З кінця 80-х років широке поширення на практиці отримали договори на створення (передачу) науково-технічної продукції. Це було обумовлено проведенням економічних реформ, необхідністю включення науково-технічної сфери у вільні ринкові відносини.
Розвиток ринкових відносин у сфері науки і техніки призвело до зростання ролі договорів, в рамках яких не тільки виробляються, а й поширюються і застосовуються нові науково-технічні досягнення. Ці досягнення в практиці і нормативних правових актах стали іменувати науково-технічною продукцією і визнавати товаром. До науково-технічної продукції відносяться закінчені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, виготовлені дослідні зразки або дослідні партії виробів, виконані відповідно до вимог договору та прийняті замовником.
Предметом договору на створення науково-технічної продукції можуть бути науково-дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, роботи з виготовлення, випробування і поставки дослідних зразків і партій виробів (продукції), інші роботи за профілем діяльності наукової організації. Інакше кажучи, якщо предметом договору є створення науково-технічної продукції, то він значною мірою співпадає з розглянутими в
§ 1 договорами на виконання НДР та ДКР. Істотні відмінності притаманні договору, що регулює відносини з передачі або одночасно зі створення, передачу, освоєння та використання науково-технічної продукції, а також щодо її подальшого обслуговування.
Оскільки договори на виконання НДР і ДКР в даний час врегульовані нормами ст. 769-778 ГК, інтерес представляє лише сформувалася на базі раніше діючих нормативних правових актів практика застосування договору на передачу науково-технічної продукції. За даним договором саме використання науково-технічної продукції (на відміну, наприклад, від виняткового права використання що охороняється патентом винаходу, переданого за ліцензійним договором) не поступається і не оплачується. Передаються лише знання, упредметнені в технічній документації та зразках техніки, а також виробничий досвід.
В якості сторін за договором можуть виступати будь-які суб'єкти цивільного права. Найчастіше в цій якості виступають комерційні організації, а також установи, що здійснюють наукову і науково-технічну діяльність і займаються підприємницькою діяльністю.
У договорі на передачу науково-дослідної продукції повинні бути узгоджені умови про його предмет (найменування науково-технічної продукції); про термін дії договору; про термін і порядок приймання науково-технічної продукції; про ціну; Конфіденційність, а також про відповідальність сторін за порушення прийнятих зобов'язань.
Нематеріальний характер об'єкта договору робить необхідним узгодження в ньому умов, що обмежують використання замовником науково-технічної продукції, зокрема, шляхом зазначення, на якому саме підприємстві, яким чином, з якою метою і протягом якого часу вона буде використана. При цьому вирішуються і питання про те, чи вправі замовник передавати отриману ним продукцію третім особам і чи може це робити без його згоди розробник, чи може останній використовувати передану розробку для власних потреб.
Проект договору на передачу науково-технічної продукції може бути розроблений кожною з договірних сторін і після підписання спрямований нею іншій стороні. Напрямок контрагенту проекту договору служить пропозицією укласти договір. За відсутності заперечень за умовами договору сторона, яка одержала проект договору, надсилає іншій стороні підписаний договір. При наявності розбіжностей щодо проекту договору сторони вживають заходів щодо їх врегулювання. Зазвичай договір оформляється відповідно до зразковим образцом1.
Одним з найважливіших умов договору є ціна переданої науково-технічної продукції. Оскільки на багато видів такої продукції відсутні суспільно необхідні витрати, розмір ціни визначається ефективністю продукції для споживача, співвідношенням попиту і пропозиції на неї, а не фактичними витратами на її розробку.
Зазвичай договірна ціна на науково-технічну продукцію встановлюється на стадії укладання договору і не підлягає зміні, крім випадків, коли укладається додаткова угода. У якості бази для досягнення угоди про дого-
БНА СРСР. 1988. С. 8.
Вірною ціною приймається попередня ціна, розрахована замовником (виконавцем) з урахуванням науково-технічного рівня, конкурентоспроможності, ефективності, періоду ефективного використання та інших факторів застосування науково-технічної продукції. Угода сторін про договірну ціну на науково-технічну інформацію оформляється протоколом, який є складовою частиною договору.
|
- Б. Виникнення міжнародних стандартів та міжнародних організацій
У XIX в. в індустріально розвинених країнах виникло усвідомлення того, що охорона інтелектуальної власності лише на національному рівні недостатня. При такому рівні охорони стимули до розвитку обмежувалися отриманням прибутку, яку можна було витягти лише в межах однієї країни. Автори творів і винахідники з малих країн бачили, що їхні роботи відтворювалися в усьому світі,
- 2. Основні розділи курсу цивільного права
Сказане раніше дозволяє представити систему курсу цивільного права в наступному вигляді: Розділ I. Введення в цивільне право, де висвітлюються поняття і системи приватного і цивільного права, даються основні відомості про ціві-листической науці, джерелах цивільного права, зміст і системі курсу його вивчення. Розділ II. Цивільне правовідношення - включає виклад вчення про поняття,
- Передмова
Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
- 92. Поняття інтелектуальної власності.
Відповідно до Конституції України кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У статті 54 Конституції говориться про те, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних
- 9. Правове регулювання малого підприємництва
Специфіка малого підприємництва викликає необхідність його спеціального державного регулювання та підтримки. В Україні мале підприємництво регулюється поряд із загальними законодавчими актами також низкою спеціальних нормативних актів, серед яких слід назвати: Указ Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.98 р.; Указ Президента
- 53 . Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 р. (далі - Закон) та Закон України " Про режим іноземного інвестування "від 19.03.96 р. Інвестиції визначені в Законі" Про інвестиційну діяльність "як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти
- I. Введення. Основні інститути права інтелектуальної власності
II. Історія розвитку права інтелектуальної власності А. Розвиток права інтелектуальної власності на національному рівні Б. Виникнення міжнародних стандартів та міжнародних організацій 1. Інтернаціоналізація права інтелектуальної власності 2. Дисбаланс інтересів країн, що експортують і імпортують об'єкти інтелектуальної власності У. Роль юриста,
- I. Введення. Основні інститути права інтелектуальної власності
Поняття "інтелектуальна власність" є узагальнюючим по відношенню до цілого ряду правових інститутів, з яких найбільш значимими є інститут комерційної таємниці, патентне право, авторські права і товарні знаки. Законодавство про комерційну таємницю і патентне право сприяють досліджень та розвитку нових ідей. Авторське право сприяє створенню літературних,
- А. Введення
Комерційна таємниця - це один з найстаріших методів охорони інтелектуальної власності. Безсумнівно, що майстрові стародавнього світу зберігали в таємниці секрети своєї майстерності задовго до виникнення поняття інтелектуальної власності. Їх виробничі секрети не мали письмової форми, а були знаннями і ноу-хау окремих людей. Зрозуміло, що такі секрети передавалися з покоління в
- А. Теоретичні основи охорони авторських прав
Процес історичного розвитку авторського права в країнах континентальної Європи і в англомовних країнах йшов по-різному. Континентальна європейське право розвивалося в напрямку охорони прав авторів. У XIX в. такі автори, як Віктор Гюго, очолили рух за ефективну охорону прав авторів не тільки всередині країни, а й за її межами. Авторське право в англомовних країнах
|