|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
20. Принцип суверенної рівності держав
|
Для класичного міжнародного права було характерним поширення принципу суверенної рівності тільки на «цивілізовані» держави. На «нецивілізовані» держави, в основному в Азії й Африці, даний принцип не поширювався, а тому «цивілізовані» держави вважали для себе правомірним втручатися в їхні внутрішні справи, установлювати над ними протекторати, створювати екстериторіальні сеттльменты1, здійснювати консульську юрисдикцію й т.д.
У сучасному міжнародному праві принцип суверенної рівності держав означає повага їхнього суверенітету і юридичної рівноправності в міжнародних відносинах. Із цього треба, що кожна держава зобов'язана поважати право іншої держави здійснювати законодавчу, виконавчу й судову владу в межах своєї території без втручання з боку інших держав і на цій основі самостійно реалізовувати свої права й обов'язки як суб'єкт міжнародного права. Другаа тридцятилітній розглянутого принципу означає юридична рівність всіх держав незалежно від їх економічного, соціального, політичного або іншого рівня розвитку
Принцип суверенної рівності проголошений у п. 1 ст. 2 Уставу ООН: «Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її членів».
У Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. визначені, зокрема, елементи поняття суверенної рівності:
а) держави юридично рівні;
б) кожна держава користується правами, властивому повному суверенітету;
в) кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав;
г) територіальна цілісність і політична незалежність держав недоторканні;
д) кожна держава має право вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні й культурні системи;
е) кожна держава зобов'язана виконувати повністю й сумлінно свої міжнародні зобов'язання й жити у світі з іншими державами
Положення про принцип суверенної рівності держав утримуються також у Декларації принципів Хельсинкского заключного акту НБСЄ 1975 р., Підсумковому документі Віденської зустрічі представників держав - учасників НБСЄ 1989 р., Паризької хартії для нової Європи 1990 р., установчих актах регіональних організацій і в інших міжнародні документах
Незважаючи на визнання юридичної рівності держав у зазначених документах, об'єктивно зберігається фактична нерівність держав, що знаходить своє практичне вираження в порядку роботи ряду міжнародних органів і організацій. Наприклад, права постійних членів Ради Безпеки ООН відрізняються від прав непостійних членів цього головного органа Організації Об'єднаних Націй. Зроблено це із целлю забезпечення ефективної роботи Ради Безпеки ООН. Фактична нерівність держав також ураховується в діяльності Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР), у Раді міністрів Європейського Союзу (ЄС) і ряді інших міжнародних організацій. Проявляється це в системі зваженого, тобто нерівного голосування при прийнятті рішень. Держави - учасники таких організацій мають різну кількість голосів, що визначається їхньою фактичною нерівністю в певних сферах
У цей час юристи-международники висловлюються про необхідність передачі суверенними державами частини своїх повноважень міжнародним органам і організаціям з метою ефективного й швидкого рішення регіональних і глобальних проблем. При цьому деякі з них думають, що таке делегування державами своїх прав на користь міжнародних інституцій означає обмеження суверенітету держав. Насправді, передаючи частину своєї компетенції міжнародним організаціям, держави не обмежують свого суверенітету, а навпроти, реалізують своє суверенне право добровільно містити угоди з іншими суб'єктами міжнародного права. Крім того, за державою зберігається право розірвати таку угоду на основі міжнародно-правових норм. Однак ріст числа міжнародних угод, по яких держави делегують частина своїх прав міжнародним органам і організаціям, не означає обмеження їхнього суверенітету, а свідчить про те, що наш мир стає усе більше взаємозалежного й потребуючого колективного зусиль у рішенні складного комплексу проблем, поставлених перед ним часом
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "20. Принцип суверенної рівності держав" |
- 20. Принцип суверенної рівності держав
принципу суверенної рівності держав. У сучасному міжнародному праві він із найбільшою повнотою відбитий у Декларації про принципи міжнародного права, що стосується дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 року. Пізніше цей принцип був розвинений у Декларації принципів Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) 1975 року, Підсумковому
- 26. Принцип невтручання у внутрішні справи
принципів сучасного міжнародного права. Цей принцип закріплений у п. 7 статті 2 Статуту ООН і знайшов свою конкретизацію в авторитетних міжнародних документах: Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, Заключнім акті НБСЄ 1975 року, Декларації ООН про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держави, про відгороджений їх незалежності і суверенітету 1982 року.
- 56. Юридична природа міжнародних організацій
принцип суверенної рівності держав-членів. Цей принцип означає юридична рівність держав, що містять угоду про створення міжнародної організації; волю висування пропозицій для обговорення й участі в самому обговоренні в рамках міжнародної організації; рівне право бути вибраним у структурні підрозділи організації; у більшості міжнародних організацій одна держава має один голос. Хоча в деяких з них
- 19. Основні принципи міжнародного права.
принципи міжнародного публічного права - це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин. Принципи міжнародного
- 26. Принцип невтручання у внутрішні справи держав
принципу суверенної рівності держав. Зрозуміло, у процесі історичного розвитку людської цивілізації й міжнародного права ці принципи перебували у взаємодії й впливали друг на друга До сучасного етапу розвитку міжнародних відносин застосування правила про невтручання тієї або іншої держави в внутрішні справи друпхго держави носило обмежений характер, оскільки допускалися збройні та інші форми
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
принципу суверенної рівності» (стаття 78). Спостереження за управлінням підопічними територіями покладено на діючу під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН Раду з Опіки (глава XIII Статуту ООН). Наприкінці другої половини XX століття з початкових 11 підопічних територій (Гана, Сомалі, Камерун, Об'єднана Республіка Танзанія, Західне Самоа, Науру, Нова Гвінея, Танганьїка, Того та ін.) 10
- 16. Джерела міжнародного права.
принципи права, визнані цивілізованими націями; г) судові рішення й доктрини найбільше кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм Загальні міжнародні конвенції (договори) - це угоди, які стосуються кодифікації й прогресивного розвитку міжнародного права, об'єкт і мети яких становлять інтерес для міжнародного співтовариства в цілому. До
- 21. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
принцип закріплений у Статуті ООН, преамбула якого підкреслює рішучість членів ООН створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що витікають із договорів та інших джерел міжнародного права. Відповідно до п. 2 статті 2 Статуту «всі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно виконують прийняті на себе за дійсним Статутом зобов'язання, щоб забезпечити їм
- 22. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
принципу мирного вирішення міжнародних спорів відзначена серією міжнародних договорів і угод, котрі, у міру того як вони обмежували право звертатися до війни, поступово розвивали засоби мирного вирішення міжнародних спорів і встановлювали юридичний обов'язок держав використовувати такі засоби: - принцип закріплений у Статуті ООН і у всіх міжнародних актах, що викладають принципи міжнародного
- 25. Принцип міжнародного співробітництва
принцип вона була сформульована в Декларації про принципи міжнародного права 1970 року. Після прийняття Статуту ООН принцип співробітництва був зафіксований у статутах багатьох міжнародних організацій, у міжнародних договорах, численних резолюціях і деклараціях. З прийняттям Статуту ООН принцип співробітництва посів своє місце в ряді інших принципів, обов'язкових для дотримання відповідно до
|