Головна
Cоціологія || Гуманітарні науки || Мистецтво та мистецтвознавство || Історія || Медицина || Науки про Землю || Політологія || Право || Психологія || Навчальний процес || Філософія || Езотерика || Екологія || Економіка || Мови та мовознавство
ГоловнаМедицина → Сестринський догляд в фізіотерапевтичної практиці
««   ЗМІСТ   »»

МЕХАНІЗМ ДІЇ ПРИРОДНИХ І НЕРЕФОРМОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Реакція організму на вплив фізичних факторів забезпечується різними системами організму, має складний, фазний, багатокомпонентний характер, спрямована в першу чергу на якнайшвидше відновлення гомеостазу, а також регуляції змінених функцій, пристосування діяльно-

сті окремих органів і систем і всього організму в цілому до функціонування в нових, змінених патологічним процесом умовах. Основу взаємодії фізичних факторів і організму складають електричні та біоенергетичні процеси.

Розрізняють загальну генералізовану реакцію організму на вплив фізичного фактора і місцеві, первинні специфічні реакції. Численні фізико-хімічні зміни в місці впливу фізичного фактора служать джерелом роздратування різних рецепторів і механізмами перетворення енергії фізичного фактора в нервовий імпульс, змінюючи тим самим функціональний стан апарату спинного мозку і центральних регулюючих систем організму. Відповідна реакція організму виражається в різних змінах центральної і периферичної гемодинаміки, обмінних процесів, трофіки, дихання, реакгівності і опірності організму. В результаті організм виявляється пристосованим до змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі. Вплив зовнішнього фізичного фактора на біологічний об'єкт ініціює в першу чергу зміни електромагнітної взаємодії його різних структур і систем, що обумовлює універсальність механізму дії різних сформованих фізичних факторів на живий організм. При первинному взаємодії зовнішніх фізичних факторів зі структурами біологічного об'єкта будь-які види енергії трансформуються в електричну енергію. Результатом цієї взаємодії є зміна електричного статусу клітини, що призводить до конформаційних перетворень різних структур, в першу чергу макромолекул біологічних субстратів і молекул води. Дані зміни є першопричиною наступних фізико-хімічних процесів, біологічних реакцій і різних клінічних ефектів фізіотерапевтичних чинників. При цьому, чим нижче інтенсивність фізичного фактора, тим більшу роль у формуванні реакцій на нього грають високочутливі системи. Лікувальний ефект фізичного фактора залежить нс тільки від особливостей розподілу його енергії, але і від фізичних (електричних, магнітних, механічних, теплофізичних) властивостей тканин-мішеней, що визначають поглинання енергії фізичного фактора і володіють виборчої чутливістю до даного фактору, а також функціональних резервів адаптації та реактивності організму. Універсальні механізми організації ЦНС забезпечують єдність процесів розвитку пристосувальних реакцій організму до даного фактору. Таким чином, в основі загальної пристосувальної реакції організму, спрямованої на відновлення порушених функцій, лежить гетерогенність (різнорідність) лікувальних ефектів фізичних факторів.

Сучасні класифікації лікувальних фізичних факторів найчастіше побудовані на підставі поділу по фізичній природі використовуваного фактора, без врахування механізму його лікувальної дії.

На думку Г. Н. Пономаренко (1999, 2002), з позиції сучасної фізіотерапії найбільш раціональний і перспективний синдромно-патогенетичний підхід до вибору оптимальних фізичних методів лікування. При цьому необхідно виходити з спрямованості і вибірковості їх лікувальної дії на конкретні патологічно змінені системи організму, враховуючи специфічні особливості їх переважного дії на організм, т. З. гетерогенність їх лікувальної дії. За синдромно-патогенетичної класифікації фізичних методів лікування (але Пономаренко Г. Н., 2002) виділяють:

Достовірно встановлено вибірковість поглинання енергії фізичних факторів різними типами сприймають клітин і біологічних структур, що свідчить про гетерогенності (різнорідності) лікувального впливу фізичних факторів різної природи і формованих ними лікувальних ефектів. Таким чином, преформовані фізичні фактори мають різними клінічними ефектами.

  1. Метастатичні пухлини печінки - факультетська хірургія
    Печінка - основний біологічний фільтр воротного кровотоку від непарних органів черевної порожнини. Вісцелярна локалізація раку призводить до розвитку метастазів в печінці в половині спостережень, що підтверджується даними аутопсії. Найбільш наочно це проявляється при колоректальному раку,
  2. Метаболізм вітаміну а - біохімія
    Вітамін А надходить в організм як у вільному, так в естеріфіціро- ванном вигляді. Вільний ретинол сорбується слизової кишечника, а його ефіри спочатку гідролізуються за допомогою ферменту гідролази ефірів карбонових кислот. На внутрішній поверхні ворсинок кишечника відбувається ресинтез ефірів
  3. Метаболізм фруктози і галактози - біохімія людини
    Метаболізм фруктози - складова частина метаболізму глюкози (рис. 9.11). Перетворення цих сполук можуть йти різними шляхами, які завершуються утворенням фосфотріоз, а в деяких випадках фруктозодіфосфата. Мал. 9.11. Метаболізм глюкози, фруктози і галактози в печінці Метаболізм фруктози (рис
  4. Метаболічний шлях глюконеогенезу від пірувату до глюкози - біохімія людини
    Перетворення глюкози в пировиноградную кислоту, що каталізує ферментами гліколізу, є центральним шляхом катаболізму вуглеводів в більшості клітин як в аеробних, так і в анаеробних умовах (див. Розд. 9.1). Точно так же зворотний процес перетворення пірувату в глюкозу є центральним шляхом біосинтезу
  5. Механорецептори шкіри - ендокринна і центральна нервова системи, вища нервова діяльність, аналізатори, етологія
    Всі відомі механорецептори за своїми функціональними характеристиками можна розділити на кілька груп. В основі класифікації механорецепторов лежить їхня реакція на ступенчатообразние механічні стимули, у яких змінюється амплітуда, швидкість її наростання і спаду, тривалість і частота. Крім
  6. Механізм реакції трансамінування - біохімія частина 2.
    Піридоксальфосфат в реакції трансамініріванія виконує роль переносника аміногрупи з амінокислоти на кетокислоту. Процес включає дві стадії. На першій стадії активна альдегидная група пиридоксальфосфата (-СНО) взаємодіє з аминогруппой амінокислоти з утворенням імінну зв'язку - шіффово підстави
  7. Механізми виведення сечі - кровообіг, дихання, видільні процеси, розмноження, лактація, обмін речовин
    З збірних трубок сеча надходить в ниркові балії, а потім за рахунок перистальтичних скорочень гладкої мускулатури миски та сечоводів в сечовий міхур. Заповнення сечею мисок і роздратування механорецепторів забезпечують розвиток відповідного рефлексу. Число перистальтичних скорочень сечоводу
  8. Механізми і порушення колірного зору - фізіологія вищої нервової діяльності та сенсорних систем
    Кольорове зір - це здатність зорового аналізатора реагувати на різні довжини хвиль світла з формуванням відчуття кольору. Видиме світло - це електромагнітне випромінювання з різними довжинами хвиль (від короткохвильових фіолетових 400 нм до довгохвильових червоних 700 нм) (рис. 13.8). Здатність
© 2014-2020  ibib.ltd.ua