Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З Конституційне право зарубіжних СТРАН2011, 2011 - перейти до змісту підручника

4. Основні види партійних сис-тем.


Партійні системи зарубіжних країн відрізняються значною різноманітністю, що пояснюється наявністю соціальних, національних, історичних, релігійних та інших особливостей, властивий-них кожній державі. Для цих країн при демократичному режимі характерна наявність кількох політичних пар-тий.
Соціальної основою багатопартійності є саме суспільство, що складається з різних соціальних та інших інститу-
ціалізірованних груп з суперечливі-ми інтересами. Кожна соціальна та інша група може бути представлена ??на политиче-ської арені відповідною партією або партіями.
Численні многопартій-ні системи можна поділити на такі основні групи:
1. Багатопартійні системи без монопольно пануючої партії. При цій формі багатопартійності жодна партія не має в своєму розпорядженні абсолютною більшістю в парламенті і тому винуж-Дена йти на різного роду політичні союзи з метою створення коаліційного уряду.
Типовим прикладом у цьому відношенні є партійна система Італії. До 1993 р. там існував ряд партій, старій-шими з яких були республіканська партія, створена в 1832 р. (у ній складалися свого часу Дж. Гарібальді і Дж. Мадзіні) і ліберальна партія, заснована в 1845 р. Найбільш впливових ної була християнсько-демократична партія, яка спиралася на підтримку Ватикану і широко використала у своїй ідеологічній діяльності соціальну доктрину хрістіанст-ва.
На вкрай правих позиціях перебувала монархо-фашистська партія Італійський соціальний рух - національні праві сили, що виникла в 1972 р. в результаті об'єд-нання італійського соціального руху (неофашисти) з демократичною
партією монархічного єдності. Ліві сили були представлені Італійської комуністичної партією і Італійської соціалістичної партією.
У 1993 р. в партійній системі Італії відбулися значні зміни. Християнсько-демократична партія була перетворена в Італійську народну партію. Багато партій
пережили розкол і втратили колишній вплив, з іншого боку, більш помітними на внутрішньополітичній арені стали такі партії, як Радикальна партія, Ліга Півночі, «Вперед, Італія! ».
В даний час партійна система Італії дезорганізована і переживає смутні часи. Втрата довіри до політичних партій яскраво відбилася в законодавчій сфері. 18 квітня 1993 на загальнонаціональному референдумі були скасовані дві статті
закону № 195 від 2 травня 1974 «Про участь держави в финансирова-ванні політичних партій», пов'язані з наданням щорічних державних дотацій парламентським групам . 10 грудня 1993 був прийнятий закон № 515, який вніс
зміни в порядок негосуд-веного фінансування політичних партій і встановив нові критерії для перерозподілу
пределенія коштів на проведення виборчої кампанії.
Багатопартійні системи без монопольно пануючої партії, при яких створюються зазвичай коаліційні уряди, існують і в таких країнах, як Бельгія, Данія, Нідерланди та деяких інших.
2. Багатопартійні системи з монопольно пануючій партією. При цій формі абсолютну парламентську більшість належить одній партії, яка формує однопар-
Тійн уряду.
Багатопартійна система такого типу існує, наприклад, в Мексиці, де панівне становище в парламенті займає Інституційно-революційна партія.
Поруч істотних особливостей має партійна система у Франції. При президентах Ш. де Голля (1958 - 1969 рр..) І Ж. Помпіду (1969 - 1974 рр..) Монопольне становище займала голлистская партія, яка спочатку називалася Союзом в
захист нової республіки (ЮНР) , а з 1968 року - Союзом демократів за республіку (ЮДР). У 1976 році ця партія прийняла назву Об'єднання на підтримку республіки (ОПР). У період президентства В. Жискар д'Естена (1974 - 1981 рр..) ОПР ФКП. Однак монопольне панування ФСП тривало недовго. На виборах в Національні збори в березні 1986 року вона зазнала поразки і до влади прийшли праві сили - блок у складі ОПР, СФД, в який увійшов також Національний фронт.
У 1995 р. Ф. Міттерана на посту президента змінив лідер респуб-
публіканських партії Жак Ширак.
Багатопартійна система з монопольно пануючій партією існувала (з невеликою перервою, коли з 1977 по 1980 р. і з 1989 по 1992 р. правила Джаната парті) в Індії. З момен-та
завоювання незалежності і до травня 1996 при владі перебувала партія Індійський національний конгрес, створена ще наприкінці XIX століття ліберально налаштованими колами індійського суспільства під егідою британської адміністрації. За час свого існування ІНК зазнав значних змін. Сучасний ІНК (І) протистоїть Бхаратія Джаната парті, яка була головною опозиційною партією і користувалася влияни-ем в штатах хіндіязичного пояса, а також партії Джаната дав і партіям лівого руху - Комуністичної партії Індії і Комм-ністіческая партії Індії (марксист-ської).
3. Двопартійні системи. Вони являють собою своєрідну різновид-ність багатопартійності, яка виникла в ряді зарубіжних країн при різних обставинах. Для двопартійних систем найбільш типовою відмітною особливістю є монопольне панування на політичній арені двох головних партій, які поперемінно змінюють один одного при владі. Одна з цих партій виступає в ролі правлячої, інша - опозиційної. Час від часу вони міняються місцями. Подоб-
ная система створює серйозні перешкоди для фор-мування
інших партій.
Класичним зразком у цьому відношенні є двухпар-тійно система США. Більше ста років на політичній ської арені США монопольно панують дві головні партії - республіканська і демократи-чна.
Свого часу (незадовго до початку і під час громадянської війни 1861 - 1865 рр..) Республіканська партія представляла інтереси буржуазії Півночі, а демократична партія була
політичною організацією рабовла -ділків-південців. Потім полити-
етичні відмінності між партіями стерлися, але вони як і раніше
ведуть запеклу виборець-ную боротьбу на рівні федерації,
штатів, міст і графств.
Двопартійна система Великобританії складається з консервативної і лейбористської партій.
Третя за величиною політична партія Великобританії - лібе-рально-демократична партія. Вона виникла в 1988 р. шляхом злиття ліберальної і соціал-демократичної партій, які на початку 80-х років створили двопартійний блок, виступивши-ший на
виборах 1983 і 1987 рр.. під ім'ям альянсу і зібрав відповідно 25,4 і 23% голосів. На сьогоднішній день ліберально-демократична партія не становить серйозної небезпеки для головних партій - консервативної і лейбористської.
Протягом 17 років (1949 - 1966 рр..) У ФРН існувала багатопартійна система з монопольно панів-ствующей партією,
оскільки стійку більшість у бундестазі належало блоку партій Християнсько -демократичний со-юз/Христианско-социальный союз (ХДС / ХСС). З 1966 по 1969 рр.. у ФРН діяло правитель-ство «великої коаліції», до якої входили ХДС / ХСС і Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН). Після виборів 1969 було сформовано коаліційний правительст-у СДПН і Вільної демократичної партії
(ВДП). У бундестазі, обраному в 1980 році, СДПН мала 218 мандатів, ХДС / ХСС - 226, а ВДП - 53 (таке ж приблизно співвідношення ня сил існувало і в попередніх Бундестагу після розвалу «великої коаліції»). При даній розкладці
мандатів ні соціал-демократи, ні християнські демократи не
могли сформувати спирається на парламентську більшість уряд без підтримки ВДП. Протягом 13 років вільні демократи підтримували СДПН. 1 жовтня 1983 ця коаліція припинила своє існування. Вільні демократи вийшли з коаліції з СДПН і вступили в коаліцію з ХДС, що призвело до
зміні уряду в ФРН. У той час помітно 'зміцнилося становище партії «зелених», які виступають з позицій миру і захисту навколишнього середовища.
В даний час Християнсько-соціальний союз діє тільки на території Баварії. Соціалістичних ська єдина партія Німеччини (колишня правляча партія в армії НДР) була трансформована в партію демократичного соціалізму. Неонацистський і неофашистські крило представлено націонал-демократичної
партією і республікан-ської партією, утвореної в 1983 р. з представників правого крила ХСС.
4. Однопартійні системи. Вони існують в країнах з авторитарними політичними режимами, де багатопартійність ліквідована і встановлена ??монополія однієї партії (Габон, Заїр, Камерун та ін.)
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Основні види партійних сис-тем. "
  1. Драма «розселянення»
    основному до характеристики «року великого перелому» (Н.Н. Чорноморський, С.П. Трапезников, П.Н. Шаров та ін .). Особливе місце в історіографії 50-х рр.. зайняла монографія М.А. Краєва «Перемога колгоспного ладу в СРСР» (1954), що з'явилася найбільш повним описом аграрної історії перших 20 років Радянської влади, але теоретичні положення її не виходили за рамки «Короткого курсу». У другій половині 50-х-70-ті
  2. 2. Проблеми науки і культури
    основному «шістдесятники», розчаровані в настільки швидкій зміні «відлиги» брежнєвських похолоданням, і те нове покоління, яке прийшло в мистецтво в 1970-початку 1980 років. Багато з них стали дисидентами. Що це таке? У Постанові ЦК КПРС про пильність, прийнятому в 1977 році, дисидентство визначається як «шкідливе протягом, порочить радянський державний лад». Таким чином,
  3. 54. Фашизм та інші види авторитарних режимів
    основними напрямками: відкрите порушення і попрання демократичний-ських прав і свобод; переслідування заборона опозиційних і політичних партій, а також профспілок і громадських організацій; злиття державного апарату з монополі-ями ; одержавлення приватного капіталу; мілітаризація державного апарату; занепад ролі центральних і місцевих представи-них установ; зростання
  4. 58. Глава д-ви. Поняття, основні ознаки і види
    основними особливостями. По-перше, влада монарха юридично вважається непохідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборчого корпусу. Монарх панує (обмежено або абсолютно) за власним правом і вважається джерелом всієї державної влади. Монарша прерогатива навіть у парламентарних монархіях пронизує всю державну систему; все державне управління
  5. 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
    основні риси митної справи в 67 Україна / / Актуальні проблеми Держава і права: 36. наук. пр. - Одеса, 1997. 68 Ківалов С.В. Вища юридична освіта на півдні України: вчора, сьогодні, завтра: 36. наук. пр. ОДЮА. - Одеса, 1998. 69. Ківалов С.В. Митне право України: Учеб. пособ. - Одеса, 1997. 70. Ківалов С.В. Парламентський контроль в умів державно-правової реформи в Україні / /
  6. Розділ II. ОСНОВНІ Напрямки РОЗВИТКУ І Реформування АДМІНІСТРАТІВНОГО ЗАКОНОДАВСТВО
    основні напрямки розвітку и Реформування адміністратівного законодавства звітність, підпорядкуваті Наступний першочергових потребам. 1. Зокрема треба позбавітісь залишків принципом формально-декларованого "демократичного", а насправді - Цілком "бюрократичного" - централізму в побудові системи и ДІЯЛЬНОСТІ органів віконавчої власти. У умів невіправдано вісокої централізації державного
  7. 1. Орган виконавчої влади
    основні питання дозволя-ються їх керівником. Адміністрації, міністерства б) колегіальні, вирішальні основні питання на колегіальній основі, тобто більшістю голосів, що входять до їх складу. Уряд, державні
  8. Методи здійснення виконавчої влади
    основним. Заохочення - це спосіб впливу через інтерес, свідомість, ко-торие направляють волю людей на здійснення корисних з точки зору заохочення справ. Заохочувальна вплив сприяє виникненню інте-са, вчинення певних справ, отриманню моральних, матеріальних та іншого схвалення. Заохочення може бути моральним (грамота, подяка), - матеріальним (премія, цінний
  9.  Адміністративні стягнення
      основним джерелом ніком існування. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, під-лежать вилученню, встановлюються законодавством РФ. Цей захід застосовується рідко (за порушення правил перевезення або зберігання вогнепальної зброї). Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, ст. 29 складається в примусовому
  10.  Види і стадії адміністративного права
      види 3. Суд. контроль 4. Заг. контроль 5. Прокурорський нагляд 6. Адміністративний нагляд 7. Звернення громадян як засіб контрольної діяльності 1. Діє особлива система державних органів і гро-ських організацій, на які покладено обов'язок по підтриманню і зміцненню законності та дисципліни в діяльності органів виконавчої влади. Способи забезпечення законності -