| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Методи і технічні засоби виявлення і фіксації слідів рук і ніг |
||
|
Всі методи виявлення слідів рук і ніг іноді ділять за їхньою очевидністю - видимі і невидимі, наприклад, методи виявлення невидимих слідів рук. По суті, що лежить в основі методу або технічного засобу, методи виявлення слідів рук умовно можна розділити на фізичні, хімічні і радіографічні. Фізичні методи. Основу фізичних методів складають об'єктивні закономірності і властивості фізичних тіл, що розглядаються у фізиці і суміжних з нею галузях, а саме: відображення, адгезія, конденсація, гальваностегія, люмінесценція, радіоактивність тощо. Відображення - фізичне явище матеріальних тіл, сутність якого складає повертання світла об'єктом в оптичне середовище при попаданні його на границю розділу з іншим оптичним середовищем. Якщо поверхня предмета ідеально рівна, то виникає дзеркальне відображення, від нерівної поверхні відбувається дифузійне відображення (розсіяне). Через це всякі нашарування або структурна зміна поверхні предмета порушують дзеркальність відображення в місці знаходження речовини сліду або зміни її структури. Від сліду світло відображається розсіяно, а від останньої поверхні дзеркально, звідси слід стає видимим. Для виявлення невидимого сліду достатньо спрямувати на поверхню пучок світла, наприклад, кишенькового ліхтаря, світильника ОІ-19, ОІ-30 і т.п. Так виявляють потожирові сліди папілярних візерунків на об'єктах з гладкою полірованою поверхнею. Об'єкти бувають прозорими і непрозорими. Для виявлення невидимого сліду на непрозорому предметі на нього потрібно спрямувати паралельний пучок світла під певним кутом, а спостереження вести перпендикулярно до поверхні (мал. 25). На темному фоні буде видно світлий слід. Прозорі предмети - скло і вироби з нього оглядають на сітло, так, щоб просвічувало, розміщуючи джерело світла з протилежного боку від споглядяча (мал. 25). В точці яскравого сприйняття сліду встановлюють фотоапарат і фіксують виявлений слід. На шорстких поверхнях, які відображають дифузно (розсіяно), потожировий слід шляхом звичайного огляду виявити не можна, оскільки речовина сліду і сама поверхня відображають слід розсіяно, тому побачити відображений від сліду корисний сигнал серед таких же сигналів слідоносія неможливо. Адгезія (лат. adhaesio - прилипання) - це властивість фізичних тіл прилипати до інших тіл, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонь тіл. Свіжий слід папілярного візерунка являє собою відшаровану потожирову речовину, яка певний час залишається вологою і липкою, Якщо на його поверхню трапляють частки іншої кольорової речовини, то вони прилипають до неї, таким чином слід стає видимим. Звичайно, вони прилипають і там, де немає потожирової речовини, тобто сліду, але адгезійні властивості поверхні слідоносія значно менші властивостей потожирової речовини. Тому при струшуванні або здуванні струмінем повітря порошка значна частина його залишається на папілярних лініях, утворюючи пофарбований слід. Враховуючи суть механізму виявлення невидимид слідів пальців рук і ніг адгезійним методом, можна дійти таких практичних висновків і дати ось такі рекомендації: а) за допомогою порошка можна виявити потожировий слід лише доти, доки речовина зберігає міцні адгезійні властивості, тобто поки вона не висохла. Звідси, потожирові сліди при високих температурах зберігають адгезійні властивості протягом меншого часу, ніж при низьких. Інакше кажучи, зимою значно більші можливості вивити з допомогою порошків невидимий слід на предметі, ніж літом на такому самому об'єкті; б) як порошок можна використовувати будь-яку речовину, за умови, щоб вона була подрібнена і суха і часткиїї не зливались. Для ефективного результату в роботі порошки рекомендується просушувати перед виїздом на місце події; в) якщо за допомогою порошку не вдалося виявити невидимих слідів, то це не свідчить, що на предметі слідів немає. Можливо слідоутворююча речовина втратила адгезійні властивості, наприклад, потожирова речовина висохла, і до неї порошок просто не прилипає або прилипає так само, як і там, де її немає. Таким чином, для виявлення слідів потрібно застосувати інший метод, наприклад, люмінесцентний, радіографічний тощо. Порошки - найбільш поширен ізасоби виявлення слідів рук. Виявлення невидимих слідів за допомогою порошків на основі їх адгезійних властивостей дістали назву порошкові методи. За своєю сутністю порошки існують неорганічні, які представляють подрібнені, головнім чином, метали (залізо, алюміній, мідь, кобальт, барій, свинець, цинк або їхні окисли) і органічні, до яких належать камінно-вугільні смоли, каніфоль, камфора, крохмаль. Можна використовувати навіть подріблені стебла рослин, кору, пилок, спори. Головне, щоб порошок був сухий і дроблений до певних розмірів, був здатний прилипати. У криміналістиці відомо понад 300 видів порошків, які можна застосовувати в практиці, але використовується значно менша кількість. Зараз у криміналістичній практиці використовуються три види порошків: немагнітні (звичайні), магнітні і комбіновані суміші. Немагнітні: газова сажа, алюмінієва пудра (аргенторат), порошок бронзи, окис міді, окис барію, окис свинцю, крохмаль, каніфоль, органічні і синтетичні барвники - родамін, фуксин, метилен фіолетовий, голубий тощо. Магнітні: порошок відновлений воднем заліза різних помелів (N 1, 2, 3 і 0), феромагнітне залізо, окис кобальту, окис нікелю. Останнім часом на основі феромагнітного заліза виготовлені кольорові порошки-суміші: світлі - "Опал" і "Топаз"; червоно-коричневі - "Рубін" і "Гранат"; темні - "Сапфір" і "Агат". Для виявлення сліду порошок необхідно нанести на поверхню, на якій можливе існування сліду. Порошки наносять шляхом посипання або спеціальними пристроями: пензлями, пневматичними розпилювачами (мал. 26). При посипанні (насипанні) невелику порцію порошка наносять на об'єкт, наприклад, аркуш паперу, і, рухаючи останній, перекатують порошок по всій поверхні, а залишки зсипають в посудину. Якщо предмет твердий і об'ємний, то насипаний порошок треба переміщати пензлем або здути чи стряхнути. На вертикальній поверхні немагнітні порошки наносять дактилоскопічним волосяним (білячим, колонковим) пензлем або пневматичними розпилювачами. Магнітні порошки наносять магнітним пензлем (мал. 28). Якщо об'єкти мають горизонтальні поверхні, то можна наносити шляхом посипання. Суміші порошків відрізняються від немагнітних і магнітних тим, що їм притаманні не тільки адгезійні властивості, а й інші, наприклад, люмінесцентні, що дозволяє виявити невидимі сліди на кольорових поверхнях, спостерігаючи люмінесценцію в ультрафіолетових пучках. До складу комбінованих порошків-сумішей входять як органічні, так і неорганічні порошки. Нижче даються рецепти універсальних порошків-сумішей: світлих і темних для роботи з темними і світлими об'єктами. Світла суміш (в %) Темна суміш (в %) Окис свинцю Окис цинку Каніфоль 60 3 37 Окис кобальту Родамін Каніфоль 60 3 37 Співроьбітники ЕКО УВС Івано-Франківської області нещодавно розробили нові суміші на основі йоду, аеросила, свинцевих білил, двоокису титану (модіфікація "Анатаз"), зеленого пігменту на основі талька (дитяча присипка) і люмінесцируючих речовин. Нижче наведені рецепти. Суміш № 1 Суміш № 2 Двоокис титану Алюмінієва пудра 6 г 2 г Марганець-цинковий сферит Двоокис титану Кристалічний йод 5 г 1 г 1 г Суміш № 3 Суміш № 4 Малахіт Аеросил Йод 10 г 4 г 4 г Тальк Йод Крохмаль 1 г 1 г 1 г Суміш № 5 Суміш № 6 Малахіт Сажа Аеросил 5 г 2 г 2 г Малахіт Зелений пігмент 3 г 2 г Суміш № 7 Суміш № 8 Малахіт Люмінар жовто-зелений 2 г 1 г Двоокис титану Люмоген жовто-гарячий 2 г 1 г Суміш № 9 Суміш № 10 Аеросил А-380 Люмінор жовто-зелений Сажа 2 г 2 г 1 г Свинцеве білило Сажа Аеросил гідрофобний 24 г 4 г 2 г Суміші мають високий ступінь адгезії і проявляють сліди на різних поверхнях. Порошок білого кольору дає якісні результати на металевих і дерев'яних предметах, пофарбованих масляною фарбою, на натуральній і штучній шкірі, міді, бронзі та ін; суміш темного і темно-коричневого кольору - на папері, картоні, фаянсі, склі, тесаному дереві тощо. Суміші № 3, 5, 10 проявляють старі слідипальціврук, а № 1, 5, 6, 8, 9, 10 сліди рук на фарбах автомобілів, сейфів та інших металевих об'єктах. Пофарбовані порошками-сумішами сліди можна закріпити на носіях шляхом термічної обробки (підігріванням за допомогою сірників, електроплитки). Крім того, сліди люмінесціюють в ультрафіолетових пучках, що дозволяє сфотографувати їх без фону слідоносія. Вид порошку добирається залежно від якості поверхні, на якій залишений слід. Пропонуємо розглянути орієнтовну таблицю для добору порошків при виявленні невидимих слідів рук і ніг на різних об'єктах. Матеріал поверхні носія Рекомендований порошок Біла глазурована плитка, віконне скло Темна універсальна суміш, порошкоподібне залізо, пилеподібне залізо, вуглекислий свинець Полірована деревина, органічне скло Особливодрібне пилеподібне залізо, вуглекислий свинець Алюмінієва фольга, оцинковане залізо Темна універсальна суміш, вуглекислий свинець Фрукти (яблука, груші), тесане дерево, фанера, обгортковий, газетний папер Пилеподібне залізо Папер мелований, предмети, пофарбовані білою масляною фарбою Газова сажа, пилеподібне залізо Змочування - поверхнє фізичне явище, яке виникає при зіткненні рідини з твердим тілом. Проте існують тіла, які змочуються і не змочуються. Жир не змочується водою. Тому це явище лежить в основі виявлення слідів рук, підошов ніг водними розчинами барвників. Достатньо у водний розчин, наприклад, фіолетових або синіх чорнил занурити об'єкт з латентним слідом, то барвник змочитьтільки ті ділянки сліду, де немає потожирової речовини. Таким чином, слід стає видимим на забарвлнному фоні документа. Після цього документ легенько промивають (купають). Явище змочування дозволяє пояснити сутність виявленя слідів рук на предметах, які вилучені з води. Проведені експерименти (Губушкін М.К. - 1965 р., Єфімчук В. М., Салтевський М. В. - 1976 р.) довели, що на скляних, металевих, полірованих, пластмасових, синтетичних ламінованих покриттях, консервних банках, які знаходяться у стоячій воді, (озеро, річка, калюжа) потожирові сліди зберігаються до 20 діб. Після вилучення з води предмет потрібно просушити і обробити порошками окису міді, пилеподібного заліза тощо залежно від виду поверхні. Наприклад, на трамвайному квитку, який протягом трьох діб пролежав у калюжі, вдавалось виявити сліди рук. Конденсація - ущільнення, згущення; перехід речовини з газоподібного або пароподібного стану в рідкий або в твердий (кристалічний). Це фізичне явище становитьсуть методів виявлення слідів парами йоду, коптем горілої свічки; металами, розпиленими у вакуумі. Сутність способу складає те, що частки твердої речовини, які знаходяться у газоподібному стані, вибірково конденсуються і таким чином забарвляють слід або поверхню слідоносія, внаслідок чого слід стає видимим - пофарбованим або непофарбованим. На основі явища конденсації розроблено два методи виявлення потожирових невидимих слідів пальців рук: обкурювання парами йоду і вакуумне напилення. Перший застосовується в слідчій практиці, а другий - в експертній. Обкурювання парами йоду. Йод - це галоген, який при будь-якій температурі з твердого стану переходить у газоподібний, обминаючи рідкий. Йод у газоподібному стані являє собою взважені кристалики твердої речовини. Однак це не "пари йоду", як заведено називати в навчальній літературі. Пар - це молекулярний стан речовини, а пари йоду - це взважені кристалики, сукупності молекул. Тому, якщо ретельно подрібнити йод, то можна цей порошок безпосередньо наносити на поверхню, наприклад, посипаючи його, або волосяним пензлем. Тепер існує два методи виявлення слідів парами йоду. Це - обкурювання та безпосереднє нанесення йоду на об'єкт в сумішах. Методи безпосереднього нанесення йоду на об'єкт. Достатньо у склянку покласти декілька кристаликів йоду і накрити її шматком прозорого скла (оргскла). Через 10-15 хв. скло внаслідок конденсації покриється частками йоду (набуде коричневого кольору). Далі, його треба прикластидо того місця документа (предмета), де цілком імовірно знаходиться невидимий слід, і він стане видимим, оскільки частки йоду пофарбують потожирову речовину в коричневий колір. Процес можна прискорити , якщо склянку підігрівати. Виявлений слід потрібно терміново сфоторрафувати, тому що він через 5-10 хв. випарується. привабливість цієї методики в тому, що процедуру можнаповторювати, при цьому слід залишається незмінним. Останнє має певні переваги в оперативній роботі - слід на документі можливо виявити і сфотографувати, але при цьому не піддавати сам документ яким-небудь змінам. Протягом останніх років для безпосереднього впливу йоду на слід його почали наносити в суміші з порошками крохмалю та скла. Відомі три суміші: "Крайод", запропонована вченими Чехії і Польші (суміш йод-крохмаль у співвідношенні 1:10); "Тканол", запропонована фахівцями Росії (суміш йод-крохмаль у співвідношенні 1:8); "Кристал" (суміш йод-скло у співвідношенні 1:10). Суміші наносятьна об'єкт волосяним пензлем або шляхом посипання з наступним перекатуванням і струшуванням порошка. Ці способи ефективно виявляють сліди на папері, тканинах і невеликих предметах. Виявлення слідів шляхом обкурювання парами йоду. Метод обкурювання є найбільш поширенним у практиці і єкспертних дослідженнях. Основу його складає природна властивість йоду сублімуватися, тобто переходити з твердого стану в газоподібний (взважений). Для сублімації сконструйовано ряд приладів-субліматорів (мал. 27). Самий простий з них - це скляна трубка, в яку кладуть кристаличний йод, до одного кінця приєднують гумову грушу, а до іншого - лійку на гумовій трубці. Трубку тримають у руці, і завдяки її теплу трубка нагрівається - йод випаровується. Прокачуючи повітря з допомогою груші, пари підводять до потрібного місця на об'єкті і виявляють сліди. Прилади для сублімації парів йоду іменують йодні трубки. Фахівці-криміналісти запропонували декілька варіантів йодних трубок, які розрізняються лише за способом нагрівання. Тому зустрічаються трубки з нагріванням від руки (енергією тіла людини); електричним; хімічним; водяним (мал. 27). Найбільш складна методика виявлення потожировиж слідів рук на тканинах з дрібним переплетенням ниток (поплін, тік, шовк, коленкор). У 1974 р. В. С. Сорокін запропонував методику виявлення таких слідів порошків "Крайод" і "Тканол". На жаль, результати були одержані лише при виявленні свіжих слідів (1-2 доби). Для знайдення більш давніх потожирових слідів В. М. Єфімчуком була запропонована методика виявлення сублімованими порами йоду при високій температурі перегону. Суть її така. Водяним субліматором, сконструйованим автором цієї методики (мал. 27), підігрівають пари йоду до температури 60-800 С і спрямовують на досліджуваний об'єкт. При наявності на тканині потожирового сліду кристалики йоду конденсуються на її волокнах, які несуть жирову компоненту, фарбуючи слід по всій його товщині. Обробка проводиться доти, доки на місці сліду не утвориться коричнева пляма. Потім обробку припиняють і починають спостерігати за випаровуванням (вивітрюванням) йоду з плями. Як тільки слід стане видимим (коли його можна розпізнати), його фіксують порошком відновленого воднем заліза або фотографують. Так, наприклад, у одній кримінальній справі вдалось виявити сліди рук злочинця на дамському з атласу поясі через 13 днів після насильства і вбивства. Слід був придатним для ідентифікації і дозволив ототожнити злочинця. Метод вакуумного напилення. Заснований також на явищі сублімації, цей лабораторний метод використовується лише в експертній практиці. Розглянемо його сутність. Досліджуваний об'єкт поміщають у посудину, з якої відкачали повітря. Потім у посудині спалюють (випаровують) метал - срібло, цинк тощо. Сублімовані частки металу осідають на речовині сліду або на його носієві, залишаючи слід незабарвленим (мал. 28). Розроблений українським вченим Ю. Ю. Ярославом метод дає добрі результати виявлення слідів на металах, фаянсовому посуді, а іноді й на тканинах при точному прогнозуванні розміщення сліду, оскільки великі об'єкти під посудиною можна розміщувати тільки частинами. Люмінесцентний метод - це прийом виявлення слідів як у польових, так і лабораторних умовах. В основі його лежить фізичне явище люмінесценції речовин під дією випромінювання енергії електромагнітного спектра. Люмінесценція (лат. lumen (luminis) - світло) - це світіння деяких тіл, яке збуджується різними джерелами енергії. У криміналістиці використовується ультрафіолетове і інфрачервоне випромінювання, тому люмінесценцію називають ультрафіолетовою та інфрачервоною. Першу можна спостерігати неозброєним оком, а другу - тільки з допомогою спеціальних пристроїв. Джерелами ультрафіолетових пучків, які використовуються для виявлення невидимих слідів рук на місці події, є УК-1, "Фотон", УФО-4А. Джерела когерентного випромінювання (лазерні) найбільш досконалі засоби збудження люмінесценції. Однак їхнє застосування можливе поки що тільки в лабораторних умовах. Хімічні методи. Суть виявлення невидимого сліду за допомогою хімічного методу полягає в тому, що при дії хімічної речовини остання вступає в реакцію з потожировою речовиною і утворює зафарбовану сполуку в тих місцях, де ролміщується слід. Тому слід стає видимим. Протягом довгого часу використовують водяний розчин азотно-кислого срібла (ляпісу), розчин нінгідрину або алоксану в ацетоні як хімічні реактиви. Розчин нінгідрину готують за добу в пропорції 0,5-1,5 г на 100 см чистого ацетону. Розчин ляпісу наносять на документ і кладуть на світло для проявлення сліду, після чого його фотографують. Нінгідрин наносять пульверизатором або тампоном, потім залишають документ на 4-8 годин, доки сліди не проявляться і набудуть бузкового кольору. Алоксан розчиняють в такій же пропорції, як і нінгідрин. Він виявляє сліди протягом такого самого часу і фарбує їх у жовто-гарячий колір. Метод виявлення слідів нінгідрином і алоксаном можна прискорити, якщо об'єкт після нанесення розчину підігрівати, наприклад, документ прасують праскою. Однак зі зменшенням часу виявлення втрачається якість слідів. Найбільш позитивні результати виявлення давніх слідів (до року) дає довге проявлення при відсутності світла. Для цього на об'єкти наносять розчин нінгідрину або алоксану, потімдокументи залишають в затемненому приміщенні і спостерігають протягом 10-15 днів. Виявлені за таких умов сліди, як правило, проявляються чітко, без фонового забарвлення. Розуміння сутності хімічного методу виявлення потожирових слідів дозволяє вести пошук інших проявників, які так само, як і нінгідрин вступають в реакцію з речовиною сліду і утворюють зафарбовану сполуку. На кафедрі криміналістики Української академії внутрішніх справ в 1976 р. був розроблений метод і знайдена нова речовина, яка виявляє сліди пальців рук. Дослідники В. М. Єфимчук та інші назвали його методом перманганату калія. Для виявлення слідів необхідно приготувати водяний розчин марганцево-кислого калія в пропорції 0.5-1,0 г на 60,0 см3 дистильованої води. У розчин перед використанням додають 0,2-0,8 см3 концентрованої сірчаної кислоти. Відбувається хімічна реакція і утворюється марганцева кислота (сильний окислювач). Якщо тепер об'єкт помістити в розчин, то марганцева кислота проявляє слід і зафарбовує його у коричневий колір. Метод оригінальний тим, що приготовлений розчин можна довго зберігати, а перед вікористанням додавати сірчану кислоту. Крім того, розчин дешевий, його можна приготувати у будь-яких умовах, оскільки марганцево-кислий калій і сірчана кислота не дефіцит. Проте хімічні методи виявлення слідів рук мають серйозні вади - застосування їх пов'язане з пошкодженням документа, який зафарбовується. Радіографічний метод виявлення слідів рук. Суть методу полягає в тому, що досліджуваний об'єкт, на якому передбачається наявність слідів, опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи, які входять до складу потожирової речовини (натрій, калій, кальцій, фосфор), стають радіоактивними. Якщо тепер об'єкт увести в контакт з фотографічною плівкою, то в місцях розміщення сліду відбудеться засвітлення фотоемульсії. Залишається проявити плівку, на якій слід буде чорним на білому фоні. Фіксація слідів рук і ніг. Виявлені сліди рук і ніг фіксуютьзагальними методами і засобами: протоколюванням, копіюванням, моделюванням, фотографуванням, вилученням слідів безпосередньо з носієм, на якому вони виявлені. Спосіб фіксації і технічні засоби залежать від багатьох факторів: виду сліду, характеру об'єкта- носія, речовини сліду та ін. Привсіх ситуаціях потрібно мати на увазі, що сліди папілярних візерунків рук і ніг мають складну структуру і дослідження їх проводиться на макро- і мікроскопічному рівнях. Тому всяке копіювання будь-якими технічними засобами без сумніву зменшує шанс мікроскопічного дослідження, наприклад, пороскопічного, еджеоскопічного. У зв'язку з цим на місці події потрібно намагатись застосовувати, передусім, ті методи, які не пошкоджують виявлення слідів, іншими словами, такі, як візуальний огляд, застосування оптичних засобів, використання люмінесцентних, рентгенографічних, фотографічних методів. Наприклад, скляні об'єкти немає потреби обробляти порошками, оскільки потожирові сліди завжди можна виявити, роздивляючи об'єкт на світло. Порошкові методи рекомендується використовувати для виявлення слідів на шорстких об'єктах, папері, фруктах, шкірі, тканинах та ін. Особливо обережного ставлення потребує робота з аргенторатом, скажімо, якщо на пензель потрапить порошку трохи більше за норму, то це може пошкодити (забити) слід і зробити його непридатним. Зафарбовані і видимі сліди разом зі слідоносіями (пляшки. склянки, шматки скла, документи, детелі машин), з об'ємних слідів виготовляють зліпки. Зафарбовані порошками сліди теж рекомендується вилучати разом з об'єктом-слідоносієм і лише у випадках, коли предмет громіздкий і його неможливо вилучити, застосовують копіювання на дактилоплівці та її замінники. Виявлені хімічними методами сліди не підлягають копіюванню, слід фотографують у великому масштабі, а документ вилучають і упаковують відповідним чином. Взагалі потрібно пам'ятати загальне правило: виявлені будь-якими способами сліди пальців рук на місці події бажано в оригіналі пред'явити спеціалісту. Всяке копіювання призводить до втрати частини відображеної інформації. Для копіювання застосовують дактилоплівки, проявлені фотоплівки і фотопапер, липучі плівки типу "Скоч", "Лейкопластир" і т.ін. Для виготовлення зліпків використовують стоматологічний гіпс, пасту "К", "Сіеласт". Сліди, виявлені парами йоду, - фотографують або копіюють на спеціальні плівки - ортотолединові, крохмальні, декстринові. Однак скопійовані сліди втрачають багато ознак. Тому доцільно виявлений йодом слід вилучити разом з об'єктом , а фіксацію його доручити спеціалісту в лабораторних умовах. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 3. Методи і технічні засоби виявлення і фіксації слідів рук і ніг" |
||
|
||