екологічного права, характерні свої принципи, на яких грунтується сукупність її правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які