Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоАрбітражний процес → 
« Попередня Наступна »
Травкін А.А., Карабанова К.І.. Арбітражний процес: Навчальний посібник: - Волгоград: Вид-во ВолДУ, 2003, - 348 С., 2003 - перейти до змісту підручника

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ


Перевагу вирішення міжнародних комерційних спорів за допомогою міжнародного арбітражу на сьогоднішній день майже ні у кого в світі не викликає сумнівів. Навіть у тих регіонах світу, де визнання міжнародного арбітражу довгий час практично було відсутнє - наприклад, в деяких країнах Латинської Америки («Доктрина Кальво»), відбулися радикальні зміни в цій області, в результаті чого там були прийняті сучасні закони про арбітраж і ці країни підписали Нью-Йоркську конвенцію 1958 1.
Які ж переваги міжнародного комерційного арбітражу?
Сторони, вибираючи арбітраж, можуть так організувати проведення судового розгляду, що воно буде оптимально відповідати міжнародному характером спору. При цьому сторони можуть заздалегідь визначити найбільш важливі риси процедури вирішення спору щодо:
місця проведення арбітражного розгляду;
мови арбітражного розгляду;
правил арбітражного розгляду;
кількості арбітрів та їх кваліфікації;
права (або норм права), застосовного до арбітражного розгляду.
Таким чином, міжнародний комерційний арбітраж - це третейський суд, постійно діючий або спеціально створений в кожному конкретному випадку, основною метою якого є розгляд і вирішення по суті міжнародної комерційної суперечки в певній процесуальній формі шляхом винесення обов'язкового для сторін спору рішення. Сутність арбітражу полягає в тому, що він має третейське природу, тобто формується на підставі угоди між сторонами, за їх безпосередньої участі і під їх контролем. У цьому сенсі можна стверджувати, що арбітраж є інститутом, що істотно відрізняється від інституту державних судів, які представляють собою органи судової системи будь-якої держави. Міжнародний комерційний арбітраж створюється для вирішення особливої ??категорії спорів, а саме спорів, що носять комерційний характер, тобто випливають з цивільно-правових і головним чином торгових угод, а також включають у себе «іноземний елемент» в тій чи іншій формі.
У науці міжнародного приватного права досить довго велися дискусії про юридичну природу арбітражу і його місце в системі юрисдикційних органів. Проаналізувавши висловлені різними вченими думки з даного питання, Н. Ерпилева виділила три основні точки зору.
Договірна концепція юридичної природи арбітражу в якості головного аргументу призводить твердження про те, що арбітражна угода, що лежить в основі передачі спору на вирішення до арбітражу, являє собою звичайний цивільно-правовий договір. Предметом такого договору виступає вибір сторонами виду арбітражу, часу і місця проведення арбітражного розгляду, визначення самої процедури арбітражного розгляду і матеріального права, що підлягає застосуванню арбітрами. В силу того, що в основі арбітражної угоди лежить воля сторін передати спір на вирішення до арбітражу, договір-ний характер такої угоди визначає договірну природу самого арбітражу. Визнання арбітражної угоди як цивільно-правового договору, що містить елементи матеріального характеру і регульованого матеріальним правом, дозволяє стверджувати про можливість постановки колізійної проблеми (наприклад, з питань про форму арбітражної угоди, підстави його недійсності, правосуб'єктності сторін такої угоди), що створює передумови для застосування іноземного права.
Процесуальна концепція передбачає визнання арбітражу як особливої ??форми правосуддя, здійснюваного від імені держави. Арбітражна угода в цьому контексті розглядається лише як угода процесуального характеру, основною метою якого є виключення юрисдикції державного суду. Елемент державності прихильники даної концепції бачать у тому, що ряд питань арбітражного процесу може бути дозволений тільки за участю державних судових органів. До їх числа належать питання, пов'язані з визнанням арбітражної угоди юридично дійсним, з визначенням компетенції арбітражу, із здійсненням визнання і виконання арбітражного рішення. При вирішенні цих питань застосовуватиметься право тієї держави, на території якого відбувається арбітражний розгляд або до суду якого зроблені відповідні звернення. На практиці така кваліфікація вищезазначених дій як процесуальних тягне за собою неможливість застосування іноземного права і, отже, застосування лише відповідного внутрішньодержавного (національного) права, що виключає постановку колізійної проблеми.
3) Змішана концепція поєднує в собі основні положення двох попередніх концепцій і розглядає арбітраж як самостійний інститут, що включає в себе і матеріально-правові, і процесуально-правові елементи. Такий підхід дозволяє забезпечити застосування не тільки власного права тієї держави, де відбувається арбітражний розгляд, а й відповідного іноземного права, до якого відсилає застосовувана коллизионно-пра-вовая норма. У цьому випадку можна говорити про ситуацію розщеплення колізійних прив'язок, коли до єдиного арбітражної угоди застосовуватиметься комплекс колізійних норм щодо форми угоди або інших ус-ловий його дійсності, правосуб'єктності сторін і т. д. У той же час питання взаємовідносин арбітражу і державного суду (наприклад, допустимість спору в якості предмета арбітражного розгляду, ухвалення забезпечувальних заходів, приведення у виконання арбітражного рішення) будуть вирішуватися на підставі процесуального права тієї держави, на території якого має місце арбітражний розгляд, або тієї держави, де запитується виконання арбітражного рішення.
В силу того, що міжнародний комерційний арбітраж є найважливішим інститутом міжнародного част-ного права, загальні положення міжнародного приватного права про джерела правового регулювання застосовні і до арбітражу. Основними джерелами права, що регулюють питання міжнародного комерційного арбітражу, виступають міжнародні договори і внутрішньодержавне (національне) законодавство. Міжнародні договори представлені цілим рядом документів як універсального, так і регіонального характеру. До їх числа належать:
Нью-Йоркська конвенція 1958 про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, що носить універсальний характер і об'єднує в числі учасників понад 120 держав;
Європейська конвенція 1961 р. про міжнародний комерційний арбітраж, широко відома в російській юридичній літературі як Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж;
Європейська конвенція 1966 р., що встановлює Однаковий закон про арбітраж, прийнята і діє в рамках Ради Європи;
Міжамериканська конвенція 1975 про міжнародний комерційний арбітраж, діюча у великій групі ла-тіноамеріканскіх держав, і цілий ряд інших конвенцій.
Національне законодавство представлено внутріго-жавними актами (зазвичай законами) про міжнародний комерційний арбітраж. У Росії в даний час існує і застосовується Закон РФ «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 7 липня 1993 р. (далі - Закон РФ).
Найбільш суттєвим аспектом юридичної природи арбітражу виступає його недержавний характер, що дозволяє відрізнити його від державного суду. Арбітраж - це третейський суд, компетентний розглядати спір тільки в разі наявності арбітражної угоди між сторонами, тобто у разі явно вираженої згоди обох сторін. Суд - це орган судової системи держави, який наділяється компетенцією в силу прямої вказівки національного права, а не в силу угоди сторін. Особливо рельєфно розходження в юридичній природі цих юрисдикційних органів проявляється в тих випадках, коли погоджувальної характеру арбітражу недостатньо для вирішення окремих процесуальних питань. У цьому випадку в наявності пряма залежність арбітражу від державного суду, яка виражається в законодавчому закріпленні за арбітражем права звертатися до суду в певних ситуаціях.
Слід погодитися З виведенням Н. Ерпилева, що державний суд і комерційний арбітраж являють собою самостійні юрисдикційні органи, що мають різну юридичну природу. На практиці це розходження виявляється в тому, що цілий ряд питань процесуального характеру, що виникають у ході арбітражного розгляду, може бути дозволений за безпосередньої участі державного суду З використанням його владних повноважень.
Існує два види міжнародного комерційного арбітражу: інституційний і ізольований. Інституційний арбітраж є постійно діючим органом, створеним, як правило, при торговій палаті, торговельно-промисловому союзі або асоціації. В основі його ство-ня лежить установчий документ - статут, статут або положення, які й визначають правовий статус арбітражу, його внутрішньоорганізаційну структуру, механізм функціонування, склад і компетенцію. Порядок розгляду спорів закріплюється в арбітражному регламенті, що представляє собою правила процедури даного інституційного арбітражу. Ізольований арбітраж (арбітраж ай'ос) створюється тільки лише для вирішення конкретного спору і після винесення рішення припиняє своє існування. Правовий статус ізольованого арбітражу цілком і повністю грунтується на арбітражній угоді сторін спору, які самі визначають правила процедури роз-гляду спору в такому арбітражі. Зазвичай це робиться шляхом прямого відсилання до вже існуючих міжнародних документів рекомендаційного характеру - Арбітражним регламентом ЄЕК ООН 1966 року і Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ 1976 г.9
Визнаними центрами міжнародного комерційного арбітражу у світі є Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торговельної палати, Арбітражний інститут при Стокгольмської Торгової палаті, а також Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті РФ. Ці арбітражі є інституційними.
Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати (InternationalCourtofArbitration, International Chamber of Commerce) є арбітражним органом при Міжнародній Торговій палаті (Франція) і функціонує з 1923 р.
Арбітражний інститут при Стокгольмської Торгової палаті (Arbitration Institute, Stockholm Chamber of Commerce) є арбітражним органом при Стокгольмської Торгової палаті (Швеція) і функціонує з 1917 р.
Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті РФ, який в 2002 році від-метил своє 70-річчя. Був створений як постійно діючий арбітражний інститут - Зовнішньоторговельна арбітражна комісія при Всесоюзній торговій палаті (ВТАК). Важливу роль у визнанні ВТАК як у нас в країні, так і за кордоном арбітражним інститутом, заслуговуючим високої довіри, зіграла та обставина, що до його складу входили провідні фахівці в галузі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, представники юридичної науки і практики: М.М. Агарков, Г.В. Амфітеатров, І.С. Перетерский та ін Серед очолювали її в різні-роки фахівців були: Д.М. Генкін, С.Н. Братусь, В.С. Поздняков та ін (в даний час Головою МКАС є проф. А.С. Комаров). ВТАК приймала рішення на підставі відповідних норм іноземного матеріального права, враховувала також міжнародні звичаї та комерційну практику. Високий професіоналізм суддів ВТАК вивів її в число однією з кращих організацій подібного роду (наприклад, у судовій практиці США мав місце прецедент, коли суд визнав угоду про передачу спору на вирішення ВТАК навіть незважаючи на те, що така угода була укладена між двома зареєстрованими в США фірмами). Необхідно відзначити, що і в даний час МКАС при ТПП підсудні суперечки, навіть якщо обидві сторони знаходяться за межами РФ. Більш докладно діяльність МКАС при ТПП РФ буде розглянута нижче.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ міжнародний комерційний арбітраж "
  1. Тема 18. МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖ
    види міжнародного комерційного арбітражу. Арбітражна угода. Міжнародний комерційний арбітраж в РФ. Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень. Нормативні акти Закон РФ «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 7.07.93 / / Російська газета від 14.08.1993 Література Ануров В. Юридична природа міжнародного комерційного арбітражу. М., Проспект. 2000. Ерпилева Н.
  2.  1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
      понять, що відносяться до міжнародного комерційного ар-бітражу, в тому числі понять арбітражу та арбітражного злагоди-шення (ст. I). Велике практичне значення мають положення, що регулюють формування арбітражу у випадку, коли сторо-ни передбачили розгляд спорів не в постійно дійству-ющем арбітражному органі, а в «ізольованому» арбітражі, створюваному тільки для вирішення конкретного
  3.  КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ «АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕС»
      поняття і види. Поняття і види третіх осіб, їх права та обов'язки. Участь прокурора в арбітражному процесі. Особливості участі в арбітражному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів. Поняття судового представництва, види представи-тва, повноваження представника (у тому числі оформлення). Поняття позову, його елементи і види. Процесуальні засоби
  4.  Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
      поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена ??нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітражних судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
  5.  ЗМІСТ
      види 51 Підвідомчість справ арбітражному суду у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності. Спеціальна підвідомчість справ арбітражним судам 60 4. Поняття підсудності, її види 63 РОЗДІЛ 5. Суб'єкти арбітражних процесуальних правовідносин 68 Поняття та класифікація суб'єктів арбітражних процесуальних правовідносин 68 Суд як обов'язковий суб'єкт арбітражного
  6.  1. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма, завдання судочинства в арбітражних судах, джерела арбітражного процесуального права
      поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена ??нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітраж-них судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
  7.  Травкін А.А., Карабанова К.І.. Арбітражний процес: Навчальний посібник: - Волгоград: Вид-во ВолДУ, 2003, - 348 С., 2003
      поняття і принципи арбітражного процесу, підвідомчість і підсудність справ, учасники арбітражного процесу, позов, докази, судові витрати, процесуальні строки, позовну виробництво в суді першої інстанції, апеляційне, касаційне, наглядове провадження, провадження з перегляду судових актів за нововиявленими обставинами, виробництво у справах За участю іноземних
  8.  2. АРБІТРАЖНА УГОДА
      понять законодавства і права. Одні автори вважають, що законодавство включає і право, і міжнародні договори, в яких бере участь РОСІЯ; на думку інших - міжнародні угоди не входять до право РФ. Нам видається, що міститься у формулюванні ст. 15 Конституції РФ термін «правова система» логічно ширше поняття права, вони співвідносяться як ціле і частина. Правова система -
  9.  ЗМІСТ
      комерційний арбітраж 270 Тема 19. Виконання судових актів 318 Контрольні питання до заліку з дисципліни «Арбітражний процес»
  10.  Тема 2. ПОНЯТТЯ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
      поняття, основні принципи. М., 1985. Арбітраж в СРСР. М., 1981. Арбітражний процес у СРСР. М., 1983. Арбітражний процес. М., 1994. Арбітражний процес. М., 1996. Арифулина А. Спеціалізовані суди: оптимістичний погляд у майбутнє / / Відомості Верховної Ради. 2001. № 9. Гапєєв В.Н. Правосуддя і арбітраж. Ростов-на-Дону, 1983. Гапєєв В.Н. Сутність арбітражної форми захисту права. Ростов-на-Дону,