Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 4. Поняття про ідентифікаційні ознаки та властивості


С. М. Потапов вважав, що криміналістична ідентифікація - це процес та метод дослідження, де потрібно розрізняти об'єкти, ознаки та властивості.
Ознака - це показник, прикмета, знак, за якими можна розпізнати, визначити що-небудь. Це широке визначення ознаки, оскільки всяка відмінна сторона предмета є ознакою. Тому в криміналістичній літературі ознака нерідко визначається через властивість. Ідентифікуюча ознака - це, як вважає І. Ф. Пантелєєв, властивість об'єкта, що відповідає певним вимогам.
Властивість - це філософська категорія, що виражає один з моментів виявлення сутності стосовно інших речей, тобто те, що характеризує її схожість з іншими предметами або відрізняє від них. Властивість, головним чином, відображає якість речі, внутрішню її сутність, систему зв'язків та відносин, в яких предмет функціонує. Відомий вчений-логік М. І. Кондаков визначає властивість як внутрішню якість об'єкта (твердість, пружність, теплопровідність тощо), що виявляється у процесі взаємодії предметів.
Отже, у частковій теорії криміналістичної ідентифікації слід відрізняти ознаки від властивостей, тим більше що криміналістична ідентифікація як частковий метод робить ототожнення тільки за зовнішніми ознаками об'єктів, а ідентифікація як загальний метод поряд з ознаками зовнішньої будови використовує, головним чином, внутрішні якості речей, тобто їх властивості.
Ознаки зовнішньої будови об'єктів в ідентифікаційному процесі є головними, оскільки це предмети, знаки або мітки, що знаходяться на поверхні і сприймаються суб'єктом у першу чергу. В своїй більшості властивості безпосередньо не сприймаються, це внутрішні якості об'єкта. Звідси в криміналістичній ідентифікації має сенс внутрішні якості об'єкта називати властивостями, а зовнішні - ознаками.
Ознаки характеризують зовнішню будову предмета, його просторові границі, геометричну форму, розмір, об'єм, рельєф поверхні, розташування та співвідношення частин, сторін, кутів, точок, боріздок, валиків, заглиблень та випуклостей, Так, ознаками папілярного візерунка будуть: його форма, наявність обривів, точок, викривлень, вил, містків, очок, що утворюються папілярними лініями. Ідентифікуючими ознаками взуття будуть: форма і розміри взуття в цілому, довжина, ширина каблука, підошви та підметки, форма носка та підметки, переднього срізу каблука тощо.
Властивості характеризують внутрішні якості об'єктів - фізичну природу та агрегатний стан: твердість, сипкіть, текучість, теплопровідність тощо. Властивості всіх частин цілого однакові і при діленні його зберігаються у всіх утворених частинах. Припустимо, при діленні рідини на краплі або шматка свинцю на частини (дробинки) їхні властивості - питома вага, колір, теплопровідність, електропровідність, якісно-кількісний склад у кожній частині не змінюються, тим часом як при розчленуванні конкретного цілого, скажімо, скла фари, кожна частина його набуває нової форми, розміру та іншого співвідношення зовнішніх ознак - випуклостей та ввігнутостей. Отже, внутрішні властивості цілого, як правило, зберігаються в кожному новому об'єкті, тобто роздільні; ознаки ж нероздільні, оскільки руйнування будь-якого твердого тіла тягне за собою утворення його частин з новими зовнішніми ознаками, внутрішні властивості цілого, як правило, зберігаються у кожному новому об'єкті.
Достатність збіжних ознак для визнання неповторної сукупності визначаються не тільки їх кількістю, а також умовами утворення, вираженістю, тобто повнотою відображення, стійкістю та незалежністю, просторовою відокремленістю. У зв'язку з цим не всі ознаки та властивості є ідентифікуючими. Ознака ввжається ідентифікуючою, якщо вона відповідає деяким вимогам, наведеним нижче.
1. Ознака повинна відображатися в ототожнюючому (ідентифікуючому) об'єкті. Відображення виникає внаслідок матеріальної та психофізіологічної взаємодії. Матеріальне відображення - це елементарна форма, суть якої є, головним чином, копіювання зовнішніх ознак одного об'єкта в ознаках другого. Повнота відображення залежить від площі контакту об'єктів та форм руху. Звідси багато із зовнішніх ознак форми, розміру залишаються за межами процесу відображення. В цьому плані психофізичне (ідеальне) відображення повніше за елементарне, оскільки суб'єкт сприймає весь ототожнюваний об'єкт, найбільшу кількість його ознак зовнішньої форми і запам'ятовує їх у вигляді суб'єктивного образу - сліду пам'яті.
2. Ознака повинна бути нестандартною, а будь-яким відхиленням від норми, випадковим виробничим дефектом - дефектом обробки або експлуатації об'єкта. Наприклад, поява щербин на лезі сокири або знарядді під час зламування перешкоди. Такі специфічні ознаки є ідентифікуючими.
3. Ідентифікуюча ознака повинна бути відносно стійкою і у певних межах ідентифікуючого періоду залишатися самою собою. Оскільки всі об'єкти підлягають постійним змінам, то для ідентифікуючої ознаки вони повинні бути несуттєвими. Так, відносно незмінними є будова папілярних візерунків на пальцях рук людини. У процесі росту та старіння людини візерунок збільшується, у ньому можуть з'являтися випадкові зміни (шрами, рубці), проте суть візерунка залишається незмінною і дозволяє ідентифікувати людину за відбитком пальця у будь-який період її життя.
4. Ідентифікуюча ознака повинна бути відносно незалежною, тобто мінімально корельованою з іншими ознаками. У світі все взаємопов'язане - поява однієї ознаки тягне за собою утворення іншої. Чим більше ознак взаємопов'язано, тим менша їх ідентифікаційна цінність, вони частіше взаємопов'язані при однакових умовах слідоутворення. І навпаки, менший зв'язок між ознаками свідчить про рідку їх появу, а це означає й більшу ідентифікаційну значущість. Оскільки ознаки не завжди очевидні, то взаємозв'язок може бути явний та прихований, що враховується під час визначення незалежності ідентифікуючої ознаки.
5. Ознака є ідентифікуючою, якщо інформація про неї отримана методами та засобами, відповідними сучасному стану науки. Не можуть бути ознаками відомості окультних знань, результати явищ і фактів, які науково не підтверджені. Наприклад, ототожнення людини за її слідами-речами (кров, волосся, різного роду виділення тощо) до цього часу залишається не розв'язаною проблемою. З появою сучасних засобів дослідження структури об'єктів на молекулярному та атомарному рівнях дозволили А. Д. Джефрісу в молекулі ДНК встановити об'єктивну закономірність послідовного розміщення нуклеотидів (будівельних "цеглинок" тканин людини) в геномі молекули. Ця закономірність була використана для розробки нової методики ідентифікації, умовно названої генна дактилоскопія. Тепер за плямою крові, окремою волосинкою, шматочком шкіри, слиною на цигарці можна встановити конкретну людину із 100 млрд. їй подібних.
Властивості - це внутрішні ознаки, що відображають якісну кількість речовини (субстанції) та характеризують групову, родову та видову схожість порівнюваних частин цілого. Оскільки ототожненню підлягає ціле, яке в даний момент не існує, то властивості частин його лише умовно відповідають ідентифікуючим вимогам, вони входять у сукупність поряд з ідентифікуючими ознаками, які дослідник визнає неповторними і робить висновок про існування єдиного цілого, частини якого в даний час роз'єднані.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 4. Поняття про ідентифікаційні ознаки та властивості"
  1. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики боротьби зі злочинністю, що здійснюється правоохоронними органами. Розкриття злочинів тісно пов'язане з розшуковою діяльністю і значною мірою залежить від ефективності розшукових дій слідчого і оперативно-розшукових заходів, що здійснюються органами дізнання за його дорученням, а також заходів, що
  2. § 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів
    продукти механізму злочину, тобто результат взаємодії суб'єктів злочину між собою і матеріальним середовищем. Оскільки сліди злочину реально відображають механізм учинення злочину та його учасників, то їхня роль у розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів надзвичайно важлива. Сліди злочинів - це джерела інформації про події минулого. Діяльність щодо виявлення, фіксації, дослідження, оцінки
  3. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття "виконавча влада". Таким чином, адміністративне право, за сферою реалізації - це право, передусім, державного управління, власного впливу держави на різноманітні суспільні процеси. Але таке визначення соціальної спрямованості адміністративного права не є повним і точним. Тим більше, що тривалий час в нашій країні у механізмі
  4. 5. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
    поняття дієздатності входить самостійне здійснення суб'єктами міжнародного права своїх прав і обов'язків. Наприклад, відповідно до Договору про нерозповсю-дження ядерної зброї 1968 року, до котрого 16 листопада 1994 року приєдналася й Україна, сторони, що мають ядерну зброю, зобов'язуються не передавати ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої будь-кому, а також контроль за такою зброєю або
  5. №96. Поняття речей та їх класифікація.
    процесі використання служать первісному призначенню; 5. Рухомі і нерухомі речі; 6. Плоди і доходи; 7. Речі, дозволені до обороту, обмежені в обороті і вилучені з
  6. 5. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх класифікація.
    поняття принципів цивільного процесуального права. Вони розглядаються як: основні (або правові) засади організації і діяльності суду; основні положення галузі права; основні ідеї, положення, керівні засади; правові погляди на завдання і засоби діяльності суду із роз гляду і вирішеній цивільних справ; обумовлені базисом суспільства і виражені в змісті цивіль ного процесуального прана
  7. 1. Поняття і предмет земельного права.
    проблемі виділення галузей права. Будь-яка галузь права, будучи зведеною в систему сукупністю правових норм, характеризується наявністю специфічних ознак, які відрізняють її від інших галузей. До цих ознак належать предмет і метод правового регулювання, принципи, на яких базується дана галузь права, функції, які вона призначена виконувати. Найважливішою серед них є встановлення предмета галузі
  8. 3. Поняття й система принципів та їх значення.
    поняття в науці цивільного процесу. В інших визначеннях принципів процесуального права відображаються їх характерні риси, але вони повністю не розкривають суті й змісту їх та потребують додаткових пояснень. Визначення принципів як основних засад, керівних положень, суспільно-політичних основ залишає поза увагою, що являють собою такі засади, положення, основи. Чиї вони і що відображають?
  9. § 1. Поняття трасології та її значення
    про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія - криміналістичне вчення про сліди. Трасологія* - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження.
  10. § 5. Система тактичних прийомів.Тактичні комбінації і тактичні операції
    поняття «тактична комбінація» і «тактична операція», визначення яких має дискусійний характер. Тактична комбінація - це певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій та інших заходів, що має на меті вирішити конкретне завдання розслідування, та зумовлене цією метою і слідчою ситуацією. У криміналістичній теорії історія виникнення тактичних комбінацій пов'язана з концепцією правомірності