| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.1. Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів |
||
|
Процесуальна характеристика затримання. 1. Затримання - це тимчасова ізоляція підозрюваної у вчиненні злочину особи шляхом поміщення її до спеціальної установи. До прийняття Конституції України затримання вважали невідкладною слідчою дією. В частині 3 ст. 29 Основного закону нашої держави вперше було зазначено, що затримання є тимчасовим запобіжним заходом. Пізніше - в ході "малої судової реформи" - затримання дістало такого "статусу" і в кримінально-процесуальному законі - ч. 2 ст. 149 КПК. Хоча до цього часу вчені дискутують з приводу того, чи є затримання запобіжним заходом, чи слідчою дією. Кримінально-процесуальне затримання слід відрізняти від: фізичного затримання особи на місці вчинення злочину абоз поличним (п. 2 ст. 94 КПК), що має характер захоплення і йогоможуть здійснити як представники влади, так і окремі громадяни; доставлення особи до правоохоронного органу на строк дооднієї години в порядку, передбаченому законодавством Українипро адміністративні правопорушення; - затримання особи (до 3 годин) в адміністративному порядку.Зазначені дії відрізняються від кримінально-процесуального затримання за метою, мотивами, підставами, умовами, суб'єктами, строками, порядком здійснення. Спосіб запобігання: обмеження свободи підозрюваного шляхомпоміщення його до спеціальної установи: ізолятора тимчасовоготримання або на гауптвахту (для військовослужбовців). Мета затримання: з'ясувати причетність затриманого до злочину; вирішити питання про застосування до нього запобіжногозаходу у вигляді взяття під варту (тому затримання і називають тимчасовим запобіжним заходом, бо протягом строку затримання требавирішити питання про необхідність обрання "постійного" заходу -взяття під варту). 4. Підстави застосування. Згідно із ч. 1 ст. 106 КПК особу можебути затримано за підозрою у вчиненні злочину лише за наявностіоднієї з таких підстав: якщо цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; якщо очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть напевну особу, що саме вона вчинила злочин; якщо на підозрюваному або на його одязі, при ньому або вйого житлі буде виявлено явні сліди злочину; за наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особуу вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо: вона не має постійного місця проживання, або не встановлено особи підозрюваного. Умова застосування затримання: за злочин, у вчиненні якогопідозрюють особу, може бути призначено покарання у виглядіпозбавлення волі. Процесуальний порядок застосування затримання. За наявностіпідстав до затримання орган дізнання (слідчий, прокурор): роз'яснює особі право мати побачення із захисником з моменту затримання, про що складають протокол (ч. 2 ст. 21 КПК); складає протокол затримання, в якому роз'яснює затриманомуйого права та обов'язки (ч. З ст. 106 КПК); копію протоколу з переліком прав і обов'язків негайно: вручає затриманому; направляє прокуророві (на вимогу прокурора надсилає йомутакож матеріали, що були підставою для затримання); 4) негайно повідомляє про затримання особи одного з її родичів. Якщо затримано співробітника кадрового складу розвідувального органу, то повідомляє цей орган. Затримання і пов'язані зцим обшук особи та огляд речей кадрового співробітника розвідувального органу при виконанні ним своїх службових обов'язківздійснюються тільки в присутності офіційних представників цьогооргану (ч. 2 ст. 20 Закону України від 22 березня 2001 р. "Про розвідувальні органи України"). У разі затримання помічника-консультанта народного депутата правоохоронні органи зобов'язані невідкладно повідомити про це народного депутата (ч. 5 ст. 34 Закону України "Про статус народного депутата України"); поміщає затриманого до місця попереднього ув'язнення (ізолятора тимчасового тримання); у разі оскарження затримання до суду, скаргу негайно надсилаєначальник місця попереднього ув'язнення до суду (порядок розгляду суддею таких скарг регламентовано в ч. 7 ст. 106 КПК); якщо у встановлений законом строк затримання постановасудді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу увигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманогоне надійшла до установи попереднього ув'язнення, начальник місцяув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляєповідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснювавзатримання. 7. Строк затримання - до 72 годин. Строк починається з моменту фактичного затримання особи, а закінчується - моментом: обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленнямволі; - обрання судом запобіжного заходу - взяття під варту.Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя, який розглядає подання органу дізнання (слідчого, прокурора) про взяття особи під варту, вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до 15 діб, про що виносить постанову (ч. 8 ст. 165-2 КПК)'. Військовослужбовця, який вчинив діяння з ознаками злочину, можна тримати на гауптвахті Служби правопорядку строком до З діб, сповістивши протягом доби органи, які проводять досудове слідство, та органи прокуратури, начальника гарнізону і відповідного органу управління Служби правопорядку (ч. З ст. 82 Закону України від 24 березня 1999 р. "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"). Згідно з ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (підписано в Римі 4 листопада 1950 р., ратифіковано Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, позбавлена волі внаслідок затримання, має право на швидкий розгляд судом законності її затримання і на звільнення, якщо затримання є незаконним. Тому положення українського закону суперечать вимогам цієї Конвенції та Конституції України, в якій не згадано про продовження судом терміну затримання особи. Капітан судна має право затримати особу, яку підозрюють у вчиненні кримінально караного діяння, до передання її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. За необхідності капітан судна може відправити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в нашій державі (ч. 2 ст. 67 Кодексу торговельного мореплавства України). 8. Юридична відповідальність за порушення: кримінально-правова: для затриманого - за втечу з місця попереднього ув'язнення - ст. 393 КК; для дізнавача, начальника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді - за завідомо незаконний арешт - ст. 371 КК. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3.1. Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів" |
||
|
||