Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Розділ перший |
||
зо Дослідити істину в одному відношенні важко, в іншому легко. Це видно з того, що ніхто не в со-99яь стоянні досягти її належним чином, а й але терпить повну невдачу, а кожен говорить щось про природу і поодинці, правда, нічого або мало додає до істини, по, коли все це складається, виходить помітна величина. Тому якщо справа йде при-5 мірно так, як у нас кажуть у приказці: «Хто ж не потрапить у ворота [з лука]?», То в цьому відношенні досліджувати істину легко, а проте, що, володіючи деякими цілим, можна бути не в змозі володіти частиною, - це показує трудність дослідження істини. Але оскільки трудність двояка, причина її, бути може, пе в речах, а в нас самих: дійсно, який денне світло для кажанів, таке для ра-ю зуму в нашій душі те, що але природою своєю найочевидніше І справедливо бути вдячним не тільки тим, чиї думки ми можемо розділити, а й тим, хто висловився більш поверхнево: адже і вони в чомусь сприяли істині, вправляючи до нас здатність [до пізнання]. Так що і найбільш істинно те, що для подальшого є причина його істинності. Тому і почала вічно існуючого завжди повинні бути найбільш істинними: вони адже істина не часом і причина їхнього буття не в чомусь іншому, а, навпаки, вони самі причина буття всього іншого; так що зо якою мірою кожна річ причетна буттю, в такий і правді.
|
||
Наступна » | = Перейти до змісту підручника = | |
|
||
Введення |
||
|