Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право Україна / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Відп. ред. проф. Б.А. Страшун. Конституційне (державне право) зарубіжних стран.В 4 т. Тома 1-2. Частина загальна: Підручник. - 3-е изд., Оновл. і дораб. - М.: Видавництво БЕК. - 784 с., 2000 - перейти до змісту підручника

3. Визначення конституційного права зарубіжних країн

Виявивши предмет і метод конституційного права, розкривши його істотні якості, можна сформулювати найбільш загальне визначення цієї галузі права.

Конституційне право - це система правових норм конкретної країни, регулюючих становище людини в суспільстві і державі, основи суспільного ладу, основи організації та діяльності системи органів публічної влади.

Це найбільш загальне визначення, що охоплює найсуттєвіші об'єкти регулювання. Природно, що вона залишає без уваги деякі більш приватні предмети, як, наприклад, державні символи.

У літературі часто можна зустріти більш коротке визначення, дававшееся зазвичай радянському державному праву. Говорилося, що це галузь права, яка регулює суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державної влади. Таке визначення, зокрема, зустрічається в роботах С.

С. Кравчука та його учнів. Думається, що це занадто широкий підхід до визначення, більш доречний, мабуть, для визначення публічного права. Адже адміністративне право також регулює суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державної влади, та й не тільки воно.

Критики цього визначення (В.Ф. Коток, І.Є. Фарбер та ін) також були не праві, коли вважали згадані відносини властеотношениями (тобто відносинами влади і підпорядкування) і вказували , що, наприклад, норми про права і свободи не регулюють властеотношений. Дійсно, норми про права і свободи властеотношений в зазначеному сенсі не регулюють, але межі державної влади встановлюють, а отже, регулюють відносини, пов'язані із здійсненням державної влади.

Крім того, необхідно враховувати ще одна важлива обставина (далі в § 1 гл.

V ми на цьому ще зупинимося). Конституційне право дуже багатьох держав, включаючи Росію, виходить з того, що державна влада діє на центральному та іноді також на регіональних рівнях управління, тоді як на місцях владні функції належать органам місцевого самоврядування (поєднуючись інколи з функціями місцевих державних органів). Здійснюються такі функції та органами інших видів самоврядування, наприклад професійного, про що також йтиметься нижче в § 3 гл. V. Конституційне право покликане гарантувати людини і громадянина від зловживань з боку органів і посадових осіб не тільки держави, але також і самоврядування. Тому ми і говоримо, що конституційне право регулює відносини, пов'язані із здійсненням не тільки державної, а й будь-якої публічної влади.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Визначення конституційного права зарубіжних країн "
  1. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
    Безумовно класифікувати. Найчастіше погляди і теорії того чи іншого філософа, публіциста були полі-фонічни і багатоаспектний, тому і сьогодні дослідники не прийшли до єдиної точки зору з багатьох проблем громад-ної та політичної думки. Дискутується, зокрема, і проблема вітчизняного консерватизму - що таке російський консерватизм, які його особливості і витоки, кого можна
  2. 2. Революція 1905-1907 рр..
    Визначення революції як суспільно-історічес-кого феномена дано в філософській праці М.Л. Тузова «Революція і історія» (Казань, 1991). Виходячи з досягнутого у вітчизняній і зарубіжній революціологіі і враховуючи наявні різночитання у визначенні революції, автор під РЕВОЛЮЦІЄЮ розуміє громадське за своєю природою перетворення, в ході якого відбуваються докорінні і радикальні зміни
  3. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
    певними класами суспільства і грало роль організатора масових дій. Більшовики і соціалізм сприймалися ними як переважний-ний шлях вирішення всіх проблем. З цієї точки зору можна говорити про значне масовому визнання законності Жовтня в першу післяжовтневі місяці (роль перших декретів радянської влади). У сероссійское Установчі збори і демократична
  4. 1. Поняття конституційного пра-ва його сутність і на-зна-чення.
    Певних соціальних груп суспільства. Конституційне (державне) право закріплює основні принципи про народний суверенітет, верхової-стве парламенту, рівність усіх перед законом, панування права і т.д. Конституційне (державне) право закріплює так-ж механізми політичної влади, її організацію і форми здійснення. При цьому головною ідеєю, покладеною в основу організа-ції
  5. 12. Класифіка-ція конституцій і їх внутрішня структу-ра.
    Певною системою. Зазвичай писана конституція складається з преамбули, основного тексту і перехідних положень чи супровідних додатків. В основному К. має следующ.стр-ру: 1) преамбула. 2) осн.часть: принцип розділі-ня влади; взаим-д-віє між гілками влади; свободи, зобов ти людини і гражд-ну; пол.-терр.устр-во гос-ва; соц.-ек.раздели . 3) до-ніт. (Заключіт.), переходн.положенія.
  6. 15. Співвідношення особистості і граждани-на.
    Певні сфери діяльності громадян-ського суспільства, а з іншого боку, воно починає здійснювати окремі соціальні функції (страхування по безробіттю, без-ве початкову освіту, пенсійне забезпечення, безкоштовне медичне обслугову-вання) , що створює для особистості можливість домогтися здійснення своїх окремих інтересів через держава. Кожна особистість вважається
  7. 17. Основ-ні соціально-економічні права і свободи.
    Певними соціально-економічними правами і свободами, по-друге, особистість як член політичної спільності наділяється певними політичними правами і свободами. І, нарешті, по-третє, як фізична особа особистість наділяється визначеними особистими правами і свободами. Ми розглянемо соціально-економічні права і свободи. Соціально-економічні права і свободи визначають правове
  8. 18. Основні політичні права і свобо-ди.
    Певними соціально-економічними правами і свободами, по-друге, особистість як член політичної спільності наділяється певними політичними правами і свободами. І, нарешті, по-третє, як фізич-ське особа особистість наділяється певними особистими правами і свободами. Ми розглянемо політичні права і свободи. Політичними правами і свободами громадянин держави наділяється як член
  9. 19. Особисті права і свобо-ди.
    Певними соціально-економічними правами і свободами, по-друге, особистість як член політичної спільності наділяється певними політичними правами і свободами. І, нарешті, по-третє, як фізич-ське особа особистість наділяється певними особистими правами і свободами. Ми розглянемо особисті права і свободи. Особисті права і свободи надаються людині як фізичній особі поза
  10. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
    Визначення відображає найбільш загальне розуміння контролю і фіксує дві його основні цілі - попередження та боротьбу з 55 економічною злочинністю. Державний фінансовий контроль над організованою економічною злочинністю в Росії Державний фінансовий контроль здійснюється федеральними органами законодавчої влади, федеральними органами виконавчої влади, в тому числі