| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА І ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА |
||
|
Кримінально-процесуальне право - це одна із галузей права України, яка становить сукупність правових норм, що регулюють діяльність суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства під час провадження у кримінальних справах. Право покликане слугувати задоволенню інтересів громадян, їх об'єднань, держави і суспільства в цілому. В цьому полягає його цінність, що виявляється в таких вимірах: соціальна цінність цієї галузі права полягає в тому, що вона втілює інтереси громадян у вільному від злочинності суспільному середовищі; інструментальна цінність кримінально-процесуального права - один із проявів його загально соціальної цінності - полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину; інструментом розв'язання кримінально-правових конфліктів у державі. Як самостійна галузь права України, кримінально-процесуальне право має специфічні предмет та метод правового регулювання. Однак, як елемент системи права України, воно тісно пов'язане з іншими галузями права та галузями знань. Найтіснішим є зв'язок кримінально-процесуального права із загальною теорією права, конституційним правом, кримінальним правом, криміналістикою, оперативно-розшуковою діяльністю. Загальна теорія права відіграє щодо всіх галузей права методологічну роль. Вона розробляє теоретичні положення щодо загального розуміння понять, норм права, механізму правового регулювання, тлумачення норм права тощо, які є вихідними для окремих галузей права, в тому числі й кримінально-процесуального. Конституційне право регулює найголовніші питання суспільного життя, зокрема визначення засад кримінально-процесуальної діяльності. Майже 40 статей Конституції України (понад 20%) можна віднести до таких, що прямо чи опосередковано регулюють відносини у сфері кримінального процесу. Основні з них зосереджено у розділі 2 "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" та у ст. 129. Кримінально-процесуальне право не може існувати без кримінального права, і навпаки, норми останнього не можна реалізовувати без першого. Зв'язок цих галузей права є настільки тісним, що в деяких державах до цього часу їх не поділяють на окремі галузі. Норми кримінального права можуть містити найсуворіші санкції, однак без процесуальних норм вони будуть "мертвими". Норми процесуального права приводять у дію норми кримінального права. Якщо кримінально-правові норми - це "тіло", то процесуальні - це їхня "душа". Автор баварського кодексу А. Фейєрбах* визначав кримінальний процес як "прагматичну частину кримінального права". У загальній теорії права всі галузі права поділяють на: 1) галузі матеріального права; 2) галузі процесуального (формального) права**. Кримінальне право належить до першої групи, а кримінально-процесуальне - до другої. Кримінальне право визначає поняття злочину, кримінальної відповідальності, покарання, а кримінально-процесуальне - встановлює форму реалізації норм кримінального права (тому є формальним). Зв'язок цих двох галузей права полягає у такому: вони є галузями публічного права; термін "кримінально-процесуальне право" походить від терміна "кримінальне право"; кримінально-процесуальне право містить низку бланкетних норм, які відсилають до положень кримінального; * Ансельм Фейєрбах - визначний німецький криміналіст (батько філософа Людвіга Фейєрбаха). кримінальний процес розпочинається при виявленні відомостей про злочин (поняття ж злочину визначається кримінальним правом); деякі зазначені в ст. 6 КПК підстави до відмови в порушенні кримінальної справи (закриття справи) пов'язані з кримінально-правовими поняттями: відсутність події злочину - п. 1 ч. 1, відсутність складу злочину - п. 2 ч. 1; переважна більшість питань, що їх вирішує суд при постанов-ленні вироку, мають кримінально-правовий характер: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачують підсудного; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону його передбачено; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; - чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин; - чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме, та інші питання, передбачені ст. 324 КПК; кримінальне право встановлює перелік обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання (статті 66 та 67 Кримінального кодексу України, далі - КК); кримінальним правом регламентовано види, підстави і порядок застосування примусових заходів медичного характеру (статті 92-96 КК), підстави застосування і види примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК) та багато інших питань, безпосередньо пов'язаних із кримінально-процесуальним правом; санкції норм кримінального права в деяких випадках гарантують реалізацію норм кримінально-процесуального права (статті371-390 КК). Кримінально-процесуальне право перебуває у взаємному зв'язку не тільки з іншими галузями права України, а й з іншими галузями знань, здобутки яких використовують органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду при розкритті, розслідуванні злочинів, а також при розгляді справ у суді. Це такі галузі знань: криміналістика, оперативно-розшукова діяльність, судова медицина, судова психологія, судова психіатрія, кримінологія та ін. Зв'язок кримінально-процесуального права і криміналістики полягає в тому, що криміналістика розробляє рекомендації щодо тактики провадження окремих слідчих дій і методики розслідування окремих видів злочинів, а також щодо найбільш ефективного застосування науково-технічних засобів для пошуку, виявлення і фіксації слідів злочину. Використання рекомендацій криміналістики не є обов'язковою вимогою для слідчого, однак воно сприяє якісному та ефективному застосуванню норм кримінально-процесуального права. Досягнення природничих і технічних наук у кримінальному процесі використовують: у ході провадження у кримінальних справах експертиз із питань, що потребують спеціальних знань; шляхом залучення спеціалістів до участі у слідчих діях з метою надання допомоги у пошуку, виявленні та фіксації слідів злочину; Зв'язок кримінально-процесуального права та оперативно-розшукової діяльності (ОРД) виявляється в тому, що дані, здобуті під час ОРД, допомагають слідчому та особі, яка провадить дізнання, висунути версії, швидко встановити і затримати злочинця тощо. На зв'язок кримінального процесу і ОРД є пряма вказівка у кримінально-процесуальному законі: "На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили" (ст. 103 КПК). Щодо співвідношення кримінального процесу і ОРД слід зазначити таке: ОРД, хоча і має ті самі цілі, що й кримінальний процес (встановлення обставин злочину), до структури останнього не входить; кримінально-процесуальні дії та оперативно-розшукові заходи врегульовано різними джерелами права; кримінальний процес гарантує вищий, ніж ОРД, рівень забезпечення прав і законних інтересів громадян; на відміну від кримінального процесу, ОРД може мати негласний характер. Оперативний працівник і слідчий діють у різних правових режимах, що зумовлює такі відмінності в їх діяльності. Різні засоби й методи здійснення діяльності. Слідчий здійснює свою діяльність засобами і методами, передбаченими кримінально-процесуальним законом, що мають процесуальний характер. Оперативний працівник - засобами і методами, регламентованими Законом України від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшуковудіяльність" та іншими законами, які передбачають використання для боротьби із злочинністю спеціальних, в тому числі й негласних, методів і засобів. Різні права в застосуванні засобів і методів. Слідчий за жодних обставин не має права застосовувати засоби і методи, які використовує оперативний працівник. Він може провадити лише слідчі та інші процесуальні дії, передбачені кримінально-процесуальнимзаконом. Оперативний працівник вправі провадити, окрім оперативно-розшукових, ще й слідчі дії, бо він має процесуальний статус особи, яка провадить дізнання. Різні межі застосування процесуальних і не процесуальних засобів і методів. Якщо майже всі слідчі дії можуть провадитись тільки після порушення кримінальної справи і до закінчення досудового розслідування, то оперативно-розшукові заходи - до порушення кримінальної справи, протягом слідства, а іноді й після закінчення провадження у кримінальній справі. 4. Різні результати діяльності. Якщо в результаті кримінально-процесуальної діяльності слідчий отримує судові докази, то оперативний працівник під час ОРД - тільки дані про факти, джерела таких фактів, які тільки шляхом наступного проведення слідчих дій можуть стати доказами у кримінальній справі. ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1: 1. Кримінально-процесуальне право є органічним елементом системи вітчизняного права. Зв'язок кримінально-процесуального права з іншими галузями права є двостороннім. Кримінально-процесуальне право походить від кримінального права і є визначальним для криміналістики, оперативно-розшукової діяльності та інших юридичних наук, досягнення яких використовують під час провадження у кримінальних справах. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА І ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА" |
||
|
||