Рада Європи (РЄ), будучи найстаршої європейської меж-урядовою організацією, нагромадив певний досвід мирного врегулювання суперечок.Комітет міністрів РЄ, що проводить засідання на рівні міністрів закордонних справ держав-членів не рідше двох разів у рік, є форумом, де обговорюються проблеми співробітництва й політичні питання, що мають спільний нтерес. Комітет також ухвалює рішення щодо того, які дії повинні бути початі щодо пропозицій Парламентської Асамблеї, Конгресу місцевої й регіональної влади Європи й конференцій різних міністрів, регулярно проведених РЄ. Зазначена діяльність, безсумнівно, сприяє попередженню й мирному врегулюванню конфліктів і суперечок у рамках СЕ. Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАСІ) як консультативний орган цієї організації є своєрідною політичною трибуною для публічних дебатів і висування ініціатив, покликаних сприяти стабільному, безконфліктному співробітництву європейських держав. Так, у квітні 1998 р. на засіданнях ПАСІ пройшло обговорення ситуації в Косові (Югославія), що являє загрозу стабільності й миру на Балканах. У результаті обговорення Асамблея прийняла рекомендації з метою попередження й недопущення збройних зіткнень у цьому краї Союзної Республіки Югославії.Одна з головних цілей РЄ - захист прав людини. Ці права закріплені в документі РЄ основної важливості - Європейської конвенції про захист прав людини й основних воль 1950 р. Відповідно до положень Конвенції в 1959 р. був створений Європейський суд по правах людини. Даний міжнародний судовий орган правочинний розглядати суперечки між державами - учасниками Конвенції 1950 р. із приводу тлумачення й застосування положень Конвенції й Протоколів до неї. Суд також має обов'язкову юрисдикцію відносно справ, ініційованих фізичною особою, групою осіб або неурядовою організацією, відповідно до встановлених правил процедури (Протокол № 9 до Конвенції).У сучасних умовах характерний ріст активності й авторитету Європейського суду по правах людини. Однак прежние громіздкі механізми його діяльності із працею справляються зі зростаючими навантаженнями, що викликало необхідність реформування даних механізмів відповідно до Протоколу № 11 до Конвенції 1950 р., прийнятому в 1994 р. Суд Європейського Союзу - один з головних органів його інституційної системи. Держави - засновники Європейського об'єднання вугілля й стали (ЕОУС) визнали за необхідне створити спеціальний судовий орган, який би розглядав усе суперечки, пов'язані із предметом установчого договору (1951 р.) і правильним його тлумаченням. Досвід даного судового органа виявився корисним при створенні в 1957 р. Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства по атомній енергії (Євратому). Відповідно до Маас-Трихстским угодою 1992 г. (у силі з 1993 р.) Європейські Співтовариства були трансформовані в політичне об'єднання, що одержало назву Європейський Союз (ЄС).Нині в ЄС функціонує єдиний Суд, що складається з 13 суддів і 6 генеральних адвокатів. Судді й адвокати призначаються з осіб, чия незалежність не викликає сумнівів і які відповідають вимогам, пропонованим у їхніх країнах для заняття найвищих судових посад, або є юристами, що володіють визнаною кваліфікацією. Призначення здійснюється правительствами держав - членів ЄС на 6-літній строк з можливістю переобрання на новий строк. Судді зі свого складу обирають Голову Суду й Першого генерального адвоката строком на три роки, причому можливо переобрання Голови на новий строк. Голова є керівником Суду. Основна функція генеральних адвокатів складається у виробленні мотивованих висновків, що представляються Суду після заслуховування сторін. У них уточнюється суть суперечки, розглядаються норми, які можуть бути покладені в основу рішення, а також пропонується рішення спірного питання.Справа може слухатися Судом » повному складі, а може для певних категорій справ у створених Судом палатах (камерах), що складаються із трьох або п"яти суддів. Рішення ж по справах, ініційованим якою-небудь державою або установою Союзу, Суд завжди приймає на пленарних засіданнях. Для прийняття рішень Судом у повному складі потрібен кворум - сім суддів і три судді для винесення рішення палатою. Організація роботи Суду ЄС має чимало подібних рис із організаційно-правовим механізмом Міжнародного Суду ООН.Відповідно до установчих документів ЄС держави-члени не будуть використовувати для дозволу суперечок, що ставляться до тлумачення й застосування договорів, інші засоби, чим ті, які зафіксовані в самому договорі. У більшості випадків Суд ЄС має юрисдикцію по таких спорах. Суд не може почати розгляд справи за власною ініціативою, а правочинний виносити рішення тільки по справах, переданим на його розгляд сторонами, що сперечаються, і в рамках конкретної суперечки. Оскарженню рішення Суду не підлягають.Суд покликаний головним чином забезпечувати правильність тлумачення договорів і їхнє виконання (ст. 164 Договору про ЄЕС 1957 р.), а також контролювати законність обов"язкових рішень ЄС, прийнятих відповідно до договорів (ст. 31 Договору про ЕОУС 1951 р. і ст. 173 Договору про ЄЕС 1957 р.).
Особливістю Суду ЄС є та обставина, що позивачами в ньому можуть виступати всі суб"єкти права ЄС, тобто органи Союзу, держави - члени ЄС, а також їх фізичні і юридичні особи і національні судові органи
|
- 87. Реалізація принципу мирного дозволу міжнародних суперечок за допомогою міжнародних організацій
врегулюванню міжнародних суперечок відповідно до положень Глави VI Уставу ООН (див. § 3 наст. гл.). Необхідно відзначити, що резолюції Ради Безпеки ООН по мирному дозволі міжнародних суперечок носять рекомендаційний характер для сторін, що сперечаються, Генеральний секретар ООН також має певні повноваження в розглянутій області. Так, у відповідності зі ст. 99 Уставу ООН Генеральний секретар має
- 61. Регіональні міжнародні організації
врегулюванні спорів між державами-членами; - спільному опорі агресії; - сприянні рішенню політичних, економічних і правових проблем американських країн; - об'єднанні зусиль із метою економічного, соціального, науково-технічного і культурного прогресу та ін. Вищим органом ОАД є Генеральна асамблея, що збирається на щорічні сесії для розгляду проблем найбільш важливого характеру. Постійною
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
врегулювання всіх аспектів взаємовідносин особи з органами виконавчої влади. Слід визначити, що вирішення цього завдання ще не займає визначального місця у системі правового регулювання управлінських відносин. Саме виправленню такого становища має сприяти запровадження в законодавстві (викладеного вище у главі 1) нового погляду на суспільне призначення адміністративного права в
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
врегулювання, а в другому - до досягнення міждержавної домовленості. Правовий статус «нічийної землі» (terra nullis) визначається тим, що: а) такі території вільні для загального користування й експлуатації усіма: б) збереженням правового захисту світового співтовариства за особами, на них проживаючих. Відсутність суверенітету якої-небудь держави перешкодою тому не є. До Паризької конференції
- 43. Регіональне співробітництво в області прав людини
рамках Організації американських держав (ОАГ) в 1948 р. була прийнята Американська декларація прав і обов'язків людини, а в 1969 р. - Американська конвенція прав людини. З 1959 р. успішно працює Межамериканская комісія із прав людини, що сприяє повазі й захисту прав людини в цьому регіоні земної кулі Організація африканської єдності (ОАЕ) в 1981 р. прийняла Африканську хартію прав людини й
- 44. Міжнародні механізми контролю задотриманням прав людини.
врегулюванню Генеральна Асамблея ООН 20 грудня 1993 р. прийняла резолюцію 48/141 про установу поста Верховного комісара по правах людини відповідно до рішення Всесвітньої конференції по правах людини (Відень, 1993 р.). Відповідно до даної резолюції Верховний комісар по правах людини призначається Генеральним секретарем ООН і є його заступником. Він має статус «посадової особи ООН» і несе «під
- 44. Міжнародні органи із захисту прав людини
врегулювання: особа вичерпала всі доступні внутрішні засоби правового захисту (дане правило не діє, коли застосування таких засобів невиправдано затягується). Комітет управі визнати неприйнятним будь-яке повідомлення, що є анонімним або несумісне з положеннями договору. Визнавши петицію прийнятною, комітет повідомляє відповідній державі, що протягом певного терміну подає письмові пояснення, що
- 54. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
врегулюванням міжнародних конфліктів, вона зіграла свою історичну роль, котра полягає в тому, що ця організація стала прообразом міжнародної універсальної організації світового співтовариства - Організації Об'єднаних Націй, тому що в рамках Ліги Націй був накопичений, нехай і не завжди ефективний, але досвід колективного вирішення найважливіших міжнародних
- 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
мирне використання атомної енергії та ліквідація атомної й інших видів зброї масового знищення; 1 лютого 1946 року Трюгве Чи (Норвегія) стає першим Генеральним Секретарем ООН; 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея приймає Загальну декларацію прав людини; 24 жовтня 1949 року закладений перший камінь теперішнього будинку Центральних установ ООН у Нью-Йорку. Організація Об'єднаних Націй і її
- 60. Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй
врегулювання балансів і підтримки валютних курсів; пільгове кредитування найменш розвинених держав. Вищим органом Фонду є Керівна рада, у яку входять по два представника від кожного члена МВФ. Поточною діяльністю МВФ керує Виконавчий директорат, що складається з 21 директора. Головою директорату є Директор-розпорядник. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні (США). Міжнародний банк
|