Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією професора Є.П. Іванова. Історія Батьківщини. Проблеми. Погляди. Люди Під редакцією професора Є.П. Іванова. - Львів: ПГПИ, 2004. - 448 с., 2004 - перейти до змісту підручника

Обиватель революційної епохи

- консервативна частина суспільства, піднята революцією «з дна» свого повсякденного стану. У ході революції обиватель націлений не стільки на придбання нових соціальних благ і вигод, від яких він, звичайно, не буде відмовлятися, але на збереження вже наявних і повернення тих, які були втрачені в процесі кризи старого ладу. Зовнішність і соціальну поведінку обивателя - найбільш надійна візитна картка революції, ніж портрет її активного ядра. Якщо портрет революціонера дозволяє зрозуміти як, з чого і чому почалася революція, то вигляд обивателя підкаже, чим вона неминуче закінчиться.
Ще один соціально-психологічний тип -
« Попередня Наступна »
= Перейти до змістом підручника =
Інформація, релевантна "Обиватель революційної епохи"
  1. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
    обиватель націлений не стільки на придбання нових соціальних благ і вигод, від яких він, звичайно, не буде відмовлятися, але на збереження вже наявних і повернення тих, які були загублені в процесі кризи старого ладу. Зовнішність і соціальну поведінку обивателя - найбільш надійна візитна картка революції, ніж портрет її активного ядра. Якщо портрет революціонера дозволяє зрозуміти як, з
  2. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    обивателів від політики. Навіть Катерина II прагнула наділити свої самодержавні, деспотичні, антіволокітние заходи в систему нормативно-правових актів, що охоплюють різні сторони здійснення державної влади - від регулювання діяльності адміністративного апарату до турботи про здоров'я новонароджених. Так, вона видала «Статут благочестя або шануванні» (1782 р.), «Грамоту на права,
  3. Петро Великий
    революційними переконаннями. На думку Бєлінського, реформи Петра I лягли важким тягарем на плечі народу, стали «Годін важкою і грізної». Співчуваючи антиурядовим заколотів, автор тим не менш підкреслював необхідність проведених царем заходів. Головним результатом реформ, на його думку, було зростання військової могутності країни перед обличчям вже набрали чинності європейських держав. В.Г. Бєлінський
  4. 5. Декабристи
    революційного руху починалася з декабристів і це, ймовірно, правильно. Однак рух декабристів, як вже зазначалося вище, не можна зводити тільки до революційності. За своїм змістом воно було набагато ширше. Тут поєдналися різні погляди, групи з різними ідейними установками та інтересами, по-різному розуміють цілі, завдання руху та шляхи їх досягнення. Права дослідник В.
  5. 6.Крестьянскій або пролетарський соціалізм? (Ідеї, організації, діячі)
    обивателі схильні звинувачувати революціонерів. Не виключаючи негативні наслідки діяльності революціонерів, відзначимо, що ні менша, якщо не більша, вина тут лежить і на уряді, на державному апараті, ніяково, іноді по-ведмежому, не тільки боролися з революціонерами, селянами і робітниками, а й керували країною. Слід згадати і про класовий егоїзм дворянства, про слабкість
  6. 1.Економіка і соціальна структура
    революційна Росія залишалася відсталою капіталістичною країною, яка не завершила свою форма-ционную буржуазну перебудову. Вони не розглядали тодішню Росію класичної імперіалістичної країною, готовою в короткий проміжок часу через революцію закономірно зробити крок до соціалізму. Прихильники цього так званого «нового напрямку» доводили, що російський капіталізм випробовував на
  7. 5. Оточення І. В. Сталіна
    обивателі, здатні вловлювати найменші бажання «вождя» і готові виконати будь-який його наказ. До них ставилися А. А. Жданов, Г.М. Маленков, не кажучи вже про Єжова і Берії. До всього іншого це була дуже Недружна команда, всі вони ворогували між собою. Але Сталін і не хотів мати біля себе дружної команди. Вони часто сперечалися один з одним, і Сталін заохочував ці суперечки, дотримуючись принципу «розділяй і
  8. Введення
    революційних змін в Російській державності. В історії нашої країни подібна проблема одного разу вже стояла. У 20-ті роки після закінчення громадянської війни промисловість була розвалена, сільське господарство пограбовано продрозверсткою, кошти в державі відсутні. Перспективи майбутнього залишалися неясними й страшними. Непідйомною гирею на ногах зубожілого і зголоднілим народу висіла
  9. Глава друга. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
    революційний демократ А.Н. Радищев (1749 - 1802), який стверджував, що державна влада належить народу, передана їм монарху і повинна перебувати під контролем народу. Люди ж, входячи в державу, лише обмежують, а зовсім не втрачають свою природну свободу. Звідси він і виводив право народу на повстання і революційне повалення монарха, якщо той допускає зловживання
  10. Глава четвер-тая. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
    революційних завоювань народу. Згідно формаційної теорії, на відміну від перерахованих історичних типів держав, соціалістична держава виявляє свою сутність в наступних принципових рисах. По-перше, економічну базу соціалістичної держави становлять суспільні соціалістичні форми власності і соціалістична система господарства. Всі перераховані вище типи