| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Зобов'язання з ліцензійних договорів про передачу виключних прав на об'єкти "промислової власності" |
||
|
1. Поняття ліцензійного договору
На відміну від договору про передачу патенту в рамках ліцензійних договорів відбувається часткова передача виняткових патентних прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Окремі типи даних договорів діляться на види і різновиди з утримання об'єктів переданих прав. Приміром, у ліцензіях на винаходи можна виділити ліцензійні договори на пристрої, способи, речовини, штами і т.д. Важливим критерієм поділу договорів патентної ліцензії на види є обсяг переданих прав. За цим критерієм розрізняють ліцензії виняткові і невиключні. Існують й інші підстави класифікації патентно-ліцензійних договорів. Договір патентної ліцензії - це угода про надання ліцензії. Під ліцензією розуміється передача власником виключного права третім особам у встановленому порядку і на певних умовах належного йому права на використання охоронюваного об'єкта (винаходу, корисної моделі, промислового зразка). За ліцензійним договором власник виключного права (ліцензіар) передає право на використання об'єкту іншій особі (ліцензіату), а останній приймає на себе обов'язок вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором. Ліцензійний договір - двосторонній, консенсуальний і, як правило, БЕЗОПЛАТНО. Він повинен бути складений у письмовій формі і подібно договором про уступку патенту дійсний лише за умови його реєстрації в органі з інтелектуальної власності (Роспатенті). Ліцензійний договір має риси подібності з традиційними договорами купівлі-продажу та найму. Разом з тим договір патентної ліцензії як купівля-продаж (на час) права використання охоронюваного об'єкта відрізняється і від купівлі-продажу, і від оренди речей. До правовою природою і предмету патентно-ліцензійного договору застосовні специфічні характеристики, що відзначалися раніше відносно всіх договорів про передачу виключних прав (1). --- (1) Див § 2 гл. 49 цього томи підручника.
2. Види ліцензійних договорів
Залежно від наявності патентно-правової охорони розрізняються, зокрема, ліцензії патентні та безпатентні (коли за заявкою патент ще не видано, але вже є рішення про його видачу). Поряд з оплатним існують ліцензії, що передаються ліцензіату безкоштовно. З інших підстав розрізняють відкриті і примусові ліцензії. Найбільше практичне значення мають виняткові (у тому числі повні) і невиключні ліцензії, а також субліцензії. Відповідно цьому розрізняються і види ліцензійних договорів. Відкрита ліцензія - це подане патентообладателем в Роспатент заяву про надання будь-якій особі права на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Розмір патентного мита за підтримання чинності патенту зменшується в цьому випадку на 50% починаючи з року, наступного за роком публікації відомостей про таку заяву. Особа, яка виявила бажання використовувати зазначені винахід, корисну модель або промисловий зразок, зобов'язана укласти з патентовласником договір про платежі. У разі якщо власник патенту протягом двох років з дати такої публікації не отримував пропозицій у письмовій формі про укладення договору про платежі, після закінчення двох років він може подати до органу з інтелектуальної власності клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому випадку патентна мито за підтримку патенту в силі підлягає доплаті за період, що минув з дати публікації відомостей про заяву, і надалі сплачується у повному розмірі (п. 2 ст. 13 Патентного закону). Примусова ліцензія - це ліцензія, яка надається у разі, якщо запатентовані винахід чи промисловий зразок не використовуються або недостатньо використовуються патентовласником та особами, яким передані права на них, протягом чотирьох років з дати видачі патенту (а запатентована корисна модель протягом трьох років з дати видачі патенту), що призводить до недостатнього пропозицією відповідних товарів або послуг на товарному ринку або ринку послуг. У подібному випадку будь-яка особа, яка бажає і готове використовувати запатентовані винахід, корисну модель або промисловий зразок, при відмові патентовласника від укладення з цією особою ліцензійного договору на умовах, відповідних до усталеної практики, має право звернутися до суду з позовом до патентовласникові про надання примусової невиключної ліцензії на використання на території Російської Федерації таких об'єктів, вказавши в позовних вимогах пропоновані їм умови надання такої ліцензії, у тому числі обсяг використання, розмір, порядок і терміни платежів. У разі якщо власник патенту не доведе, що невикористання чи недостатнє використання об'єкта зумовлена важливими причинами, суд приймає рішення про надання зазначеної ліцензії і про умови її надання. Сумарний розмір платежів має бути встановлений не нижче, ніж ціна ліцензії, зазвичай обумовлена при порівнянних обставинах. Дія примусової невиключної ліцензії може бути припинена в судовому порядку відповідно з позовом патентовласника, якщо обставини, що зумовили надання такої ліцензії, перестануть існувати і їх виникнення є малоймовірним. У цьому випадку суд встановлює строк і порядок припинення користування особою, яка одержала примусову невиключну ліцензію, що виникли у зв'язку з отриманням такої ліцензії правами (п. 3 ст. 10 Патентного закону). У разі якщо власник патенту не може використовувати винахід, на який він має виключне право, не порушуючи при цьому прав володаря іншого патенту на винахід або корисну модель, який відмовився від укладення ліцензійного договору на умовах, відповідних до усталеної практики , власник патенту має право звернутися до суду з позовом до володаря іншого патенту про надання примусової невиключної ліцензії на використання на території Російської Федерації винаходу або корисної моделі володаря іншого патенту. При наданні відповідно до рішення суду зазначеної ліцензії сумарний розмір платежів має бути встановлений не нижче, ніж ціна ліцензії, зазвичай обумовлена при порівнянних обставинах. У цьому випадку власник патенту на винахід або корисну модель, право на використання яких надано на підставі зазначеної ліцензії, також набуває право на отримання невиключної ліцензії на використання винаходу, у зв'язку з яким було видано примусова невиключна ліцензія, на умовах, відповідних до усталеної практики (п . 4 ст. 10 Патентного закону). В інтересах національної безпеки Уряд РФ має право дозволити використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка без згоди патентовласника з його повідомленням про це в найкоротший термін та виплатою йому сумірною компенсації (п. 4 ст. 13 Патентного закону). Ліцензійний договір на використання запатентованих винаходу, корисної моделі чи промислового зразка підлягає реєстрації в Роспатенті. Без зазначеної реєстрації ліцензійний договір вважається недійсним (п. 5 ст. 13 Патентного закону). Виняткова ліцензія - один з найбільш поширених видів патентних ліцензій. Предметом даної ліцензії є виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у межах, обумовлених сторонами, із збереженням за ліцензіаром права на використання об'єкта лише в частині, що не передається ліцензіату. У цій частині ліцензіар має право як сам використовувати об'єкт, що охороняється, так і передавати право використання іншою ліцензіатам. Межі (рамки, обмеження) виключної ліцензії стосуються терміну, території чи способу використання об'єкту, що охороняється. Наприклад, ліцензіат може набути право використовувати винахід строком на сім років всіма способами тільки на території Москви. Ліцензіат може отримати виключне право і на території всієї країни, але тільки на виготовлення або застосування, ввезення, пропозиція до продажу, продаж або інше введення в комерційний оборот продукту, що містить запатентований винахід, а також на застосування способу, що охороняється патентом. Можлива і будь-яка інша комбінація зазначених факторів (тобто терміну, території і способів застосування винаходу). В рамках виключної ліцензії можуть встановлюватися також квоти на випуск запатентованих виробів, граничні ціни на вироблену за ліцензією продукцію та інші умови, що окреслюють межі виключних прав як ліцензіата, так і ліцензіара. Невиняткова ліцензія відрізняється від виняткової тим, що вона ніяк не пов'язує ліцензіара. Він має право як сам використовувати об'єкт, що охороняється в межах і способами, на яких він видав невиключну ліцензію, так і надавати аналогічні ліцензії будь-яким третім особам. Оскільки подібна ліцензія не створює ліцензіату сильної конкурентної позиції в сфері, до якої належить об'єкт промислової власності, її ціна зазвичай буває значно нижче ціни виключної ліцензії. За договором повної ліцензії ліцензіат отримує на певний термін право монопольного використання об'єкту, що охороняється. Цей договір від поступки патенту фактично відрізняється лише наявністю обумовленого договором терміну, після закінчення якого всі права на об'єкт знову повертаються до патентовласникові. Субліцензії як вид ліцензії вправі видавати лише власники виняткових, в тому числі повних, ліцензій. У разі визнання недійсною або закінчення терміну дії основної ліцензії субліцензія також автоматично втрачає силу (1). --- (1) Див: Штумпф Г. Ліцензійний договір. М., 1988. С. 141.
3. Договір виключної ліцензії
У розглянутому ліцензійному договорі основне право ліцензіара - право на отримання ліцензійної винагороди, розмір якого визначається у вигляді: - твердої (паушальною) суми; - періодичних процентних відрахувань від прибутку ліцензіата (роялті); - паушальною суми та роялті. Ліцензіар зобов'язаний забезпечити реальне здійснення переданих прав, для чого передати (за додаткову плату) необхідну документацію, зразки виробів, надати ліцензіату технічну та іншу допомогу, відрядити своїх фахівців, поставити спеціальне обладнання, комплектуючі вузли, деталі і сировину. Передача технічної документації оформляється двостороннім приймально-здавальних актом. Оскільки предметом ліцензійного договору є надання ліцензіату тільки виключного права використання об'єкта промислової власності, передача за договором технічної документації, зразків виробів і досвіду ліцензіара по суті служить формою постачання ліцензіата конфіденційною інформацією, тобто ноу-хау. Іншими словами, ліцензійний договір фактично часто є змішаним договором, що містить елементи різних договорів (п. 3 ст. 421 ЦК) - договору патентної ліцензії та договору про передачу ноу-хау. На практиці такі договори зазвичай іменують змішаними ліцензіями. Крім того, ліцензіар повинен забезпечити збереження в силі патенту, на основі якого надана ліцензія (сплачувати мита, захищати патент у разі його оскарження третіми особами), та технічну здійсненність виробництва продукції за ліцензією, а також можливість досягнення показників, передбачених договором, за умови повного дотримання ліцензіатом технічних умов та інструкцій ліцензіара. Ліцензіат має право вимагати виконання ліцензіаром його обов'язків і сам зобов'язаний виплачувати останньому обумовлену договором винагороду. Протягом терміну дії ліцензійного договору його сторони взаємно зобов'язані негайно інформувати одна одну про всі проведені ними удосконалення, що стосуються патентів, продукції, що випускається за ліцензією, і спеціальної продукції. Спеціальної визнається продукція, додатково розроблена ліцензіатом з використанням охоронюваних патентами об'єктів. Зазвичай зазначені удосконалення та покращення в першу чергу пропонуються сторонами одна одній на додатково узгоджених ними умовах (за плату або безоплатно). Конфіденційність - дотримання ліцензіаром і ліцензіатом заходів щодо запобігання випадкового або навмисного розголошення відомостей, що стосуються патентів, третім особам. Зазвичай сторони взаємно зобов'язуються зберігати конфіденційність технічної документації та інформації, що відносяться до виробництва продукції за ліцензією і спеціальної продукції, а також вживають всіх необхідних заходів для запобігання їх розголошення. У разі порушення даного зобов'язання сторони відшкодовують один одному завдані цим збитки.
4. Особливості використання секретних винаходів
Використання запатентованого секретного винаходу, передача виключного права на нього (поступка патенту) та надання права на його використання іншим особам здійснюються з дотриманням законодавства про державну таємницю (ст. 30.6 Патентного закону). Ліцензійний договір на використання секретного винаходу підлягає реєстрації в органі, який видав патент на секретний винахід, або його правонаступнику, а при відсутності правонаступника - в органі з інтелектуальної власності. Без зазначеної реєстрації ліцензійний договір вважається недійсним. Заяви про відкриту ліцензії та про передачу виключного права на винахід (уступку патенту) (п. 2 і п. 3 ст. 13 Патентного закону) не можуть бути подані щодо секретного винаходу. Подані щодо такого винаходу заяви не тягнуть за собою наслідків, передбачених законом. Відносно секретного винаходу також не надається примусова ліцензія, передбачена п. 3 та п. 4 ст. 10 Патентного закону. Порушенням виключного права патентовласника на секретний винахід крім дій, передбачених ст. 11 Патентного закону, не визнається використання запатентованого секретного винаходу особою, яка не знала і не могла на законних підставах знати про наявність патенту на даний винахід. Після розсекречення винаходу або повідомлення вказаної особи патентообладателем про наявність патенту на даний винахід зазначена особа повинна припинити використання запатентованого винаходу або укласти з патентовласником ліцензійний договір, крім випадку, коли мало місце право попереднього.
5. Договори про передачу прав на засоби індивідуалізації товарів та їх виробників
Виключне право на товарний знак у відношенні всіх або частини товарів, для яких він зареєстрований, може бути передано правовласником іншій юридичній особі або здійснює підприємницьку діяльність фізичній особі за договором про передачу виключного права на товарний знак (договору про поступку товарного знака) (ч. 1 ст. 25 Закону про товарні знаки). Поступка товарного знака не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару або його виробника. Право на використання товарного знака може бути надано правовласником (ліцензіаром) іншій юридичній особі або здійснює підприємницьку діяльність фізичній особі (ліцензіату) за ліцензійним договором у відношенні всіх або частини товарів, для яких він зареєстрований (ст. 26 Закону про товарні знаки). Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів ліцензіата буде не нижчою від якості товарів ліцензіара і що ліцензіар здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу виключного права на товарний знак (договір про поступку товарного знаку) і ліцензійний договір реєструються в органі з інтелектуальної власності. Без цієї реєстрації зазначені договори вважаються недійсними (ст. 27 Закону про товарні знаки). Право використання товарного знака, як і інші виняткові права, може бути передано також в рамках договору комерційної концесії (договором франчайзингу) (1) і договорів продажу або оренди підприємства (2). При цьому передача виняткових прав на товарні знаки і об'єкти патентних прав також підлягає реєстрації в органі з інтелектуальної власності. --- (1) Детальніше див гол. 53 цього тому підручника. (2) Детальніше див. § 3 гл. 43 і § 5 гл. 45 т. III цього підручника.
Додаткова література
Вельпо Фромут. Зразок патентно-ліцензійного договору. М., 1967. Зенін І.А. Ринок і право інтелектуальної власності в СРСР / / Питання винахідництва. 1991. N 3. Іванов І.Д., Сергєєв Ю.А. Патенти та ліцензії в міжнародних економічних відносинах. М., 1966. Міжнародна передача технології: правове регулювання / Відп. ред. М.М. Богуславський. М., 1985. Штумпф Г. Ліцензійний договір. М., 1986.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Зобов'язання з ліцензійних договорів про передачу виняткових прав на об'єкти "Промислової власності" " |
||
|
||