Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

74. Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів

За здійснення міжнародного злочину відповідальність несуть як держава, винне в його здійсненні, так і посадові особи цієї держави, що брали участь у злочинних діяннях. Офіційне положення особи в державній ієрархії (глава держави, глава уряду, міністр оборони й т.д.) не звільняє його від кримінальної відповідальності. Також не звільняє індивідів від кримінальної відповідальності та обставина, що робили вони злочинні діяння на виконання наказу свого командування або правительства.
У Декларації глав союзних держав у зв"язку з геноцидом вірменів в Османській імперії від 24 травня 1915 р. проголошувалося, що особисту кримінальну відповідальність повинні нести всі члени турецького правительства і його місцевих представників, причетні до злочину. Питання про індивідуальну кримінальну відповідальність Вільгельма 11 і інших державних осіб Німецької імперії, винних у розв"язанні першої світової війни, ставився після її закінчення державами-переможницями, але практичної реалізації не одержав
Жахи й трагедії періоду другий світової війни, що з"явилися наслідком міжнародних злочинів, зроблених фашистською Німеччиною й мілітаристською Японією і їхніми союзниками, привели до необхідності вживання практичних заходів з боку держав-переможців по покаранню винних у здійсненні злодіянь. У зв"язку із цим минулого прийняті важливі міжнародно-правові акти: Московська декларація про відповідальність гітлерівців за чинені звірства 1943 р.; Лондонська угода про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі 1945 р., невід"ємною частиною якого є Утомившись Міжнародного Військового Трибуналу в Нюрнберге; Устав Міжнародного Військового Трибуналу в Токіо 1946 р.; вироки цих трибуналів. Принципи, визнані Уставом Міжнародного Військового Трибуналу в Нюрнберге й нашедшие вираженні в його вироку, були підтверджені в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 р. і 27 листопада 1947 г.
В 1968 р. під егідою ООН була прийнята Конвенція про незастосовність строків давнини до військових злочинів і злочинів проти людства
Перелік міжнародних злочинів, за які поряд з державами несуть відповідальність і індивідів, включений в Устав Міжнародного Військового Трибуналу в Нюрнберге, складався із трьох категорій: злочину проти миру (планування, підготовка, розв"язання й ведення агресивної війни); військові злочину, тобто порушення законів і звичаїв війни; злочину проти людяності (убивства, катування й інші злодіяння, зроблені відносно цивільного населення).
Із часом даний перелік міжнародних злочинів розширився. У Конвенції про попередження злочину геноциду й покаранні за нього 1948 р. і Конвенції про ліквідації апартеїду й покаранні за нього 1973 р. геноцид і апартеїд кваліфікуються як злочини проти людства, відповідальність за які несуть поряд з державами й фізичної особи
В 1978 р. Генеральна Асамблея ООН на 32-й сесії знову приступилася до роботи з обговорення проекту кодексу злочинів проти миру й безпеки людства. Даний проект, підготовлений Комісією міжнародного права ООН, був уперше представлений на розгляд Генеральної Асамблеї в 1954 г.
Генеральна Асамблея ООН доручила подальшу розробку проекту кодексу злочинів проти миру й безпеки людства Комісії міжнародного права, яка займається рішенням цього питання в цей час. Комісія, зокрема, працює над проблемою розширення й уточнення переліку міжнародних злочинів. Є пропозиції про включення в цей перелік рабства, колоніалізму, тероризму й ін. Комісія міжнародного права ООН розглядає також питання про створення постійно діючого міжнародного карного суду
По діючих нормах міжнародного права головні винуватці здійснення міжнародних злочинів піддаються карному переслідуванню міжнародними карними судами, створюваними на основі висновку спеціальних міжнародних угод. Прикладами можуть служити Міжнародні Військові Трибунали в Нюрнберге (1945 - 1946 р.) і в Токіо (1946 - 1948 р.). Інші злочинці можуть нести карну відповідальність за зроблені злодіяння на підставі карного законодавства відповідних держав. В Угоді про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі 1945 р. зафіксоване положення про необхідність відсилання неголовних злочинців у ті держави, де «були зроблені їх отвратительные дії», і покарання їх там відповідно до законів цих держав (преамбула). Однак у період холодної війни цей механізм працював із серйозними збоями
Наприкінці XX в. знову виникла необхідність створення міжнародних карних трибуналів у зв'язку з міжнародними злочинами, зробленими на території колишньої Югославії й у Руанді. На основі рішення Ради Безпеки ООН були засновані в 1993 р. Міжнародний трибунал для переслідування осіб, винних у серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права, зроблених на території колишньої Югославії, починаючи з 1991 року, і в 1994 р. Міжнародний карний трибунал для переслідування осіб, винних у геноциді й інших серйозних порушеннях гуманітарного права, зроблених на території Руанди, і руандійських громадян, винних у геноциді й інших подібних злочинах, зроблених на території сусідніх держав у період між 1 січня 1994 року й 31 грудня 1994 року. У цьому випадку міжнародні карні трибунали були створені не шляхом висновку спеціальної міжнародної угоди, а на основі рішень Ради Безпеки ООН, які були мовчазно визнані державами - членами цієї організації. На думку Генерального секретаря ООН Б. Бутроса Галі, іншого шляху просто не було, розробка й прийняття спеціальної міжнародної угоди відняли б масу часу, і зміст створення трибуналів був би багато в чому втрачений
В Уставі міжнародного трибуналу для Югославії визначено, що підставою для залучення індивідів до кримінальної відповідальності є «серйозні порушення міжнародного гуманітарного права». Під цим розуміються порушення загальновизнаних норм про захист жертв війни (Женевських конвенцій 1949 р.), а також законів і звичаїв війни (Гаазьких конвенцій 1899 і 1907 р. і додатків до них), крім того, геноцид і інші злочини прртив людяності
У зв'язку з тим що міжнародний трибунал для Руанди був створений з метою осуду за злочини, зроблені в конфлікті неміжнародного характеру, то норми міжнародного права, порушення яких ставиться в провину підсудним, мають свою специфіку. Насамперед до відповідальності залучаються особи, винні в здійсненні геноциду й інших злочинів проти людяності, а також порушники норм, що ставляться до поводження воюючих під час конфліктів неміжнародного характеру (Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Додаткового протоколу II до них 1977 р.), якщо ці порушення мали серйозні наслідки
В обох Уставах знову було підтверджено, що офіційний статус обвинувачуваного як глави держави або члена правительства не звільняє його від кримінальної відповідальності. Крім того, була уведена новела, що обвинувачувані такого рівня несуть відповідальність ще й за те, що не запобігли здійсненню злочину своїми підлеглими
Інститут міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за здійснення міжнародних злочинів є значним стримуючим фактором сучасного міжнародного права по недопущенню порушення його найбільш важливих норм. У міжнародно-правовій доктрині є навіть судження про те, що зложилася «зовсім нова галузь міжнародного права» - міжнародне карне право
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "74. Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів"
  1. 47. Правовий стан іноземців
    міжнародного права, зокрема, що стосуються можливості захисту їх прав, і державою їхньої національної приналежності. Іноземцями називаються особи, які, проживаючи на території певної держави, не є її громадянами і мають громадянство іншої держави або не мають такого взагалі. Як відзначалося, поняття «іноземець» носить комплексний характер і охоплює іноземних громадян і осіб без громадянства
  2. 70. Види міжнародних правопорушень.
    міжнародного правопорушення розглядається міжнародно-протиправне діяння суб'єкта міжнародних правовідносин, у якому є ознаки (елементи) складу міжнародного правопорушення. Міжнародне правопорушення характеризують такі основні ознаки: - міжнародна суспільна небезпека; - протиправність; - причинно-слідчий зв'язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що наступили; - карність.
  3. Поняття екологічного права України
    міжнародних конвенцій, зокрема, про охорону озонового шару та запобігання впливу на потепління клімату. Найбільшими спожива-чами кисню залишаються теплові електростанції. Одночасно енергетика, зокрема теп-лова, яка є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря, постачає більше 27% енергії України. В умовах загострення енергетичної проблеми в Україні потрібно вимагати про запровадження
  4. Поняття і особливості принципів екологічного права
    міжнародного співробітництва щодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенній зміні клімату, захисту лісів і лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів Державна система екомоніторингу довкілля є інтегрованою інформаційною системою, що здійснює збирання, збереження
  5. Поняття екологічного права України
    міжнародних конвенцій, зокрема, про охорону озонового шару та запобігання впливу на потепління клімату. Найбільшими споживачами кисню залишаються теплові електростанції. Одночасно енергетика, зокрема теплова, яка є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря, постачає більше 27% енергії України. В умовах загострення енергетичної проблеми в Україні потрібно вимагати про запровадження
  6. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    міжнародними договорами, а також іншими актами законодавства України. Права і обов'язки громадян, що закріплюються адміністративним правом України, в основному похідні від конституційних. Вони конкретизуються у законах та підзаконних актах. Оновлення змісту адміністративно-правового статусу громадян має відбутися шляхом закріплення в законі не тільки природних, загальновизнаних прав і
  7. 5. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
    міжнародного права - це носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів. Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини. Таким чином, це особи, учасники міжнародних відносин, що
  8. 5. Поняття й види суб'єктів міжнародного права
    міжнародних відносинах, урегульованих нормами права, грають і інші учасники, які в сукупності утворять поняття «суб"єкти міжнародного права». Поняття «суб"єкт права» було вироблено загальною теорією права стосовно до права взагалі. Незважаючи на те що міжнародне право - це особлива система права, разом з тим - це право, тому загальнотеоретичні правові положення до нього також застосовні. Виходячи
  9. 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
    міжнародного права розуміється правило поводження, що признається державами й іншими суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкового. Тому що міжнародне право розвилося зі звичаю, що й у даний час не втратив свого значення, норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що виникли в результаті узгодження воль держав. Остання група норм
  10. 44. Міжнародні механізми контролю задотриманням прав людини.
    міжнародне співтовариство розробило певні механізми контролю за дотриманням прав людини. Ці механізми приводяться в дію міжнародними органами й організаціями Комісія із прав людини - допоміжний орган ЭКОСОС, заснований в 1946 р. Члени комісії (43 чіл.) обираються ЭКОСОС строком на 3 роки. Засідання Комісії проходять у Женеві (Швейцарія). Комісія представляє ЭКОСОС пропозиції, рекомендації й