Політичний діяч, один з керівників дрібнобуржуазної контрреволюції на Півдні Росії і України. Народився в селянській родині. Закінчив церковно-приходську школу. За участь у терористичних актах і "експропріаціях" в 1909 р. засуджений до 10 років каторги. Відбував ув'язнення в Бутирській в'язниці в Москві. Звільнений після лютневої (1917 р.) революції за загальною амністією Тимчасового уряду. Анархіст. У 1917 р. виїхав до Гуляй-Поле. У квітні 1918р. створив озброєний анархістський загін. Почав партизанську боротьбу з австро-німецькими окупантами та гетьманською владою. Відрізнявся хоробрістю і жорстокістю. Спирався на заможні верстви селян, серед яких придбав величезну популярність. У роки громадянської війни воював проти білогвардійців і петлюрівців, а також проти Червоної Армії. Тричі вступав в угоду з Радянською владою, тричі порушував його і тричі піднімав заколот.
Став керівником антирадянського анархо-куркульського і селянського руху на Півдні Росії і Україні. Соціально-політичною базою цих рухів були заможні селяни, які проживали на території від Дністра до Дону (в основному - це райони Катеринославської та Харківської губерній). Під прапори Махно в основному стікалися декласовані елементи - дезертири, колишні солдати білогвардійських армій, карні злочинці і т.д.Рух під керівництвом Махно виступав під гаслами "безвладної держави" і "вільних рад", що на практиці означало боротьбу проти пролетарської держави. У середовищі руху значний вплив мали лідери анархістської конфедерації "Набат". При штабі Махно діяв революційний військова рада, в якому головну роль грали анархісти. Навесні - влітку 1920 р. Махно вів боротьбу з Радянською владою, але відмовився від пропозиції врангелівців діяти в союзі з ними.
У жовтні 1920 р. у Харкові було підписано угоду між представниками Махно і командуванням Південного фронту Червоної Армії про спільні дії проти врангелівців. Після розгрому Врангеля Махно знову відмовився підкорятися Радянської влади і зайнявся грабунком мирного населення. Навесні - влітку 1921 р. загін на чолі з Махно, вислизаючи від переслідування частин Червоної Армії, здійснював рейди по Україні і Півдню Росії. У серпні 1921 р. Махно разом із залишками свого загону був змушений тікати за Дністер і здатися румунським властям. У Румунії тримався відокремлено від своїх ідейних керівників - анархістів. У середовищі найбільш близьких до Махна людей, з якими він тримав себе відверто, не було жодного анархіста і яких-небудь партійних працівників. Помер в 1934 р.
|
- ІМЕННІЙ ПОКАЖЧИК
махновцями 120, 122 Гринько Григорій (1890-1938) - радянський політичний діяч, боротьбист, з 1920 р. - член КП (б) У. У 1919 р. - Член Всеукраїнського ревкому. У 1920-1923 рр. - Нарком освіти УРСР, у 1923-1925 рр. - Голова Держплану УРСР, з 1925 р. - На різніх посадах в Уряді СРСР. Репресованій 108 Грицай-Перебийніс Дмитро (1907-1945) - політичний и війсь-ковий діяч, референт Крайової екзекутиви ОУН
- § 4. Хиткі попутники більшовиків
махновщина була пухким в політичному відношенні рухом. По суті це був рух селянського дрібнобуржуазного революціонізму. Саме анархістський характер махновського руху став відштовхувати від нього багатьох селян і особливо робітників. Перехід махновщини з табору революції в табір контрреволюції стався не відразу. Зародилася влітку 1918 р., зміцніла восени 1918 р. і навесні
- матеріали правозастосувальної практики органів прокуратури та других правоохороних інституцій.
1889. - 552с. 38. Конституція України. Проект в Редакції від 26 жовтня 1993р. - К.: 1993. 39. Прокурорський нагляд в СРСР. Підручник для вузів / Березовська С. Г., Звірбуль В. М., Козлов А. Ф. та ін - М.: Юрид. літ., 1982. - 204 с. 40. Березовська С. Г., Звірбуль В. К., Рагінський М. Ю. Законодавство про прокурорський нагляд в СРСР потребує подальшого розвитку / / Рад. держ. і право. - 1965. - № 3. -
- Державотворчих ДІЯЛЬНІСТЬ У ДОБУ ДІРЕКТОРІЇ
Того ж дня, коли гетьман Павло Скоропадський підпісав зреченості від влади, військо Діректорії вступили до столиці, а 19 грудня 1918 р. населення Києва Палко вітало Діректорію Української Народної РЕСПУБЛІКИ. Перед новою Владом Постав питання: якові форму влади Прийняти для УНР? Більшість українських політічніх провідніків булу проти "диктатури пролетаріату" в ФОРМІ більшовицьких Рад. Діректорія
- СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ Позакласний читані
Наукові праці ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Багалій Д Історія Слобідської України. Харків, 1990. Брайчевський М. Конспект історії України. К., 1994. Грушевський М. Духовна Україна. К., 1994. Грушевський М. Ілюстрована історія України. К., 1992. Дорошенко Д. Нарис історії України. Львів, 1991. Єфіменко А. Історія українського народу. К., 1990. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. Львів,
- Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879-1953)
1934 р.) ЦК партії. З 1925 р. - член Президії Виконавчого Комітету Комуністичного Інтернаціоналу. У роки громадянської війни - переважно на фронтах (Царицинський фронт - 1918 р.; Пітерський фронт, Західний фронт, Південний фронт - 1919 р.; Південно-західний фронт. Польський фронт - 1920 р.). У наступні роки здійснював політичне керівництво Радянським державою і Комуністичної
- ощадний праворуч
1889 рiк у Східнiй Українi діяло 125 Ощадного кас (більшiсть - у Чернiгiвської губернiї), Які працювать при Скарбниця. Як Самостійне встанови ощадкасі були позбав у Києві, Харковi, Одесi та Деяк iнших великих мiстах. У перiод 1917-1921 рокiв ощадкасі Схiдної України Було лiквдовано i відновлено пiсля входження України до Союзу - в 1922 роцi. Ощаднi каси радянського взірця розмiщувалі облiгацiї,
- 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
1934. 122. КпАП України (Із змінамі и ДОПОВНЕННЯ). - К., 2000. 123. Митний кодекс України. - К., 1999. 124. Кодекс торговельного мореплавства України / / Відомості Верхов ної Ради України. - 1995. - № 47-52. - Ст. 349. 125. Водній кодекс України / / Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189. 126. Повітряний кодекс України / / Відомості Верховної Ради Ук раїни. - 1993. - № 25. - Ст.
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності и міжнародна правосуб'єктність державоподібніх Утворення
1889 году сувереном Утворення. Его ВИНИКНЕННЯ передувало создания в XII столітті в Палестіні духовно-лицарського ордена іоаннітів (госпітальєрів). Початкова резіденцією ордену БУВ ієрусалімській госпіталь (будинок для прочан) святого Іоанна. Напрікінці XIII століття іоанніті ПІШЛИ Зі Сходу и переїхалі на острів Мальта, де з 1530 до 1798 роки функціонував Створений ними Мальтійській орден. З
- 54. Історія створення міжнародніх організацій
1934 на Прохання 34 держав СРСР вступивши у Лігу Націй. У 1939 р. СРСР БУВ віключеній Зі членів Лігі Націй за агресію проти Фінляндії. Если незначні кризи на Балканах и в Південній Амеріці вдаватися якось урегулюваті помощью Лігі Націй, то проти Серйозна конфліктів за участю німеччини, Японии, Италии, СРСР ця організація виявило неспроможності 1 вересня 1939 р. Почаїв сама кровопролитна
|