Головна
Cоціологія || Гуманітарні науки || Мистецтво та мистецтвознавство || Історія || Медицина || Науки про Землю || Політологія || Право || Психологія || Навчальний процес || Філософія || Езотерика || Екологія || Економіка || Мови та мовознавство
ГоловнаМедицина → Вікова анатомія І ФІЗІОЛОГІЯ У 2 Т. Т.1 ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ, ЙОГО РЕГУЛЯТОРНІ І інтеграційної системи
««   ЗМІСТ   »»

НАДНИРНИКИ

Наднирники представляють собою парні освіти пірамідальної форми, розташовані на верхніх полюсах нирок (рис. 3.13). Їх розміри значно варіюються.

Наднирники складаються із зовнішнього коркового і внутрішнього, мозкового шарів. Обидва шару мають розвинену кровоносну систему, що забезпечує надходження в кров виділяються ними гормонів. Гормони коркового і мозкового речовини мають різну хімічну природу і органи-мішені.

Форма і локалізація наднирників

Мал. 3.13. Форма і локалізація наднирників

кора наднирників складається з трьох зон: зовнішньої клубочкової, в клітинах якої утворюються мінералкортікоіди, пучковой, що синтезує глюкокортикоїди, і найглибшої - сітчастої, в якій утворюються статеві гормони (в основному андрогени, а також глюкокортикоїди).

Глюкокортикоїди

Найбільш важливим з них для людини є кортизол. Протягом доби концентрація кортизолу в крові істотно змінюється, підкоряючись добовому (циркадному) ритму. У ранкові години вона значно вище, ніж у вечірні. Такий ритм залежить від часу доби, а не від режиму сну і вкрай повільно пристосовується до його зміни (наприклад, у осіб, що працюють в нічну зміну). Збереження високого рівня кортизолу в другій половині дня або у вечірні години може свідчити про патологію.

Основна функція глюкокортикоїдів - стимуляція розщеплення в печінці амінокислот з утворенням глюкози. Джерелом амінокислот в цьому випадку є білки м'язів, тому говорять про катаболічних дії кортизолу на білки. Крім того, глюкокортикоїди пригнічують використання глюкози клітинами організму, т. Е. Протидіють ефекту інсуліну. Це викликає підвищення рівня глюкози в крові і може служити причиною діабету. Поряд з катаболичним глюкокортикоїди мають виражений антіанаболічним дією - йод їх впливом знижується синтез білків м'язів, так як пригнічується транспорт амінокислот в м'язові клітини. У той же час в печінці кортизол посилює поглинання амінокислот для синтезу глюкози (глюконеогенез) і білків.

Глюкокортикоїди також беруть участь в обміні ліпідів. Під їх впливом розщеплюються жири, і в крові підвищується кількість жирних кислот. При цьому знижується поглинання глюкози жировими клітинами, що веде до зменшення утворення жиру.

У фізіологічних умовах вплив глюкокортикоїдів на обмін речовин врівноважено. У разі необхідності вони швидко забезпечують організм енергією. З цієї причини в стресових ситуаціях гіпоталамо-гіпофізарно-надночеч- ників система активується в першу чергу. При стресі рівень кортизолу в крові швидко підвищується, але при повторному або тривалому впливі одного і того ж фактора реакція поступово загасає (відбувається звикання до нього - адаптація).

Присутність кортизолу необхідно для прояву дії катехоламінів - адреналіну і норадреналіну - при стресі. Спільна активність цих гормонів викликає посилення кровопостачання скелетних м'язів в стресових ситуаціях. Приплив до м'язів крові, насиченої живильними речовинами і киснем, надає енергію для посиленої роботи (боротьби, втечі і т. Д.).

Секреція глюкокортикоїдів регулюється певними гипоталамичними нейронами, що виробляють гормон пептидної природи - кортикотропин-рилізинг-гормон (КРГ). За системою судин він надходить в передню частку гіпофіза і стимулює виділення адренокортикотропного гормону (АКТГ), який з кровотоком досягає надниркових залоз і викликає секрецію глюкокортикоїдів. За принципом негативного зворотного зв'язку він гальмує виділення КРГ і АКТГ, діючи на гіпофіз і гіпоталамус.

Зниження вмісту глюкокортикоїдів в організмі веде до порушення ліпідного обміну і ожиріння (рис. 3.14).

Порушення ліпідного обміну при гіпофункції надниркових залоз у дівчинки семи місяців

Мал. 3.14. Порушення ліпідного обміну при гіпофункції надниркових залоз у дівчинки семи місяців

При надмірному виділенні глюкокортикоїдів в організмі посилюється розщеплення білків. Це може привести до м'язової дистрофії, а руйнування білкового матриксу кісток - до остеопорозу (розрідження кісткової тканини). Через пов'язаного з цим посиленого утворення глюкози її концентрація в крові зростає, в результаті вона перетворюється в печінці в глікоген (але для цього необхідна присутність достатньої кількості інсуліну). Секреція останнього пригнічується глюкокортикоїдами, що може викликати преддіабетічес- дещо стан.

Як надлишок, так і недолік глюкокортикоїдів порушують гомеостаз. Надлишок кортизолу може бути пов'язаний з підвищеним виділенням АКТГ, що веде до розвитку хвороби Іценко - Кушинга. У таких хворих збільшуються розміри наднирників, особа набуває характерну місяцеподібним форму, відбуваються відкладення жиру в області тулуба, шиї та обличчя, схуднення кінцівок. Вони сприйнятливі до інфекцій, часто страждають на діабет і гіпертонію. При нестачі кортизолу слабшає реакція на стрес, відчуваються слабкість і сонливість.

При підвищенні рівня глюкокортикоїдів в крові гальмується розвиток запальних реакцій, усуваються почервоніння і набряк, викликані великим припливом крові до запаленої ділянки, а також знімаються больові відчуття. Разом з тим глюкокортикоїди пригнічують утворення антитіл, що призводить до ослаблення захисних реакцій організму. При тривалому стресі цей ефект стає помітним. Така властивість глюкокортикоїдів використовується в медицині для придушення алергічних реакцій і запобігання відторгнення трансплантатів.

  1. Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) - сестринський догляд в фізіотерапевтичної практиці
    Функціональне захворювання, в основі якого лежить зміна тонусу центрального нервового апарату, що регулює узгоджену діяльність окремих ланок серцево-судинної системи. Фізичні фактори використовуються при нейроціркуля- торіой дистонії з метою нормалізації регуляції судинного тонусу і артеріального
  2. Нейрони і синапси - ендокринна і центральна нервова системи, вища нервова діяльність, аналізатори, етологія
    В основі сучасного уявлення про структуру та функції ЦНС лежить нейронна теорія. Нервова система побудована з двох типів клітин: нервових і гліальних, причому число останніх в 8 ... 9 разів перевищує число нервових. Однак саме нейрони забезпечують все різноманіття процесів, пов'язаних з передачею
  3. Нейроглії - анатомія центральної нервової системи
    Крім нейронів до нервової тканини відносяться клітини нейроглії - пей- рогліоціти. Вони були відкриті в XIX в. німецьким цитологом Р. Вір- ховим, який визначив їх як клітини, що з'єднують нейрони (грец. yXoia - клей), що заповнюють простору між ними і забезпечують їх харчування. У подальших
  4. Несумісність у рослин - генетика в 2 Ч. Частина 1
    Можливість об'єднання гамет - запліднення - у рослин обумовлюється не тільки їх статевою приналежністю. Поряд з підлогою у них існує генетично детермінована система несумісності, яка пояснюється нездатністю пилкових трубок певного генотипу проникати в зав'язь рослини відповідного генотипу
  5. Нервові клітини - цитологія, гістологія і ембріологія
    Нервова клітина (нейрон, нейроціт) - структурно-функціональна одиниця нервової тканини. В онтогенезі у ссавців розвиваються мільярди нейронів, головна функція яких приймати, перетворювати сигнали і передавати відповідні імпульси еффекторним клітинам організму. Нейрони сприймають роздратування,
  6. Нерозходження х-хромосом у людини - генетика в 2 Ч. Частина 1
    У ряду тварин різних видів і людини виявлено патологію за статевими хромосомами. Основна причина таких аномалій - нерасхождение статевих хромосом в процесі мітозу дробиться зиготи і нерасхождение статевих хромосом в бластомери на ранніх етапах розвитку особини. Нерасхожденіе статевих хромосом
  7. Негативна і позитивна селекція лімфоцитів - фізіологія людини і тварин
    чому В- і Г-клітини не реагують на власні антигени організму? Це обумовлено тим, що найважливішим етапом їх дозрівання є так звана негативна ( «негативна») селекція. Як вже було сказано, розвиток ^ -лімфоцитів йде в червоному кістковому мозку. Розподіл стовбурових клітин і подальша випадкова
  8. Наднирники - вікова фізіологія і психофізіологія
    Являють собою парні ендокринні залози. У людини розташовані ближче до верхнього полюса кожної нирки (рис. 3.5) і охоплюють їх у вигляді шапочок. Зовні надниркові залози покриті сполучнотканинною капсулою. У кожному наднирнику розрізняють поверхневу частину - кору надниркових залоз - і внутрішню
© 2014-2022  ibib.ltd.ua