§ 2. Застосування права

Особливою, специфічною формою реалізації права є застосування. Правозастосування являє собою державно-владний спосіб організації осуществле

155

Тема 12. Реалізація права

156

ня норм права. З цим пов'язана соціально-політична та юридична характеристика правозастосування.

Специфіка правового регулювання полягає в тому, що вплив на суспільні відносини пов'язані з встановленням юридичних прав і обов'язків їх учасників, а також з використанням даних прав і виконанням обов'язків. Застосування права продовжує нормативне регулювання, задане правотворчеством за допомогою норм права, доповнюючи його індивідуальним (під-нормативним) регламентуванням, зреалізований в уточненні правового положення суб'єктів у реально такій обстановці, конкретизації їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Тому застосування права можна вважати другим (після правотворчості) засобом правового регулювання. Якщо правотворчість є нормативним, то правозастосування - індивідуально-конкретним, поднорматівного.

В результаті застосування норм права відбувається конкретизація правових норм. Поряд з правотворчість правозастосування є різновидом правової форми державного управління. Правова форма управління означає юридичний спосіб внутрішньої організації управлінської діяльності і зовнішнього організаційного впливу на керованих осіб. Тому правозастосовча форма управління передбачає дотримання ряду правових вимог, що пред'являються до суб'єктів управління, процедурі управлінської діяльності, змістом управлінських рішень, виконанню прийнятих рішень.

Правозастосування відрізняється від інших форм реалізації права тим, що тут немислимо бездіяльність (тобто пасивна поведінка).

Правозастосування носить похідний характер, оскільки забезпечує реалізацію права третіми особами. Застосування одних норм одночасно вимагає дотримання, виконання і використання інших, звідси правозастосування - комплексна правореалізуюча діяльність.

Застосування права

157

Правозастосування - це владна індивідуально-правова діяльність, яка спрямована на вирішення юридичних справ і в результаті якої в тканину правової системи включаються нові елементи - індивідуальні розпорядження.

Серед обставин, що викликають правозастосування, є такі, які пов'язані з виникненням правовідносин (наприклад, при виникненні прав і обов'язків по пенсіях). Але в більшості випадків обставини, які спричиняють застосування права, висловлюють головну особливість правозастосування - необхідність державно-владної забезпечувальної діяльності в процесі правового регулювання. А ці обставини такі за своїм характером, що вимагають використання в процесі правового регулювання державного примусу.

Таким чином, застосування права - це владна організуюча діяльність компетентних органів і осіб, що має своєю метою сприяння адресатам правових норм в реалізації належних їм прав і обов'язків, а також контроль за цим процесом.

Правозастосування займаються різні органи держави і уповноважені ним організації.

Залежно від ступеня жорсткості правової регламентації діяльності органів управління та встановленої законом свободи правоприменителя у виборі того чи іншого варіанту рішення, можна розрізняти кілька різновидів організаційного-розпорядчого правозастосування:

1) стандартне застосування права. Для нього характерне прийняття рішення при настанні стандартної ситуації, описаної в гіпотезі, і у відповідності зі стандартним приписом, встановленим у диспозиції правової норми. Наочним прикладом стандартного правозастосування може служити призначення пенсії за віком:

Тема 12. Реалізація права

норми права закріплюють стандарт фактичних обставин (досягнення віку, розмір заробітної плати тощо) і стандарт правових наслідків (пенсія призначається в певному розмірі).

Ухвалення рішення про призначення пенсії конкретній особі проводиться шляхом зіставлення кожній життєвій ситуації з нормою права, яка закріплює і стандарт фактичних обставин, і стандарт правових наслідків;

2) ситуаційне (нестандартне) правозастосування. Юридичною основою прийняття рішень при ситуаційному правозастосуванні служать правові норми, що встановлюють компетенцію органів управління. У законодавстві такі норми зазвичай виражаються формулами: «вправі», «має право», «у разі необхідності» і т.п.

Інформація, релевантна " § 2. Застосування права "

1. 1. КОМПЕТЕНЦІЯ арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ. Виключна компетенція. УГОДА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ арбітражних судів РФ. СУДОВИЙ ІМУНІТЕТ
   застосуванню до цивільно - правових відносин з участю іноземних громадян або іноземних юридичних осіб або цивільно - правових відносин, ускладненим іншим іноземним елементом, в тому числі у випадках, коли об'єкт цивільних прав перебуває за кордоном, визначається на підставі міжнародних договорів РФ, ГК РФ, інших законів та звичаїв, що визнаються в РФ. Якщо відповідно до ГК РФ
   
2. 15. Співвідношення особистості і граждани-на.
   Застосування права людини на свободу є право людини на приватну власність ... Ця індивіду-альна свобода, як і це використання її, утворює основу громадянського суспільства. Для закордонного конституціоналізму характерний дуалізм правового статусу особистості, яка виступає у відповідних сферах або як людина, або як громадянин. Особистість виступає як людина у сфері економічної
   
3. 4. Теорія держави і права та галузеві юридичні науки.
   Застосування юридичних норм). Дана структура носить умовний характер, це загальні напрямки в рамках єдиної науки, а не окремі частини. Більш типова структура - виділення теорії держави і теорії права. Теорія держави - питання, що стосуються такого явища, як держава: поняття, сутність, форма, функції, механізм, типологія держави. Теорія права - питання, що зачіпають таке
   
4. 25. Правова культура: поняття, структура, функції
   застосування) права Державний апарат - його структура, практична діяльність Індивідуально-правові акти Правосвідомість Юридична наука, література, освіта та ін Ще раз зазначу, що правова культура являє собою не просто сукупність правових і неправових інститутів, але їх якісний стан. Рівні правової культури: Індивідуальний - на рівні окремої особистості -
   
5. 40. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконності.
   Застосування права, з урахуванням усіх обставин; 3) правильне тлумачення правових норм; 4) стабільність судової практики та ін правозаконності означає, що в суспільстві, в якому стверджується сучасна ліберальна цивілізація, запановує неухильне і жорстке панування закону і в той же час сам закон - вже не продукт влади, її свавілля і свавілля, а вираз великих ліберальних цінностей,
   
6. 54. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
   Застосування права. По-третє, право застосовується у випадках виникнення суперечки про право. Якщо сторони самі не можуть дійти згоди про взаємні права та обов'язки, вони звертаються для вирішення конфлікту в компетентний державний орган (так, господарські суперечки між організаціями розглядають господарські суди). По-четверте, застосування права необхідно для визначення міри юридичної
   
7. 55. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
   Застосування права. Стадії правозастосовчого процесу. Застосування норм права - складний процес, що включає кілька стадій. Перша стадія - встановлення фактичних обставин юридичної справи, друга - вибір і аналіз правової норми, що підлягає застосуванню, третя - ухвалення рішення по юридичній справі і його документальне оформлення. Перші дві стадії є підготовчими, третя -
   
8. 57. Акти застосування права: структура та види.
   Застосування норм права (правозастосовний акт) - індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права (компетентного державного органу чи посадової особи), який встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними
   
9. § 9. Тлумачення кримінального закону
   застосування норм права, сприяє усуненню недоліків в законі. Види тлумачення залежать від різних класифікаційних підстав. По суб'єктах тлумачення воно буває офіційним і неофіційним. Офіційне тлумачення здійснюється спеціально уповноваженими державними органами, і його результати обов'язкові для всіх суб'єктів застосування права. Офіційне тлумачення підрозділяється на
   
10. § 1. Амністія
    застосування будь-якого виду звільнення як від відповідальності, так і від покарання, і практично на будь-якій стадії кримінального процесу. Так, згідно з ч. 2 ст. 84 КК: "Актом про амністію особи, які вчинили злочини, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Особи, засуджені за вчинення злочинів, можуть бути звільнені від покарання, або призначене їм ^ покарання може бути скорочено