Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ ПО Конституційне право зарубіжних СТРАН2011, 2011 - перейти до змісту підручника

27. Основні теорії демократії.


Численні демократичні теорії умовно можна поділити на три основні різновиди, або напряму.
1. Романтичний напрямок. Представники романтичного напряму ідеалізують західну демокра-тію. Найбільш типовою для цього напрямку є
теорія плюралістичної демократії. Основна посилка цієї теорії була сформульована ще на початку минулого століття французьким дослідником американської демократії Алексіс де Токвіль, але своє детальне тлумачення і розвиток вона отримала в перші десятиліття поточного сторіччя. Плюралісти (Артур Бентлі, Дейвід Трумен і багато інших) виступають проти положення про концентрацію державної влади в руках істеблішменту і розвивають положення про різнорідності сучасного суспільства, де всі члени рівні, а госуд-во виступає в ролі арбітра. Різні групи суспільства представ-лени "групами тиску", що здійснюють власні цілі. Романтичний напрямок представлено також теорією компромісною демократії, яка набула значного поширення в ряді розвинених (головним чином англосаксонських) країн: існує згода більшості населення з основних питань внутрішньої і зовнішньої політики, а розбіжності спостерігаються тільки по второсте-пінним питань, що не зачіпають основ економіко-політичної організації суспільства (тобто більшість населення підтримує існуючу систему за основними питан-сам). У цих умовах демократія діє як механізм досягнення угод, компроміс-сов.
2. Реалістичний напрямок зародилося ще до першої світової війни. Прихильники цього напрямку не приховують вад реальної демократії. Вони відкрито говорять про концентрацію державної влади в руках привілейованих груп, про ущемлені-ванні прав більшості. Реалісти обгрунтовують розумність і доцільність сущого. Вони повністю відкидають концепцію народного суверенітету, правління з волі народу і висувають поняття правлячої еліти, яка зароджується на рубежі XIX - XX століть і була сформульована в працях італійських социоло-гов Вільфредо Парето і Гаетано Моска, а в наступні десятиліття отримала своє тлумачення в роботах їх численних послідовників (Р. Міхельс, Ф. Хантер та ін.) Згідно
вченню елітістов, в будь-якому людському суспільстві існує правляча меншість, що володіє монопольним правом прийняття рішень. Це меншість займає своє становище не в силу виборів, а в результаті перевороту, завоювання панів-ствующего становища в економіці. Вибори лише оформляють фактично олігархічну владу правлячої еліти і ніколи не можуть створити механізм, що контролює її діяльність. Еліта існує при будь-якому суспільстві і ладі. Елітістов вважають, що еліта - органічних-ське єдність. Доступ до неї визначається самою елітою. Життєстійкість еліти визначається її пристосованістю і умінням оновлювати свій склад, якщо обставини до цього примушують. Влада володіє кумулятивними властивостями, вона накопичується і зростає в міру її здійснення. Елітістов вважають, що поклади-тільних рисами еліти є: хороша організованість меншини по відношенню до більшості, згуртованість, внутрішні канали зв'язку прості і легко доступні всім членам еліти, що дає можливість швидко реагувати і приймати рішення, неоднорідність. Еліта складається з двох частин: вищий і нижчий прошарки, які є органічними частинами і не можуть існувати один без одного. Вищий шар складає динамічне ядро ??еліти. Нижчий шар еліти, незрівнянно більш численний, служить опорою для вищого шару (сполучна ланка, посередник між елітою і суспільством з усіма витікаючими звідси наслідками). Нижчий шар - це резервуар, з якого поповнює ряди ядро ??еліти. Нижчий шар - бюрократія. Елітарні теорії тісно примикають до теорій масового суспільства і масового держави, що отримали особливого поширення в епоху науково-технічної революції і урбанізації. Вихідні положення теорії масового суспільства були розроблені ще на початку нинішнього століття німецьким соціологом Максом Вебером, але своє детальне розвиток і зітреш-вання вона отримала в працях теоретиків католицького напрямку і екзистенціалістів (Еміль Ледерер, X. Ортега-і-Гассет, Пауль Тілліх, Габріель Марсель та ін) в період між двома світовими війнами і особливо в даний час. Його демократичні ідеї грунтувалися на двох головних посилках: 1) людина - істота розумна і прагне до загального блага; 2) досягнення егоїстичних цілей призведе до загальної гармонії індивіду-альних і суспільних інтересів. Після непорушності влади в 19 в., В 20 в. становище змінилося у зворотний бік (революції, громадянські війни, світові війни). Виник рух, якому потрібні були лідери і які знаходились. Рух - це натовп, а за принципами прихильників теорії масового суспільства натовп безлика і їй потрібен лідер (якого вона може знайти сама) і реагує тільки на найпростіші емоції: любов, нена-висть та ін Лідер - харизматична особистість, яка повинна титанічними зусиллями підтримувати натовп у збудженому стані, інакше натовп розчарується в вождя.
3. Синтетичне напрямок - це спроба поєднати в рамках єдиної концепції теорію масового суспільства і держави з окремими елементами демократизму. Найбільш повне вираження ця тенденція знайшла в теорії плебісцитарної демократії, розробленої на базі політичного досвіду V Республіки Франції голлістського періоду. Синтетичний характер цієї теорії пояснюється бажанням зробити сплав з теорій романтістов та реалі-стів. Теорія плебісцитарної демократії виходить з положення про те, що єдиним ознакою, що об'єднує країни в родинне-ні групи, є ступінь їх промислово-го розвитку. Управління в цих країнах здійснюється профессіоналиимі експертами та технократами, а засоби масової коммуни-кации повністю монополізовані істебліш-ментом для мобілізації мас і контролю за їх поведінкою. Однак плебісцитарної демократії, на відміну від елітістов, не вважають автори-тарізм кінцевим продуктом розвитку цивилиза-ції. Їх пророцтво носить більш оптимістичний-ський характер. Сучасний «торітарізм, вчать вони, є перехідним періодом, подібно до того, як авторитаризм абсолютних монархів був перехідним періодом до демократії XIX сторіччя. У питанні ставлення до держави плебіцістарни близькі до еллістам, але йдуть ще далі, заявляючи, що ідеальна форма еліти - це вождь. І як приклад такого суспільства призводять республіку Франції часів де Голля. Саме йому, вважають вони, вперше вдалося здійснити на практиці ідею плебіс-цітарная демократії. Політологи синтетичні-ського напряму вважають, що за бюрократією майбутнє. Бюрократія вже оформилася у всіх розвинених країнах. Вона виключає терор, породжує панування права, тобто правління за допомогою права, і створює так зване адміністративне держава, яка, долаючи авторитаризм, перетворюється в історично новий різновид демократії - плебісцитарну демократію. Профессиональ-ні адміністратори, складові бюрокра-тію, перетворюються на наднаціональну позакласову касту.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 27. Основні теорії демократії. "
  1. 5. Декабристи
    основному, і це накладало на них незгладимий відбиток «почвенности». У них було дві особи: «один раціоналістичний, інтернаціонально-революційний, карбонарського. Інший - релігійний, патріотичний, побутової ». Останній із зазначених ликів декабристів приходив у суперечність з першим і найчастіше перемагав. Причому не тільки після, але і до повстання 14 грудня. Цікаві висновки К. Г. Межова,
  2. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
    Основному піднімалися проблеми соціальних катастроф та історії «пригноблених» класів, тому й консерватизм розглядався як ідеологія правлячих класів, чужа «всього передового людству». Тим часом, в російської зарубіжної історичної та філософської думки в 20-30-х рр.. з'явився ряд дуже глибоких і значних робіт: Н. А. Бердяєва, С. Л. Франка та інших на цю тему. У період 70-80-х рр.. в
  3. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
    основному зерно). Експорт здійснювався за рахунок недоспоживання, а не надлишку сільськогосподарської продукції. Таким чином виріс рід капіталізму, вигодуваний за рахунок селян, в результаті прямого втручання держави, його протекціоністської політики, широкого використання іноземних капіталів. Етапи складання великого виробництва виявилися зміщені (спочатку важка, потім легка
  4. 8. Про характер суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр..
    Основному »державно-адміністративний соціалізм з пануванням партійно-державної номенклатури, з масовими репресіями та страхом, з таборами і в'язницями, але без елементарної демократії та гласності, соціалізм, цілком відповідав канонічним уявленням марксизму нема про дійсному, а про казарменому соціалізмі. За К. Марксом, це суспільний лад , «який заперечує всюди особистість
  5. 54. Фашизм та інші види авторитарних режимів
    основними напрямками: відкрите порушення і попрання демократичний-ських прав і свобод; переслідування заборона опозиційних і політичних партій, а також профспілок і громадських організацій; злиття державного апарату з монополі-ями; одержавлення приватного капіталу; мілітаризація державного апарату; занепад ролі центральних і місцевих представи-них установ; зростання
  6. ВСТУП
    основних, найбільш загальних, які іменуються криміналістичними категоріями. До їх числа відносяться: загальна теорія криміналістики, криміналістична техніка, криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів (криміналістична методика). У такому порядку і пропонується вивчати дисципліну «Криміналістика» . Криміналістика в силу специфіки свого предмета займає одне
  7. § 6. Підстава кримінальної відповідальності
    основне, вихідне, конкретне і реальне явище (діяння) підміняється похідним, відносним і абстрактним поняттям цього явища (складом злочину). Подібна підміна в кінцевому рахунку призводить до неминучого відриву складу злочину як законодавчої моделі від фактичного, змістовного підстави цієї відповідальності, тобто злочинного діяння. І, нарешті, твердження про те, що
  8. 61. Регіональні Міжнародні організації
    основні аспекти ДІЯЛЬНОСТІ и структурної організації найбільш великих и авторитетних регіональніх міжнародніх організацій. Ліга Арабською держав (ЛАД) - Початок створеня ЛАД поклал Прийняття 7 жовтня 1944 рбку Александрійського протоколу, Який підпісалі ПРЕДСТАВНИК Сірії, Лівану, Трансіорданії, Ираке, Єгіпту, Саудівської Аравії, Ємену й арабської народу Палестини. У цьом документі були
  9. 1.Поіск в галузі методології
    основні підходи: 1) ці поняття не співставні, 2) цивілізація є частина формації; 3) формація є частина цивілізації. Бульше плідності цих дискусій заважає недостатня розробка обох понятті. Теорія формації мало просунулася вперед після смерті її творців. Теорія цивілізацій розроблялася в першу чергу на матеріалі Сходу. Вона має безліч визначень і відрізняється
  10. 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
    Основний процес соціально-економічної та політичної історії Русі XI-XII ст . зазначав В. Г. Алексєєв. Протягом тривалого часу ведеться дискусія про те, чи було держава верховним власником землі. Видається, що ця конструкція може бути лише умоглядною. У сучасній історіографії знову привернуто увагу до питання про централізацію, причому на даному етапі більш