Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

23. Принцип незастосування сили або погрози силою.

Закріплення принципу незастосування сили або погрози силою також є характерною рисою сучасного міжнародного права, що відрізняє його від класичного міжнародного права. У період між двома світовими війнами вживали спроби по обмеженню застосування сили або її погроз у міжнародних відносинах. Однак імперативна норма про заборону застосування сили або погрози силою була вперше сформульована в п. 4 ст. 2 Уставу ООН: «Всі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози силоміць або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим образом, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй».
Надалі даний принцип міжнародного права був конкретизований у таких авторитетних міжнародних документах, як Декларація про принципи міжнародного права 1970 р., резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» 1974 г., Хельсинкский заключний акт НБСЄ 1975 р., Декларація про посилення ефективності принципу відмови від погрози силоміць або її застосування в міжнародних відносинах 1987 г.
Суть даного принципу полягає в наступному:
а) агресивна війна є злочином проти миру, що тягне відповідальність по міжнародному праву;
б) держави зобов'язані втримуватися від пропаганди агресивних воєн;
в) кожна держава зобов'язана втримуватися від погрози силоміць або її застосування з метою порушення державних кордонів іншої держави або як засіб дозволу міжнародних суперечок;
г) кожна держава зобов'язана утримуватися від погрози силоміць або її застосування з метою порушення міжнародних демаркаційних ліній;
д) держави зобов'язані втримуватися від актів репрессалий, пов'язаних із застосуванням сили;
е) кожна держава зобов'язана втримуватися від яких-небудь насильницьких дій, що позбавляють народи їхнього права на самовизначення, волю й незалежність;
ж) кожна держава зобов'язана втримуватися від організації або заохочення організації іррегулярних сил або збройних банд, у тому числі найманців, для вторгнення на територію іншої держави;
з) кожна держава зобов'язана втримуватися від організації, підбурювання, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або терористичних актів в іншій державі
У резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» 1974 р. дається перелік актів (не вичерпний), квалифицируемых як агресія. До них ставиться застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим образом, несумісним з Уставом ООН. У відповідності зі ст. 39 Уставу ООН єдиний орган, що має право кваліфікувати конкретний збройний напад як агресію, є Рада Безпеки ООН. У цьому плані виглядає не зовсім логічним положення п. 19 ст. 106 Конституції України, відповідно до якого Президент України «вносить у Верховну Раду України подання про оголошення стану війни й приймає рішення про використання Збройних Сил України у випадку збройної агресії проти України». Із цього положення треба, що Президент України сам визначає конкретні випадки агресії проти України й приймає на цій основі рішення про використання Збройних Сил України. Хоча по міжнародному праву прерогативою по визначенню актів агресії володіє тільки Рада Безпеки ООН, цей же орган правочинний ухвалювати рішення щодо того, які міри варто почати у відповідності зі ст.ст. 41 і 42 Уставу ООН для відновлення міжнародного миру й безпеки. Крім того, формулювання «збройна агресія» також викликає сумніву, оскільки у визначенні агресії 1974 р. вказується, що агресією є застосування збройної сили з метою, несумісних з Уставом ООН, тобто неозброєної агресії не буває
Доречно порушити питання: «А чи існують якісь ситуації, коли застосування сили відповідно до діючого міжнародного права буде виправданим і законним?». У сучасному міжнародному праві вважається правомірним використовувати збройну силу для індивідуальної або колективної самооборони у випадку збройного нападу на яку-небудь державу доти, поки Рада Безпеки не прийме мер, необхідних для підтримки міжнародного миру й безпеки (ст. 51 Уставу ООН).
У відповідності зі ст. 42 Уставу ООН Рада Безпеки ООН має право ухвалити рішення щодо застосуванні збройної сили для підтримки або відновлення міжнародного миру й безпеки, якщо міри, передбачені в ст. 41 (повна або часткова перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів повідомлень, а також розрив дипломатичних відносин), виявилися недостатніми
У зазначених випадках держави мають право на використання сили для досягнення головної мети ООН - підтримки міжнародного миру й безпеки. Але ці випадки скоріше виглядають виключенням із загального правила неприпустимості застосування сили або погрози силоміць.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "23. Принцип незастосування сили або погрози силою."
  1. 85. Принцип мирного дозволу міжнародних суперечок
    принципу мирного дозволу міжнародних суперечок. У п. 3 ст. 2 Уставу ООН проголошуєся: «Всі Члени Організації Об'єднаних Націй дозволяють свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддавати погрозі міжнародний мир і безпека й справедливість». Загальновідомо, що головна мета ООН - підтримка міжнародного миру й безпеки. Один з напрямків досягнення цієї мети - проведення мирними
  2. 23. Принцип резастосування сили або погрози силою
    принципу міжнародного права в Статуті Організації Об'єднаних Націй, підписаному в Сан-Франциско 26 червня 1945 року, що був вироблений у період визвольної боротьби проти фашизму і відбив демократичні устремління і надії народів на справедливий повоєнний устрій міжнародних відносин. Відповідно до статті 2 Статуту (п. 4) «усі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних
  3. 19. Основні принципи міжнародного права.
    принципи міжнародного публічного права - це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин. Принципи міжнародного
  4. 27. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
    принципу територіальної цілісності держав і складає одну з найважливіших основ безпеки, насамперед, європейських держав. Фактично цей принцип закріплює непорушність державних кордонів країн Європи за підсумками Другої світової війни. Цей принцип уперше був сформульований у Заключному акті НБСЄ 1975 року, що, зокрема, говорить, що «держави-учасниці розглядають як непорушні всі кордони одна одної,
  5. 28. Принцип територіальної цілісності
    принципу міжнародного права - забезпечення стабільності міжнародної системи, оскільки ніщо так не дестабілізує міжнародні відносини, як зазіхання на територіальну цілісність держав. Виходячи із цього, у п. 4 ст. 2 Уставу ООН закріплене положення про заборону використовувати силу або погрозу силою «проти територіальної недоторканності держав». Декларація про принципи міжнародного права 1970 р.
  6. 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
    принципів міжнародного співробітництва в підтримці миру і безпеки. Документ, підписаний під час зустрічі «десь на морі», відомий як Атлантична хартія. 1 січня 1942 року представниками 26 союзних держав, що воювали проти країн «осі», була підписана Декларація Об'єднаних Націй, у якій вони заявили про підтримку Атлантичної хартії. У цьому документі вперше була офіційно використана назва «Об'єднані
  7. 61. Регіональні міжнародні організації
    принципи, на яких повинна була бути побудована майбутня Ліга. 22 березня 1945 року в Каїрі відбулася загально-арабська конференція, у якій взяли участь сім арабських держав (Сирія, Ліван, Йорданія, Ірак, Саудівська Аравія, Ємен і Єгипет), і в той же день відбулося підписання Пакту ЛАД представниками шести арабських держав (представник Ємену підписав Пакт пізніше, 5 травня 1945 року). Пакт ЛАД
  8. 64. Загальний характер безпеки
    принципів і норм міжнародного права, закріплених в Уставі ООН, найважливішими з яких є рівноправність держав; повага суверенітету; заборона застосування сили або погрози силою; дозвіл міжнародних суперечок винятково мирними засобами; невтручання у внутрішні справи держав і др.; 2) систему мирного дозволу суперечок; 3) систему колективних мір для запобігання й усунення погрози миру, порушень миру
  9. 66. Роззброювання й обмеження озброєнь
    принципи, що визначають роззброювання й регулювання озброєнь, до числа загальних принципів співробітництва в справі підтримки міжнародного миру й безпеки (п. 1 ст. 11). Відповідно до Уставу ООН Генеральна Асамблея вповноважена розглядати ці принципи й робити відносно їх рекомендації членам ООН і Раді Безпеки Використання в тексті Уставу ООН термінів «роззброювання» і «регулювання озброєнь»
  10. 71. Види й форми відповідальності держав за міжнародні правопорушення
    принципу взаємності у взаєминах відповідних держав. Міри, використовувані в якості реторсий, повинні бути розмірні їхньому акту, що викликав, і припинятися з моменту відновлення колишнього положення. Як реторсія не можна використовувати збройну силу Сатисфакція виражається в наданні державою-порушником задоволення постраждалій державі. Сатисфакція може здійснюватися у вираженні жалю й завіренні