Головна
Cоциальная психологія / Дитяча психологія спілкування / Дитячий аутизм / Історія психології / Клінічна психологія / Комунікації та спілкування / Логопсихологія / Мотивації людини / Загальна психологія (теорія) / Популярна психологія / Практична психологія / Психологічне консультування / Психологія в освіті / Психологія менеджменту / Психологія педагогічної діяльності / Психологія розвитку та вікова психологія / Психотерапія / Сімейна психологія / Спеціальна психологія / Екстремальна психологія / Юридична психологія
ГоловнаПсихологіяПсихологія розвитку та вікова психологія → 
« Попередня Наступна »
Т. Д. Марцинковская, Т. М. Марютина, Т. Г. Стефаненко та ін. Психологія розвитку: підручник для студ. вищ. психол. навч. закладів / за ред. Т. Д. Марцинковський. - 3-е изд., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія». - 528 с., 2007 - перейти до змісту підручника

Проблема віку

Проблема віку тільки на перший погляд проста. Спроби побудови вікових периодизаций пов'язані з необхідністю уточнення поняття «вік», яке до цих пір залишається нечітким. Існує поняття «хронологічного віку», що означає тривалість існування індивіда від моменту його народження в прийнятій системі тимчасового відліку. Але й тут воно доповнюється поняттям «Гестаційний-ний вік», що означає вік плоду від моменту зачаття до моменту народження. Гестаційний вік має велике значення при оцінки розвитку дитини до 3 років і навіть старше. Чим молодша дитина, тим сильніше вплив гестаційного віку. Велика різниця між гестаційним і хронологічним віком представляє більший ризик в багатьох аспектах розвитку (інтелектуальному, емоційному, психомоторному). Так, недоношеність в 2 тижні може не робити істотного впливу на розвиток дитини, але різниця в 1 або 2 місяці вже становить ризик для його розвитку.

Періодизація розвитку людини, а тим більше психічного розвитку, передбачає виділення критеріїв співвіднесення хронологічного віку з психологічним. Однією з перших спроб такого співвідношення було введення Альфредом Біне поняття «розумовий вік». Біне, французький психолог, на початку XX в. створив перший тест розумового розвитку. Розумовий вік він визначав як здатність вирішувати завдання, що відображають уявлення про рівень володіння поняттями і розумовими операціями. Ставлення розумового віку до хронологічного служило показником розумового розвитку, яке за пропозицією У.

Штерна було названо коефіцієнтом інтелекту (IQ). При цьому здібності дитини розв'язувати задачі певного рівня співвідносилися з усередненими значеннями, отриманими на франзуз-ських дітях того часу емпірично. Так було розроблено уявлення про норму як усередненому показнику, характерному для даної популяції. Згодом всі нормовані тести принципово конструювалися подібним чином, хоча вимоги до розробки норм, їх стандартизації серйозно змінилися. Але принцип уявлення про норму як популяційному значенні залишився незмінним. Тому відомі корпорації (Векслера, Равенгра, Бейлі), незважаючи на те що авторів тестів давно вже немає в живих, проводять серйозну роботу з удосконалення та рестандартізаціі тестів, що вимірюють інтелект (наприклад, тести Векслера, Равенгра) або психічний розвиток (шкали дитячого розвитку Н . Бейлі). Так, при використанні тесту Н. Бейлі, розрахованого на оцінку дітей від 1 до 42 місяців, в результаті тестування за допомогою стандартних інструментів (ігрового матеріалу) можуть бути отримані три показники: індекс ментального розвитку, індекс психомоторного розвитку та індекс поведінкового розвитку, які співвідносяться зі стандартизованими віковими нормами. Досліджуваний дитина, що має хронологічний вік, наприклад 8 місяців, отримує шкальні оцінки, які не тільки дають число балів, але і дозволяють співвіднести ментальний розвиток, психомоторне розвиток і поведінковий розвиток з його хронологічним віком. Він може отримати оцінку за ментальному розвитку, строго узгоджується з хронологічним віком, що означатиме середнє значення для даної популяції, даного возрас та, в даний історичний час.
Оцінка дитини за шкалою психомоторного розвитку може бути нижче норми і складати значення, характерні для 7-місячного віку. У цьому випадку говорять про відставання в розвитку відповідно до норми. Поведінкова шкала може бути вище його вікових значень, і дитина буде мати розвиток відповідне 9-місячного віку, випереджаючи своїх сверстніков.5

Розглянутий приклад ілюструє уявлення про те, що по * нятие вікової норми, ймовірно, може мати тільки популяційні значення, отримане шляхом статистичної оцінки розподілу тієї чи іншої ознаки в даної популяції. Звідси випливає, що вікові норми з тих чи інших ознаках повинні переглядатися кожні 20 років при зміні поколінь. В даний час запропонувати інший спосіб співвіднесення хронологічного і психологічного віку за різними його складовими (інтелектуальної, особистісної, емоційної, психомоторної і т.д.) досить важко.

Слід нагадати, що сам зміст і методи вимірювання різних психологічних характеристик змінюються в міру накопичення знань. Все сказане дозволяє зрозуміти, чому розробка стандартизованих популяційних норм - надзвичайно складна, трудомістка, але настільки необхідна задача. 11.6.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Проблема віку "
  1. Пол і вік.
    Віку хоча і впливають на ефективність контакту, але не є критичними. У літературі зазначається, що хороші результати дають гетерогенні (змішані) пари - чоловік / жінка і співвідношення: 20> (Ве - Ва)> 5, де Ве - вік співробітника, а Ва - вік менеджера по
  2. 1.3. Демографічні характеристики і ринок праці (табл. 3-4)
    віках (тобто, умовно, у віці 5-29 років), тим більше повинні бути витрати на освіту при рівних показниках охоплення освітою , і тим менше доводиться коштів на одного учня. Частка населення в «навчальному» віці (5-29 років) назад пов'язана з показником середньої тривалості життя - інтегральної демографічною характеристикою, про яку вже йшлося вище (рис. 5). Так в
  3. Якої тривалості надається відпустка особам віком до 18 років?
    Віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю, 3,1 календарний
  4. 2.3. Розподіл за рівнями освіти (табл. 8)
    проблеми тут пов'язані зі структурою розподілу учнів за рівнями освіти. Насамперед, мова йде про співвідношення вторинного (середнього) і послесреднего освіти. Нагадаємо, що відповідно до МСКО в Росії до вторинного освіти відноситься навчання в загальноосвітній школі, а також у учебнигх закладах початкової та середньої (перші два роки) професійної освіти на базі
  5. 8. Неповна (часткова) дієздатність неповнолітніх
    віці від 14 до 18 років і малолітні у віці від 6 до 14 років. Неповна (часткова) дієздатність характеризується тим, що за громадянином визнається право набувати і здійснювати своїми діями не будь-які, а тільки деякі права та обов'язки, прямо передбачені законом. Неповна (часткова) дієздатність неповнолітніх характеризується іноді як "обмежена". Представляється,
  6. Глава XVI підліткового віку (ОТРОЦТВО)
    Глава XVI ПІДЛІТКОВИЙ ВІК
  7. Глава XV молодшого шкільного віку
    Глава XV МЛАДШИЙ ШКІЛЬНИЙ
  8. ГЛАВА3.Особенності психічного розвитку дітей дошкільного віку
    віку
  9. 2. Демографічні показники
    віках (тобто, умовно, у віці 5-29 років), тим більше повинні бути витрати на освіту при рівних показниках охоплення освітою, і тим менше доводиться коштів на одного учня. Частка населення в «шкільному» віці (5-19 років) назад пов'язана з показником середньої тривалості життя - інтегральної демографічною характеристикою, про яку вже йшлося вище. Так, в I
  10. Розстановка персоналу
    віку, термінів заняття робочих місць і наявності вакантних посад у штатному розкладі підприємства. На-учно обгрунтована розстановка кадрів передбачає планування службової кар'єри з урахуванням їхніх життєвих інтересів; раціональне поєднання призначення, конкурсності та виборності залежно від категорії працівників та резерву кадрів; планомірне рух працівників апарату (підвищення,
  11. Розстановка персоналу
    віку, термінів заняття робочих місць і наявності вакантних посад у штатному розкладі підприємства. Науково обгрунтована розстановка кадрів передбачає планування службової кар'єри з урахуванням їхніх життєвих інтересів; раціональне поєднання призначення, конкурсності та виборності залежно від категорії працівників та резерву кадрів; планомірне рух працівників апарату (підвищення,
  12. ЛІТЕРАТУРА
    проблеми вікової психології. - М., 1978. Давидов В. В. Проблеми розвиваючого навчання: досвід теоретичного та експериментального психологічного дослідження. - М., 1986. Діагностика розумового розвитку дошкільника / під ред. Л. А. Вен-гера і В. В. Холмівської. - М., 1978. Дол'то Ф. На боці підлітка. - Єкатеринбург , 2004. Запорожець А. В. Вибрані психологічні праці / під ред.
  13. Кого заборонено залучати до надурочних робіт?
    віком до трьох років (стаття 176); 2 ) осіб молодше вісімнадцяти років (стаття 192), 3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220). Законодавством можуть бути передбачені й дру-) Гії категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт. Жінки, що мають дітей у