|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
85. Принцип мирного дозволу міжнародних суперечок
|
Однієї з відмітних рис сучасного міжнародного права є наявність у ньому принципу мирного дозволу міжнародних суперечок. У п. 3 ст. 2 Уставу ООН проголошуєся: «Всі Члени Організації Об'єднаних Націй дозволяють свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддавати погрозі міжнародний мир і безпека й справедливість».
Загальновідомо, що головна мета ООН - підтримка міжнародного миру й безпеки. Один з напрямків досягнення цієї мети - проведення мирними засобами, згідно із принципами справедливості й міжнародного права, улагоджування або дозволи міжнародних суперечок і ситуацій, які можуть привести до порушення миру (п. 1 ст. 1).
Даний принцип одержав підтвердження в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Уставу ООН, 1970 р., і багатьох інших документах Організації Об'єднаних Націй. Включення принципу мирного дозволу міжнародних суперечок і тісно пов'язаного з ним принципу незастосування сили або погрози силою в Устав ООН, на думку багатьох юристів-международников, ознаменувало початок якісно нового етапу в розвитку правового регулювання міжнародних відносин - сучасного міжнародного права
Історія формування принципу мирного дозволу міжнародних суперечок почалася з Гаазьких конференцій миру 1899 і 1907 р., ініційованих Росією. Серед 13 конвенцій, прийнятих на них, були: Конвенція про мирне рішення міжнародних зіткнень і Конвенція про обмеження випадків звертання до сили для стягнення по договірних боргових зобов'язаннях. Обидві конвенції передбачали обмеження застосування збройної сили для дозволу міжнародних розбіжностей. Однак такі формулювання, як «по можливості», «наскільки дозволять обставини», залишали державам-учасникам право вибору між військовими й мирними засобами рішення міжнародних суперечок
В Статуті Ліги Націй було зафіксоване зобов'язання звертання до мирних засобів для врегулювання суперечок, «здатних спричинити розрив» (ст. 12). Статутом заборонялося застосування сили проти члена Ліги Націй, що виконував рішення третейського суду по суті суперечки або одностайна ухвала Ради або резолюцію Асамблеї Ліги, прийняту більшістю голосів (ст. 15). Однак у випадку відсутності одностайного рішення Ради або неприйняття рішення Асамблеєю Ліги члени цієї організації були вільні надходити так, як вони вважали підходящої для збереження права й правосуддя. Іншими словами, після вичерпання процедури мирного врегулювання суперечки держави - члени Ліги Націй були вільні звертатися ксиле.
В 1924 р. Ліга Націй прийняла Протокол про мирний дозвіл міжнародних суперечок, що так і не вступив всилу.
Значний внесок у формування принципу мирного дозволу міжнародних суперечок був внесений Паризьким договором про відмову від війни як знаряддя національної політики 1928 р. (Пакт Бриана-Келлога). У ст. 2 Договору його учасники визнали, що «урегулювання або дозвіл всіх здатних виникнути між ними суперечок, якого б характеру або якого би походження вони не були, повинні завжди вишукуватися тільки в мирних засобах». Паризький договір 1928 р. заборонив війну в якості «знаряддя національної політики», однак у ньому не було повної заборони застосування сили або погрози силою в міжнародні відносинах
Тільки зі створенням Організації Об"єднаних Націй і прийняттям Уставу ООН принцип мирного дозволу суперечок став загальнообов"язковим правилом поведінки держав, тобто придбав характер імперативної норми міжнародного права (jus cogens). Устав ООН закріпив зобов"язання дозволяти міжнародні суперечки винятково мирними засобами, забороняючи прибігати до сили або до погрози силоміць.
Надалі даний принцип знайшов закріплення в багатьох міжнародно-правових актах: установчих документах регіональних організацій (ЛАГ, ОАГ, ОАЕ й ін.); в Основах взаємин між СРСР і США 1972 р.; Хельсинкском Заключному акті НБСЄ 1975 р.; Конвенції ООН по морському праву 1982 р.; Декларації про попередження й припинення суперечок і ситуацій, що можуть спричинити порушення міжнародного миру й безпеки, 1988 р.; Паризької хартії для нової Європи 1990 р. і др.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "85. Принцип мирного дозволу міжнародних суперечок" |
- 87. Реалізація принципу мирного дозволу міжнародних суперечок за допомогою міжнародних організацій
принципів діяльності Ліги арабських держав (ЛАГ) є принцип мирного врегулювання міжнародних суперечок, якому присвячені ст.ст. 5, 6, 7 і 19 Пакту ЛАГ. Відповідно до Пакту функції по мирному дозволі суперечок покладають на Раду Ліги - вищий орган даної регіональної організації. Рада може виступити із пропозицією надання добрих послуг сторонам, що сперечаються, а також здійснювати функції
- 22. Принцип мирного дозволу суперечок
принцип мирного дозволу суперечок між державами. Класичне міжнародне право не знало такого принципу, тому війна вважалася правомірним засобом досягнення цілей зовнішньої політики держав, хоча певні кроки по впровадженню норми про мирний дозвіл суперечок були зроблені міжнародним співтовариством ще наприкінці XIX - початку XX вв. Так, у ст. 2 Гаазької конвенції про мирний дозвіл міжнародних
- 64. Загальний характер безпеки
принципів і норм міжнародного права, закріплених в Уставі ООН, найважливішими з яких є рівноправність держав; повага суверенітету; заборона застосування сили або погрози силою; дозвіл міжнародних суперечок винятково мирними засобами; невтручання у внутрішні справи держав і др.; 2) систему мирного дозволу суперечок; 3) систему колективних мір для запобігання й усунення погрози миру, порушень миру
- 89. Механізми й інструменти ОБСЄ по мирному врегулюванню суперечок
принципів діяльності ОБСЄ, зафіксованому в Декларації принципів Хельсинкского заключного акту НБСЄ 1975 р., є принцип мирного дозволу суперечок За роки існування цієї авторитетної міжнародної організації зложилася система механізмів і інструментів по мирному врегулюванню суперечок ОБСЄ у своєму розпорядженні має дві підкріплювальні один одного форми діяльності в цій області: 1) прийняття спільних
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
принципу формально-декларованого "демократичного", а насправді - цілком "бюрократичного" - централізму в побудові системи і діяльності органів виконавчої влади. В умовах невиправдано високої централізації державного управління головним показником роботи є не якісне виконання органом чи посадовою особою нормативно визначеної компетенції, 257 функцій та повноважень, а механічне відтворення
- 23. Принцип незастосування сили або погрози силою.
принципу незастосування сили або погрози силою також є характерною рисою сучасного міжнародного права, що відрізняє його від класичного міжнародного права. У період між двома світовими війнами вживали спроби по обмеженню застосування сили або її погроз у міжнародних відносинах. Однак імперативна норма про заборону застосування сили або погрози силою була вперше сформульована в п. 4 ст. 2 Уставу
- 27. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
принципу територіальної цілісності держав і складає одну з найважливіших основ безпеки, насамперед, європейських держав. Фактично цей принцип закріплює непорушність державних кордонів країн Європи за підсумками Другої світової війни. Цей принцип уперше був сформульований у Заключному акті НБСЄ 1975 року, що, зокрема, говорить, що «держави-учасниці розглядають як непорушні всі кордони одна одної,
- 54. Історія створення міжнародних організацій
мирного договору 1919 р. Спочатку Статут Ліги Націй підписали 44 держави. США, не ратифікувавши Статут, не увійшли до числа членів Ліги Націй. У Статуті були визначені мети Ліги Націй: забезпечення миру й безпеки, співробітництва між державами-членами в питаннях роззброювання, мирного дозволу суперечок, гарантування їхнього суверенітету й незалежності. Рішення ж питання про порушення Статуту Ліги
- 88. СНД: процедура мирного дозволу суперечок
мирного дозволу суперечок утримуються в Розділі IV «Запобігання конфліктів і дозвіл суперечок» (ст.ст.16-18) і в ст.32 «Економічний суд». Стаття 16 Уставу СНД зобов'язує держави - члени Співдружності приймати всі можливі міри для запобігання конфліктів, насамперед на міжнаціональній і межконфессиональной основі, що можуть спричинити порушення прав людини. Ці держави повинні робити один одному на
- 90. Мирне врегулювання суперечок у рамках Ради Європи і Європейського союзу
мирного врегулювання суперечок.Комітет міністрів РЄ, що проводить засідання на рівні міністрів закордонних справ держав-членів не рідше двох разів у рік, є форумом, де обговорюються проблеми співробітництва й політичні питання, що мають спільний нтерес. Комітет також ухвалює рішення щодо того, які дії повинні бути початі щодо пропозицій Парламентської Асамблеї, Конгресу місцевої й регіональної
|