| Головна |
| «« | ЗМІСТ | »» |
|---|
Після вивчення глави студент повинен: знати
Спеціалізована медична допомога пацієнтам з хірургічними захворюваннями на догоспітальному етапі виявляється лікарем-хірургом, т. е. кваліфікованим фахівцем (надається спеціалізована, в тому числі і високотехнологічна, медична допомога).
Медична допомога при хірургічних захворюваннях здійснюється в медичних та інших організаціях державної, муніципальної та приватної систем охорони здоров'я: як безкоштовної - в рамках Програми державних гарантій безкоштовного надання громадянам Російської Федерації медичної допомоги за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування і коштів відповідних бюджетів, а також в інших випадках, встановлених законодавством Російської Федерації; або в якості платній медичної допомоги - за рахунок коштів громадян і організацій.
У цьому параграфі розглядається в першу чергу безкоштовна медична допомога.
Первинна медико-санітарна допомога передбачає заходи з профілактики, діагностики, лікування хірургічних захворювань і станів, медичної реабілітації, формуванню здорового способу життя населення, санітарно-гігієнічному освіті. Для здійснення консультативної, діагностичної та лікувальної допомоги за профілем «хірургія», первинну профілактику захворювань, а також вторинної профілактики ускладнень і прогресуючого перебігу захворювань створюється кабінет лікаря-хірурга медичної організації.
При виявленні хірургічних захворювань або при підозрі на них лікар первинної медико-санітарної ланки (дільничний лікар-терапевт, лікар-терапевт поліклініки або іншої медичної організації, яка надає первинну медичну допомогу, лікар загальної практики (сімейний лікар), медичний працівник із середньою медичною освітою) направляє хворого до кабінету лікаря-хірурга для надання первинної спеціалізованої медико-санітарної допомоги.
При неможливості надання медичної допомоги в рамках первинної медико-санітарної допомоги та наявності медичних показань лікар-хірург направляє хворого в медичну організацію, що надає спеціалізовану медичну допомогу за профілем «хірургія». Крім того, спеціалізована медична допомога здійснюється по медичними показаннями при самостійному зверненні хворого або спільно з його законним представником, за направленням медичного працівника з середньою медичною освітою, дільничного лікаря-терапевта, лікаря загальної практики (сімейного лікаря), лікаря-терапевта медичної організації, яка надає первинну медико-санітарну допомогу, а також при доставлянні хворого бригадою швидкої медичної допомоги.
За фахом «хірургія» додаткова підготовка необхідна для спеціальностей: колонроктологія, медико-соціальна експертиза, нейрохірургія, пластична хірургія, Рентгенендоваскулярні діагностика і лікування, серцево-судинна хірургія, торакальна хірургія, трансфузіологія, ультразвукова діагностика, урологія, функціональна діагностика, щелепно-лицьова хірургія , ендоскопія.
планова медична допомога надається при проведенні профілактичних заходів, при захворюваннях і станах, що не супроводжуються загрозою життю, що не вимагають екстреної та невідкладної допомоги, відстрочка надання якої на певний час не спричинить за собою погіршення стану, загрозу життю і здоров'ю хворого.
При наявності показань після усунення загрозливих для життя станів хворих госпіталізують в хірургічне відділення (ліжка) медичної організації для надання спеціалізованої допомоги.
Амбулаторно-поліклінічна медична допомога населенню за всіма спеціальностями, в тому числі і по хірургії, - наймасовіша (близько 80% медичної допомоги населенню). Вона полягає в проведенні лікувально-діагностичної та профілактичної роботи. При цьому профілактична діяльність поліклініки представляє найважливішу її завдання. Ця сторона діяльності лікувально-профілактичних установ випливає з профілактичної спрямованості охорони здоров'я.
Центром попередження захворювань були і залишаються поліклініки і амбулаторії. Їх роль в діагностиці, лікуванні та особливо профілактиці захворюваності різко зростає у відповідності зі стратегією економічного і соціального розвитку держави. У зміст профілактичної діяльності амбулаторій і поліклінік входять в першу чергу активна пропаганда санітарно-гігієнічних знань (гігієнічне виховання, гігієна харчування, праці і відпочинку, відповідальне ставлення до свого здоров'я та м д.) І диспансеризація населення. Амбулаторно-поліклінічну допомогу хворим з хірургічними захворюваннями і травмами надають в різному обсязі в хірургічних відділеннях і кабінетах поліклінік всіх типів, в амбулаторіях дільничних лікарень, в травмпунктах, а також в фельдшерських здоровпунктах (долікарська допомога).
У великих поліклініках хірургічні відділення мають від чотирьох кімнат: кабінет лікаря, чиста і гнійна перев'язочні, операційна, а також передопераційну-стерилізаційна і кімната для анестезіолога. В консультативних і консультативно-діагностичних поліклініках може бути кілька кабінетів для прийому хворих, діагностичних кабінетів (ендоскопічний, ультразвукової діагностики та т. Д.) І невелика перев'язочна.
Лікувально-діагностична робота хірурга поліклініки зводиться до прийому, обстеження хворого, встановлення діагнозу захворювання і проведення лікування (як консервативними, так і оперативними методами) хворих, які не потребують госпіталізації.
З невідкладних хірургічних втручань і маніпуляцій в хірургічному кабінеті (відділенні) поліклініки виконують: штучну вентиляцію легенів, закритий масаж серця, трахеостомию; первинну хірургічну обробку невеликих рай кінцівок і тулуба (при відсутності травмпункту); зупинку кровотеч з поверхневих судин немагістральних типу; вправлення свіжих неускладнених вивихів суглобів; при травматичної ампутації пальців і свідченнях до реплантації їх - консервацію пальців і напрямок потерпілого в спеціалізоване відділення мікрохірургії судин для операції; обробку неускладнених обмежених поверхневих і глибоких (площею нс більше 1%) опіків (крім особи); розтин панаріциев, поверхневих абсцесів; розсічення обмежує кільця крайньої плоті при парафімозі; новокаїнові блокади нервів кінцівок, міжреберних нервів і короткі блокади; імунізацію хворих проти правця і т. д.
У плановому порядку в поліклініці проводять такі операції: видалення невеликих поверхневих доброякісних пухлин шкіри і підшкірної основи (крім пігментованих невусів і гемангіом), атером, гангліїв і гігром; видалення деяких поверхнево розташованих в м'яких тканинах сторонніх тіл; діагностичну та лікувальну пункції поверхневих суглобів; пункцію і розтин синовіальних сумок при ліктьовому і препателлярном бурситах; видалення фаланг і пальців кисті і стопи; крайову резекцію врослого нігтя; розсічення неглибоких підшкірних свищів з видаленням лігатур та ін .; вільну пересадку аутокожі на поверхню грануляційних ран; накладення вторинних швів на рану і т. д.
Лікувально-діагностична, в тому числі оперативна, хірургічна діяльність, виключаючи планові операції, здійснюється в поліклініці практично щодня. Планові операції проводять в призначені дні. Їх, як і хірургічну обробку свіжих ран, виконують в операційній або в чистій перев'язочній, тоді як гнійні рани обробляють в перев'язочній для септичних (гнійних) хворих, а якщо в кабінеті є лише одна перев'язочна, то планові операції виконують після перев'язки хворих з чистими ( негнійного) ранами. Обсяг лікувально-діагностичної роботи, зокрема оперативної, залежить від потужності поліклініки, умов роботи, оснащеності, укомплектованості кадрами, активності і кваліфікації хірургів, а також від рівня забезпечення району обслуговування стаціонарної хірургічної допомогою і ряду інших обставин.
За останні роки хірургічна діяльність в поліклініках интенсифицировалась, чому сприяло поліпшення оснащення клінік сучасною апаратурою. Більш широкому розвитку оперативного лікування хворих в поліклініках сприяє організація в них одноденних стаціонарів. Підвищення питомої ваги і розширення діапазону хірургічних втручань в поліклініці не тільки забезпечує високий соціально-економічний ефект, але і дозволяє знизити рівень післяопераційних ускладнень.
Профілактика хірургічних захворювань - друга найважливіша сторона діяльності хірургічних кабінетів і відділень поліклінік. В її основі лежить диспансеризація населення. Диспансеризацією передбачено активне спостереження за населенням країни з метою забезпечення правильного розвитку кожної людини, попередження, раннього виявлення та лікування захворювань. Диспансеризацію проводять шляхом здійснення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і соціально-економічних заходів. Періодичність оглядів при більшості захворювань становить один раз в шість місяців.
Санітарно-освітня робота, гігієнічне виховання людей складають важливу сторону організаційно-профілактичної роботи лікаря хірургічного кабінету поліклініки. Санітарно-освітню роботу необхідно проводити як серед диспансерних хворих, так і серед їхніх родичів.