|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
6. Інстітуаліза-ція політичних партій.
|
У зарубіжних країнах особливу важливість в сучасну епоху набуває інстітуаліза-ція політичних партій. Йдеться
насамперед про порядок їх утворення та регулювання внутрішньої структури і політичної діяльності. Тривале
час це було поза межами правового регулювання держави. Політичні партії розглядалися государ-даль-
ної владою як приватні організа-ції, подібні різного роду клубам і товариствам. Положення змінилося, коли партії були визнані складовою частиною політичної системи спочатку доктрі-ної, а потім і конституційним правом. Однак ступінь правового регулювання політичних партій і його характер далеко не однакові в різних країнах.
В даний час можна виділити два основних методи регулювання правового статусу та порядку діяльності політичних партій - зовнішній і внутріш-ний.
Зовнішній метод регулювання здійснюється за допомогою прийняття консти-туцій, звичайних парламентських законів і винесення судових рішень. У ряді констатує-цій, прийнятих після другої світової війни, містяться положення, що стосують-ся
політичних партій. Ступінь деталіза-ції і визначеності цих положень різна, але сама їх наявність представляє абсолютно певну специфічну рису сучасних-ного конституціоналізму.
У ст. 49 конституції Італії 1947 сказано: «Всі громадяни мають право вільно об'єднуватися в партії, щоб демократичним шляхом содейст вовать визначення національної політики». У більш консервативної конституції Японії 1947 про політичні партії в ст. 21 сказано менш виразно: "Гарантується свобода зборів і об'єднань, а також свобода слова, друку і всіх інших форм вираження думок». Згідно ст. 21 основного закону ФРН, партії «сприяють формуванню політичної волі народу».
Конституційні положення являють собою основу для законодавчої регламентації діяльності політичних партій. Найбільш типовим прикладом у цьому відношенні є закон про партії ФРН 1967 року.
Різного роду закони, що стосуються діяльності політичних партій, були прийняті в США (закон про контроль над комуністичною діяльністю 1954 року народження, закони про виборчі права 1965 і 1970 рр.., закон про федеральних виборчих кампаніях 1974), хоча в конституції США 1787 року й 27 поправках до неї не міститься ніяких натяків на
створення і діяльність політичних партій. Однак слід зауважити, що в конституціях і виборчих законах окремих штатів містяться численні положення, що стосуються організації та діяль-ності політичних партій.
До числа актів зовнішнього регулювання організації і діяльності політичних партій відносяться рішення судів, які володіють правами констатує-Ціон нагляду, що особливо типово для США і ФРН.
Внутрішній метод регулюються-вання здійснюється самими політичними партіями через їх центральні та місцеві керівні органи. Всі партії поза залежно-сті від ступеня їх організаційне оформлення-сти володіють певною внутрішньою структурою, між різними партійними органами існують інституалізувати відносини. Особьм перед-
метом регулиро-вання в організаційно оформлених партіях є членство. Керівні органи партій - з'їзди, конференції, центральні і національні комітети і т. д. приймають програми, статути, правила, інструкції з пи-тань
організаційної структури і партій-ної діяльності. Лунаючи в цьому порядку партійні норми не носять, звичайно, правового характеру, та їх примусове виконання через суд неможливо. Необхідною гарантією дотримання внутріпар-
партійних норм є різні засоби власне партійного примусу (виключення з числа членів, стягнення,
відмова у висуванні в кандидати та ін.) Цікаво відзначити, що навіть такі класичні організаційно неоформлені партії, як республіканська і демократична в США, за останні
роки прийняли заходи до зміцненню своїх партійних організацій. З цією метою в 1974 році був прийнятий статут демократичної партії, а в 1976 році національний конвент республіканської партії схвалив спеціальні правила. Все це було зроблено для зміцнення організаційної структури та партійної єдності.
Для сучасного етапу характерна тенденція до більш тісним контактам між апаратом політичних партій і государ-
тиментом апаратом. Зараз у політічскіх системах багатьох країн відбувається подальша інстітуа-лізація політичних
партій , посилюється їх взаємозв'язок з різними ланками держав-ного механізму.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "6. Інстітуаліза-ція політичних партій. " |
- 5. Декабристи
ція все одно взяла б гору, деякі ж схильні вважати, що державна машина стала б працювати на переможців. Відомо , що ще Г. В. Плеханов говорив про вирішеним поразки повстання, спираючись на думку деяких декабристів. Але відома також і позиція А. І. Герцена, який вважав можливим інший результат подій: «Хто перший опанує місцем, тому і кориться безмовна машина з тою ж
- 2. Революція 1905-1907 рр..
ція? Яке її вплив на життя суспільства? Сучасне, на наш погляд, досить змістовне визначення революції як суспільно-історічес - кого феномена дано в філософській праці М.Л. Тузова «Революція і історія» (Казань, 1991). Виходячи з досягнутого у вітчизняній і зарубіжній революціологіі і враховуючи наявні різночитання у визначенні революції, автор під РЕВОЛЮЦІЄЮ розуміє
- 3. Початок II російської революції. лютого 1917
ція з проблеми «Історія Лютневої революції: у пошуках нових підходів», в якій брали участь видатні вчені-фахівці з цієї проблеми. Лютнева революція підвела риску під багатовіковою історією російської монархії, повалила самодержавство і весь уособлюється їм лад. Вперше в історії Росії на зміну царському режиму прийшов демократичний лад, на ті часи самий передовий в світі.
- 4. жовтня 1917 (питання методології)
ція перемогла завдяки зрілості, готовності нашої країни для соціалізму і нового - ніби у нас не було ніяких передумов для соціалістичної революції, окрім бажання більшовиків захопити владу для соціалістичного експериментування. Причому передумови Жовтня та передумови соціалізму навмисно не розрізняються в обох варіантах. У той час, як ще Ленін стверджував, «в Росії соціалізм не
- 5. Громадянська війна. Політика« воєнного комунізму »(1917-1921 рр..)
ція ». Історичні витоки громадянської війни, що стоять за нею сили. Співвідношення протиборчих сил. Періодизація громадянської війни та взаємозв'язок її з ін-тервенціей. Білий і червоний терор, його причини, хід і результати. Підсумки громадянської війни, перехід від громадянської війни до громадянського миру та ін Зупинимося на деяких з цих проблем, які найбільше викликали і викликають суперечки в
- 6. Архіпелаг ГУЛАГ
ція одній зі своїх кінцевих цілей ставила повну ліквідацію насильства. Як писав В.І. Ленін: «... в нашому ідеалі немає місця насильству над людьми ...», «... Весь розвиток йде до знищення насильницького панування однієї частини суспільства над інший »(Повне зібрання. соч. Т. 30. С. 122). Проте теорія відразу ж стала розходитися з практикою. Вже в 1918 р. терор оголошується по суті державною політикою.
- Леонід Ілліч Брежнєв (1906-1982 рр..)
ція Войцеха Ярузельського запобігла військове втручання СРСР. Запам'ятаються роки застою і Афганської війною, а простіше кажучи, втручанням СРСР у справи однієї з східних країн, що має дуже вигідне стратегічне положення . Палацовий переворот там розглядався Москвою як квітнева революція, а протиріччя між Тазакі і Аміном закінчилися перемогою останнього. Це не влаштовувало СРСР,
- 4. Основні види партійних сис-тем.
циях перебувала монархо-фашистська партія Італійський соціальний рух - національні праві сили, що виникла в 1972 р. в результаті об'єд-нання італійського соціального руху (неофашисти) з демократичною партією монархічного єдності. Ліві сили були представлені Італійської комуністичної партією і Італійської соціалістичної партією. У 1993 р. в партійній системі Італії відбулися
- 5. Функції політичних пар-тий.
ція політичних партій полягає в тому, що вони виступають засобом боротьби за володіння урядової владою в центрі і на місцях між окремими соперні-чающие групами. Різні соціальні групи гостро зацікавлені у використанні вищих органів державної влади та МУНІЦІПАЛ-тетов (у федеративних державах - також органів влади та управління суб'єктів федерації) для своїх
- 8. Организаци-онная стр-ра пол.партій.
ція до бюрократизації та централізації, властива політичним партіям, знаходить своє вираження в тому, що кількість організаційно неоформлених партій неухильно скорочується. Організаційно оформлене членство з обов'язковою сплатою партійних внесків і обов'язком під-чиняться партійної дисципліни стає обов'язковим атрибутом організаційної структури політичних
|