В даний час налічується більше ста діючих консти-туцій. Деякі з них прийняті понад сто років тому. Найбільш старими є конституції США 1787 року, Норвегії 1814, Бельгії 1831 року, Аргентини 1853 го-да,
Люксембургу 1868, Швейцарії 1874. Однак більшість конституцій з'явилося після другої світової війни. Кожна з нині діючих конституцій має специфічні індивідуальними рисами. У них знайшли відображення соціальні, національ-ні, політичні, історичні, релігійні та інші особливості відповідних країн. Водночас конституціям притаманні деякі загальні, співпадаючі риси.
1. Всі консти-туції в тій чи іншій формі проголошують гасло народного суверенітету. У цьому ставлення-ванні єдині як старі, так і нові конституції. Конституція США (преамбула): «Ми, народ Сполучених Штатів ... урочисто провезення-глашаем
і встановлюємо цю Конститції ... ». У преамбулі перераховуються "цілі утворення більш досконалого Союзу», але нічого не говориться про владу і її носіях. Конституція Бельгії 1831: «Все влади виходять від народу. Вони здійснюються встановленого Конституцією порядку »(ст. 25).
2 Всі конституції в тій чи іншій формі закріплюють інститути приватної влас-ності.
3. У конституціях зазвичай програвання-водяться і закріплюються основні принципи теорії поділу влади. У деяких конституціях (італійська, французька, західнонімецька) концепція поділу влади не виражена семантично точ-но,
вона ніби передбачається, з неї виходять. В інших (американська, датська, японська) принципи поділу вла-стей
чітко сформульовані в відповідної статті. Принцип поділу влади, доповнений «системою стримувань і проти-
вовес», покладений в основу американської конституції.
4. Всі конституції встановлюється-люють і закріплюють форму правління відповідного держави - республіку або мо-
нарха. Конституційні приписи з цього питання можуть бути різними, але вони завжди є в тексті основного закону. Так, конституція США нічого не говорить про форму правління всього Союзу, але закріплює республіканського форму правління для штатів: «З'єднання-з'єднані Штати гарантують кожному штату в цьому Союзі республіканську фор-му
правління .. . »(Глава IV, ст. 4).
5. Конституції встановлюють і закріплюють форму державного устрою - унітаризм чи федерацію, хоча в самому тексті основного закону можуть бути відсутні прямі приписи про це (Франція, Японія). У цьому випадку як би
передбачається, що само замовчування про форму державного устрою є констатацією унітаризму як най-леї
поширеного способу національ-но-політичної організації території країни.
6. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та піддано-них.
Зазвичай в самому тексті основного закону міститься відповідна глава чи розділ. У новітніх конституціях, особ-но
латиноамериканських, правове положен-ня людини і громадянина з точки зору техніко-юридичної розроблено досить грунтовно, з безліччю деталей.
У той же час є ряд конституцій, в основному тексті яких відсутні розділи або навіть згадки про права та
свободах. До їх числа відносяться конституції США, Франції 1958 року народження, деяких франкомовних країн Тропічної Африки. У первинному тексті конституції США не було спеціальної статті або розділу про правове становище особистості, і лише через кілька років були прийняті перші десять поправок, які зазвичай називають Біллем про права.
7. Всі конституції визначають принципи організації системи вищих органів державної влади і порядок діяльності складових її підсистем. У їх число входять глава держави, уряд, парламент і в деяких країнах вищий орган конституційного нагляду. У конституціях встановлюються також основи регулювання таких найважливіших політичних процесів, якими є вибори, референ-дум і законодавство.
Коло питань, регульованих конституціями, різний. Однак з певним ступенем наближення можна вивести загальну закономірність, яка полягає в тому, що старі конституції зазвичай більш сумарно.
Конституції, прийняті після другої світової війни, як правило, більш детальні.
|
- 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
Тема, якій присвячено цей параграф, воістину неосяжна. Можна досить впевнено сказати, що серйозних, об'єктивних, вільних від кон'юнктури досліджень не так багато. У дореволюційній історіографії переважала, як правило, апо-логетіческая або вкрай негативна точка зору, причому консерватори піддавалися запеклої критики як з боку лібералів, так і з боку революціонерів всіх
- 1.Економіка і соціальна структура
Розвиток капіталізму в Росії та інших країнах породило проблему його типології. Сучасна методологія розгорнула цю проблему в концепцію трьох ешелонів. Відповідно до цієї концепції можна говорити про три моделі (ешелонах) розвитку світового капіталізму: - ешелон розвиненого, класичного капіталізму - Англія, Франція, США, Канада, Австралія; - ешелон становлення буржуазних відносин в переплетенні з
- 4 . Жовтень 1917 (питання методології)
Жовтневі події 1917 року стали подіями світового значення, але історики ще довго будуть сперечатися і розходитися в їх оцінках. Жовтень 1917 опинився в центрі гострої ідейної та політичної боротьби, що розгорнулася зараз в нашій країні. Більшість дослідників представляє жовтня 1917 революцію * не тільки як найважливіша подія XX століття, відбивало вікові устремління людства до свободи,
- 1. Поняття конституційного пра-ва його сутність і на-зна-чення.
Предметом науки конституційного (державного) права зарубіжних країн є державами-ве право конкретних країн. Державне право в кожній країні є основною, головною галуззю національної системи права. Як і всяка інша галузь права, воно перед-ставлять собою сукупність юридичних норм, що виражають волю або правлячих політичних еліт, або певних соціальних
- 6. Інстітуаліза-ція політичних партій.
У зарубіжних країнах особливу важливість в сучасну епоху набуває інстітуаліза-ція політичних партій. Йдеться насамперед про порядок їх утворення та регулювання внутрішньої структури і політичної діяльності. Тривалий час це було поза межами правового регулювання держави. Політичні партії розглядалися государ-даль-ної владою як приватні організа-ції, подібні
- 12. Класифіка-ція конституцій і їх внутрішня структу-ра.
В науці конституційного державного) права неодноразово перед-приймалися спроби класифікувати конституції зарубіжних країн по різних підставах: 1) в завис-ти від форми гос.устройства: унітарні; федеративні. 2) в завис-ти від хар-ра пол.режіма: демокр-кі; реакційні. 3) в завис-ти від продов-жіт.прімененія: постійні; тимчасові. 4) в завис-ти від структ-ного викладу:
- 13. Порядок прийняття констатує-цій.
Державна практика зарубіжних країн виробила ряд способів прийняття конституцій, які можуть бути зведені до декількох основних видів. Право на прийняття першої або нової писаної конституції, зазвичай іменоване в літературі установчою владою, може бути здійснюва-лено трояко: представницьким установою, виборчим корпусом і виконавчою владою. Ці три основних способи прийняття
- 15. Співвідношення особистості і граждани-на.
Конституційні гарантії прав особистості дійсні тоді, коли вони закріплені не тільки в тексті Основного Закону, скільки в розгорнутій системі усталених процедурних правил. Конституційне забезпечення прав людини складається з тексту самої конституції, системи конституційно-стосовно нормативних актів, а також рішень судів. У тексті Конституції Французької республіки 1958
- 17. Основ-ні соціально-економічні права і свободи.
Конституції та інші норми конституційного (державно-ного) права зарубіжних країн проголошують права і свободи самого різного характеру і змісту. Основні права і свободи можна поділити на три групи залежно від характеру відносин, що виникають між індивідуумом і державою, а також між самими індивідуумами. По-перше, особистість як член громадянського суспільства наділяється
- 18. Основні політичні права і свобо-ди.
Конституції та інші норми конституційного (державного) права зарубіжних країн проголошують права і свободи самого різного характеру і змісту. Основні права і свободи можна поділити на три групи залежно від характеру відносин, що виникають між індивідуумом і державою, а також між самими індивідуумами. По-перше, особистість як член громадянського суспільства наділяється
|