|
35 Сонце і стримує, і піднімає вітри. Слабкі і невеликі випаровування сонце своїм теплом, переважаючим [тепло] випарів, виснажує і розсіює. Та й саму землю воно висушує перш, ніж утворилося виділення скупчилося, подібно до того як [су-20 хая] тріска, потрапивши в сильний вогонь, часто згорає, не встигнувши задимитися. І ось з усіх цих причин Сонце і припиняє вітер, і перешкоджає самому його освіті; виснажуючи [випаровування], припиняє і, швидко висушуючи [землю], перешкоджає утворенню. Тому близько часу сходу Оріона і аж до ете-сіев 24 і їх провісників, як правило, настає без-25 Вєтров. Взагалі я * е безвітря настає з двох причин: або [тепле] випаровування вичерпується від охолодження (наприклад, в сильний мороз), або воно висушується спекою. [Безвітря] доводиться головним чином на проміжну пору, коли випаровування ще не почали-30 лось або коли воно вже все пішло, а нового припливу ще не було. Вважається, що Оріон, коли він заходить або сходить, приносить мінливу і погану погоду, тому що захід його і схід збігаються зі зміною пори року (літа або зими), а так як сузір'я велике, [його схід і захід] займає багато днів; перехідна ж пора завжди відрізняється мінливою [погодою] з-85 за своїй невизначеності. Етесіі дмуть після [річного] сонцевороту і сходу Пса25, але не тоді, коли 362а Сонце знаходиться на самому близькому або самому далекій відстані, і дмуть вони вдень, а вночі вщухають. Пояснюється це тим, що, коли [Сонце] близько, воно висушує землю перш, ніж встигне утворитися випаровування; а коли воно трохи віддалилося, випарів 5 утворюється досить і тепла достатньо, щоб рости-пити замерзлу воду, так що від землі, що висушується і власним теплом, і сонячним, піднімається як би дим і пар. Вночі ці [вітри] стихають, бо нічний холод призупиняє танення льоду, а ні замерзла [волога], ні [волога], повністю позбавлена сухий [домішки] НЕ димить, адже тільки волога, що містить суху [домішка], димить при нагріванні. іо У деяких викликає подив, чому після літнього сонцевороту постійно дмуть Бореі, які ми називаємо етесіямі, а відповідні ноти після зимового сонцевороту не виникають. Але це цілком закономірно. Адже в свою чергу виникають так звані левконоти26 у відповідну пору [зими], 15 ио вони не дують з такою сталістю, їх не помічають, а тому і шукають [інших]. Пояснюється це тим, що борей дме з полярної області, повної води і снігу. Сніги тануть під сонцем, і етесіі дмуть швидше після, а не під час літнього сонцевороту. Так і спеку настає не тоді, коли Сонце найближче до полюса, але 20 коли воно вже досить довго гріє і ще поблизу. І після зимового сонцевороту подібним же чином дмуть пташині [вітри] 27. Це теж етесіі, по слабкіше; вони дмуть не так сильно і пізніше [власне] етесіев, оскільки починають дути на семидесятих [день після сонцевороту], коли сонце видалено і тому дію-25 віє його слабкіше. Рівним чином і мінливість цих вітрів пояснюється тим, що в цей час випаровування зачіпає тільки поверхня і лише неміцні [речовини], а для [випаровування речовин], отверділих сильніше, потрібно більше теплоти, тому вони дмуть 30 з перервами, поки при літнього сонцевороту НЕ виникнуть [знову] етесіі, після чого зазвичай вітер весь час дме майже безперервно. Що стосується нота, то він дме від літнього сонцевороту, а не з іншого полюса28. Справа в тому, що населена земля ділиться на дві частини: одна - у верхнього полюса, де живемо ми, інша - у протилежної полюса, до півдня. [Жила область] схожа на тім-35 пан; обриси [тімпапа] вирізають з [сфери] Землі прямі, проведені через її центр і що утворюють 362ь два конуса; підставою одного [служить коло] тропіка, підставою іншого - постійно видимий [коло], а вершиною [того й іншого] - центр Землі. Таким же чином вирізають Землю та інші два конуса, на-5 правлінням до нижнього полюсу. Тільки ці місця і можуть бути заселені, але ні область між тропіками (адже [там] тінь не падає на північ, тоді як ще перш, ніж тінь зникне або пересунеться на південь, земля стає безлюдній), ні полярна область (через холод) нежилі [рис. 1] 29. 10 (Північна Корона проходить над цими місцями; вона з'являється над нашою головою, коли виявляється на [нашому] меридіані) 30. Тому існуючі нині опису [або карти] Землі безглузді: адже населену Землю зображують круглої, а це неможливо, виходити чи з спостеріга-45 дення або з [загальних] міркувань. Міркування адже показує, що [протяжність населеної області] в ширину має межі, але по смузі з помірним жаром і холодом можна кругом охопити всю землю, тому що жар і холод зростають не вздовж [цієї смуги], а поперек. Так що якби не перешкоджали то тут, то там морські простори, можна було б обійти всю [населену Землю]. Це ж показують спостереження мандрівників по морю і 20 по суші: довжина [населеної Землі] набагато перевершує ширину. [Відстань] від Гераклових Стовпів до Індії відноситься до відстані від Ефіопії до Меоти-ди і крайніх меж Скіфії як п'ять з гаком 25 до трьох, наскільки, зрозуміло, можлива точність, коли разом складають [протяжність] шляху по морю н по суші. Тим часом в ширину ми знаємо населену Землю аж до незаселених місць: по одну сторону від неї не селяться через холод, по інший - через спеку. Але за межами Індії і за Геракловимі Стовпами за моря не видно, тягнеться чи населена 30 земля суцільним [поясом] 3 |. А оскільки повинна існувати якась область, яка розташована по відношенню до іншого полюсу так само, як область, де живемо ми, до нашого, то ясно, що, подібно всього іншого, і розташування вітрів буде там схоже [з нашим]. І, подібно нашому Борею, від того полюса таким же чином дме якийсь ве-35 тер. Але він ніяк не може досягти наших країв: atii, a адже навіть тутешнє борей НЕ [дме] треба всією Землею, де живемо ми, бо він походить [швидше] па вітер [біля моря], що дме з суші. Але оскільки ми живемо в [землях], прилеглих до півночі, у нас дмуть головним чином Бореі. Але навіть у наших краях опи слабшають і не можуть проникати далеко; адже і в південному 5 море, по ту сторону Лівії, еври весь час перемежовуються з зефіром, як у нас Бореі з нотами. Ясно тому, що нот дме не з іншого полюсу, а раз це так, то і не від місця зимового сонцевороту, ю Інакше для дотримання відповідності мав би [існувати] другий вітер, від місця літнього сонцевороту, але насправді його немає і з цих місць дме, мабуть, тільки один вітер. Таким чином, но-те повинен бути вітер, що дме з випаленої області. Через близькість Сонця в цих місцях немає ні води, ні пасовищ, на яких при таненні можуть заро-<5 диться етесіі. Але так як це область обширна і відкрита, то і нот виявляється сильнішим, ширше і тепліше Борі і проникає до нас далі, ніж борей в протилежному напрямку. Отже, сказано, яка причина [виникнення] цих вітрів і як вони співвідносяться один з одним. 20
|
- Глава п'ята
Глава
- Розділ сорок перша
* Див прим . 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
- Глава тридцятих * В
«Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? В
- Глава перша
1 Див 103 а 23 - 24. - 495. 2 ср «Нікомахова етика» X, 7 - 9. - 496. 3 (х = z і у ф р) (х ф у). - 496. «(Х = У) АР [Р (х) Р (у)]. - 496. »(Р = R) Ах IP (х) R (х) Ь - 496. в (1) АР [Р (х) «Р (у)] (х ф у). (2) -, Ах [Р (х) R (х)] С => (Р Ф R). - 496. »(X + z Ф у + р) (х Ф у). - 497. 8 (X - z Ф у - z) r => (X Ф у). - 497. 9 З тези про тотожність чогось з чимось. - 497. 10
- Глава перша
1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
- Книга друга Глава перша 1 За винятком Camestres, Вагос, Disamis і Bocardo. -
204. Глава друга 1 В 57 а 40 - b 17. 205. 2 Ця літера «А» та ж, що «А» в 53 b 12-14, але не в 53 b 21-22. -205. Глава п'ята 1 В 57 b 32-35. - 217. 2 В 58 а 38 - b 2. - 218. »Див 58 а 26-32. - 218. 1 Л саме посилку «якщо Б не властиво пі одному А, то А не властиво ні одпому Б». СР 59 а 12-13. - 219. 2 В 58 а 38 - Ь 2. - 219. Глава восьма 1 ср «Про тлумачення»,
- Глава перша
Див Платон. Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
- КНИГА П'ЯТА (Д)
КНИГА П'ЯТА
- Книга п'ята
Книга
- КНИГА П'ЯТА
КНИГА
- КНИГА П'ЯТА (Е)
КНИГА П'ЯТА
- Книга п'ята (А)
Книга п'ята
- Глава перша
1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
|